Facebook / Степан Полторак

Степан Полторак: Я віддам свої повноваження заступникам і керівникам департаментів

Міністр оборони України генерал армії Степан Полторак в ефірі "5 каналу" розповів, коли стартувала активна фаза реформ в армії, скільки людей потрібно звільнити у центральних штабах та про що говоритиме на Варшавському саміті НАТО

У ТОМУ, ЩО РОСІЯ ЗУПИНИЛАСЯ В ДОНЕЦЬКУ І ЛУГАНСЬКУ, КРІМ ТИСКУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЩОДО САНКЦІЙ, ДУЖЕ ВАЖЛИВУ РОЛЬ ВІДІГРАЛО ТЕ, ЩО МИ СПРОМОГЛИСЯ СТВОРИТИ АРМІЮ

– Пане міністре, давайте, напевно розпочнемо розмову з останніх візитів гостей до України, гостей з НАТО. От Вершбоу за наслідками візиту, у нього була така цитата, що ми все бачимо певне гальмування у фундаментальній реформі, у системі бюрократії і прийшов час Україні довести, що вона може правильно використати міжнародну підтримку. Чи конкретизували свої претензії наші міжнародні західні партнери стосовно Міноборони по пунктах: нам не подобається це, це…і якщо так, то що вони казали?

Дякую за запитання. Дійсно, у мене була зустріч із заступником генсека, особисто зустрічався з ним. Зустрічався в Києві, зустрічався з ним у Брюсселі, і ми обговорювали порядок проведених реформ, обговорювали порядок роботи офісу НАТО в Україні. У ході зустрічі він давав поради, як він бачить деякі питання, пов’язані з розробкою стратегічних документів оборонного планування. Претензій щодо формальності проведених реформ або якісь зауважень я не чув, причому не чув жодного разу. Я виступав буквально місяць тому у штаб-квартирі Альянсу, де були присутні всі керівники, в тому числі посли всіх країн Альянсу. Мені поставили 23 запитання. Усі були пов’язані з політичною ситуацією в Україні і з баченням, як ми рухаємось вперед. Жодного зауваження щодо інтенсивності реформування я не почув. Крім того, я хотів би сказати, що інтерв’ю, яке ми бачили і я теж, я був трохи здивований, тому що, по-перше, переклад того інтерв’ю був неправильний і неточний. Я попросив, мені зробили точний переклад того інтерв’ю. Категоричних заяв Вершбоу щодо реформ таких, які затягуються або не проводяться, він не робив. Тим більше, напередодні я зустрічався з ним тут, у міністерстві. Ми обговорювали питання, я просив його підвищити рівень радників, тому що ті радники, які працювали протягом 5 років, більшість із них свою функцію уже виконали, вони працювали з документами. Нам на сьогоднішньому етапі потрібні радники, які є більш високого рівня, які мають практичний досвід втілення у життя тих реформ.

ПОВНИЙ ВІДЕОЗАПИС ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

На думку представників НАТО – Петр Павел був буквально днями – ключовий пріоритет, що має зробити Міноборони і Генштаб в найближчі півроку, якщо про це йшлося і ви можете про це говорити, то що це?

Завершити планування стратегічних документів і приступити до активної фази реформування Міноборони і Генерального штабу. До речі, ми і без порад країн Альянсу це почали робити з початку 2016 року, тому що для себе я визначився, що не можна реформувати те, чого немає. З початку ведення бойових дій у нас було готово воювати 5-6 тисяч чоловік.

Ну це загальновідомо.

Відомо. Техніка не була готова, суцільна корупція, величезні проблеми з підготовкою і залученням особового складу. І реформувати те, чого немає, напевно, дуже важко. На першому етапі ми просто стабілізували систему, створили угрупування військ, яке було готове вже вести бойові дії, підготували нормативну базу, підготували саму стратегію реформування. Підготували відповідні документи і почали активну фазу у 2016 році.

Ви розумієте, що для пересічного громадянина, для пересічного військового загальні слова про те, що йде стратегічне планування, стратегічне реформування великими мазками, вони цього не відчувають. Чи є більш конкретний план дій, і що може відчути солдат, сержант, офіцер цього літа, восени, щоб цю етапність і у військах відчували, і країна також бачила. Бо коли це йде у загальних рисах на рівні глобальних нарад із партнерами по НАТО – це бачите ви, це бачать вони, а всі інші кажуть "ну це просто балаканина і бюрократія".

Думаю, в першу чергу мають бачити і відчувати, що Збройні сили змінюються, – це народ України. І дуже важливо, коли це відчуває наш ворог. Тому що коли він планує якісь дії по відношенню до України, він завжди розраховує, з ким він буде воювати. І те, що сьогодні Росія зупинилася у Донецьку і Луганську, крім того, що тиск європейських країн щодо санкцій, ще дуже важливу роль відіграло те, що ми спромоглися все-таки створити армію. Солдат, офіцер… я дуже сподіваюсь, що він відчуває зміни кожного дня. Звичайно, що йому абсолютно нецікаве стратегічне оборонне планування. Для нього цікаво, як його одягали, як його навчали, яке рішення приймало керівництво.

Як він живе на тренувальних полігонах.

– Абсолютно. Як він живе, як він отримує грошове забезпечення, яке воно, який соціальний захист. Це дуже важливо. І звичайно, наскільки уваги приділяє суспільство нашим військовим, це дуже важливо. І от це солдат, офіцер має відчути. Але ту роботу треба проводити паралельно. Ми не відокремлюємо оборонне планування і роботу у військах. І за перші два роки якраз дуже важко це помацати, але зміни є. І вони не тільки у штатних структурах, не тільки у зміні системи підготовки, навчання, прийняття рішення, планування, але в тому числі і в забезпеченні. На сьогодні такої необхідності, як була з початку війни кожного дня відправляти машини з формою, з харчуванням…

Ви про волонтерські машини?

Я і про волонтерські в тому числі. Такої кількості просто немає необхідності.

НА СЬОГОДНІ ПОЛІГРАФ В МІНОБОРОНИ ПРОЙШЛО БІЛЯ 35 ЧОЛОВІК, БІЛЯ 40% ПОЛІГРАФ НЕ ПРОЙШЛИ. Я ЇХ БУДУ ЗВІЛЬНЯТИ

Що Україна має показати на саміті НАТО у Варшаві як результат уже зроблених реформ?

У ході нашої зустрічі для себе чітко зрозумів – по-перше, ми не маємо дивитися тільки у бік Альянсу, що від нас очікують.

Ми ж хочемо туди вступати?

Так, ми хочемо туди вступати, але ми маємо будувати свою армію, тому що в Альянсі немає двох однакових армій. У всіх країн армія абсолютно різна, і у нас не може бути армія така сама, як в Італії, Франції, тому що у нас зовсім інші загрози, у нас інші сусіди, у нас інша територія і у нас інший менталітет і рівень підготовки і можливості фінансові інші. Від нас чекають рішучості, від нас чекають прагнення дійсно зробити реформу у Збройних силах.

Стосовно рішучості. Ви обіцяли перетруску всього цього офісу, де ми знаходимось, глобальні скорочення. Скільки людей вже пройшло поліграф?

На сьогодні пройшло біля 35 чоловік – це тільки керівники. До речі, я хотів би сказати, що біля 40% поліграф не пройшли.

Що з ними далі буде?

Я їх буду звільняти.

Тобто буде така ситуація, як і з Хижим, вони будуть потім судитися з вами.

Я думаю, що напевно так. Але в мене іншого виходу немає, тому що люди, які не приймають своєчасно рішення, люди, які працювали уже 30-40 років, нічого не міняючи у своїй роботі, у них перспектива невелика. До речі, у них великі проблеми взагалі щодо пошуку роботи, тому що як була побудована робота в міністерстві, так система не працює. Я вже декілька раз казав. Ви тільки зрозумійте, 770 чоловік працює у Міністерстві оборони, плюс 300 чоловік забезпечують роботу міністерства. Протягом кожного дня ці люди готують якісь документи, готують рішення. Рішення приймає одна людина – це міністр оборони, ввечері, коли стіл перевалений документами. І звичайно, потрібна бути побудована система, яка б надавала можливість міністру приймати стратегічні правильні рішення. Тому що він був завалений рутиною, другорядними документами, рішеннями, а головні рішення просто затягувалися і несвоєчасно приймалися.

Я ВІДДАМ СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ ЗАСТУПНИКАМ, КЕРІВНИКАМ ДЕПАРТАМЕНТІВ. БУДЕ ПЕРЕРОЗПОДІЛ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ КОЖНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ, КІЛЬКІСТЬ ЦИХ ДЕПАРТАМЕНТІВ БУДЕ СКОРОЧЕНА

Тобто ви не можете зараз делегувати якісь свої повноваження відповідним керівникам підрозділів.

Якраз от реформа самого міністерства і передбачає. Та не буде механічного скорочення 200 чоловік. Я планую, по-перше, перевірити їх здатність виконувати функціональні обов’язки. Я планую повністю поміняти повноваження. Я свої повноваження віддам заступникам, на керівників департаментів. Чітко буде перерозподіл функціональних обов’язків кожного департаменту. Кількість цих департаментів буде скорочена. І головне, разом з тим вони отримають певні повноваження, певні функціональні обов’язки, вони отримають дуже серйозну відповідальність за прийняття рішень, тому що часто-густо я підписую рішення, по яким прийнято рішення урядом України. І чисто формально я виконую ту функцію, але керівник департаменту, коли він приносить мені документ і я підписую, він знімає із себе відповідальність, і після цього відповідальність несе вже міністр. А найголовніше в тому, те що ефективність такого механізму незадовільна. Дуже часто ми чуємо, що Міністерство оборони звинувачують у тому, що дуже важко проходять документи, дуже важко приймаються рішення. Саме ось це я поміняю.

Коли? Вас почули, міністр оборони сказав "я це поміняю". Зараз у нас початок травня, умовно кажучи. Коли буде прес-конференція Міністра оборони, коли виходить Степан Полторак до журналістів і сказав "не я поміняю", а "я змінив", дивіться.

Та робота у нас розпочалась. Ми створили комітет з реформування, працюють підкомітети, ми створили комісію куди увійшли і волонтери, і представники депутатського корпусу, також представники суспільства, у тому числі і представники Альянсу. Ми на першому етапі вже провели практичну перевірку здібностей керівників. Я чекаю тільки завершення поліграфа і після цього, я думаю, що наступного тижня я рішення по всім керівникам прийму.

А є кого призначати натомість?

– Є.

Це фахові люди?

Це люди, які мають дуже серйозний досвід, у тому числі й виконання своїх функціональних обов’язків у штаб-квартирі Альянсу, які бачили, які мають практичний досвід, які навчалися за кордоном. В той же час вони мають практичний досвід щодо проходження служби. Ми кожного тижня проводимо прес-конференції, де кажемо, що ми за тиждень зробили. У нас є чіткий план по роках, по місяцях. Щодо міністерства оборони, щодо зміни особового складу, думаю, що це має бути завершено протягом трьох-чотирьох місяців. Це те, що стосується персоналу і функціональних обов’язків і регулювання функції до самого низу. Тим більше, що з 1 травня набуває чинності закон про держслужбу. Там є особливості. Але в цілому реформування міністерства, тут уже більш ширше питання, і законодавчу базу треба міняти, і нормативну базу треба міняти. Я планую завершити до кінця 2018 року.

Чи планується в переліку змін, наприклад, електронний документообіг? Я пояснюю, у чому питання. От наприклад, скарги приходять з фронту – нам не нарахували "бойові". Чому? Тому що ми подавали документи, а вони десь загубилися, на якійсь з ланок могли навіть не дійти до міністерства. Або дійшли, чиновник міністерства відкриває і каже "а ви тут кому не там поставили, або мені треба друкованими літерами, а ви прописом написали, переписуйте". І у зворотному напрямку все це пішло. Абсурд. ХХІ століття. Електронний документообіг стосовно грошей, стосовно нагородження.

У нас сьогодні є ряд програм, які ми завершимо відпрацьовувати, деякі вже, до речі, працюють. У тому числі щодо фінансування, щодо грошового забезпечення така програма уже є. Зараз ми працюємо щодо кадрової роботи програмного забезпечення. Так само купа документів, витрачається просто і час, і людський ресурс, і ефективність тієї роботи дуже низька. Ми цю роботу зараз проводимо. Щодо фінансування то – та робота вже проведена і така програма є. Щодо виплати бойових, думаю, що тут треба ще попрацювати, треба допрацювати існуючу програму, щоб ми швидко могли реагувати, але саме фінансування у військових частинах, я хотів би вам сказати, що воно здійснюється не інтуїтивно, а є відповідний ресурс, яким кожна військова частина у повному обсязі забезпечена – це перше питання – в повному фінансується міністерством оборони. І друге, рішення щодо виплати бойових або за знищення техніки приймає командир бригади.

Тобто якщо ці гроші хтось не отримав в даному підрозділі, перш за все винен командир бригади, або та людина, котра є помічником командира в діловодстві.

Начальник фінансової служби, або начальник штабу частини, який несвоєчасно віддав наказ про те, що було бойове зіткнення або солдат, або військовослужбовець, офіцер знищив техніку. На жаль, у нас величезна кількість мобілізованих людей, і в тому числі фахівці з фінансів, багато командирів, які прийшли з цивільного життя. І тут потрібен певний досвід і час, щоб вони відновили свої навики у виконанні цих функцій. На першому етапі було багато проблем саме з тим, що недостатньо підготовлений персонал, який виконує цю роботу, дуже був великий розрив між частинами. Командир частини міг знаходитись під Луганськом, один батальйон у Маріуполі, інший у Львові і керувати тією системою дуже важко. Але зараз ці питання вирішуються, хоча деколи, буває, проскакують і недоліки, але ми стараємося миттєво реагувати на ті проблеми і вирішувати їх системно.

У ЦЬОМУ РОЦІ НА БОЙОВУ ПІДГОТОВКУ І НА ОБЛАДНАННЯ ПОЛІГОНІВ ВИДІЛЕНО МАЙЖЕ 2 МЛРД ГРН. ЯКЩО ПОРІВНЯТИ ЗА ВСЮ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ, ТО НАПЕВНО ВИХОДИТЬ ТАКА САМА ЦИФРА

Рядовий склад, сержантський склад, молодший офіцерський склад має змогу донести свої проблеми, інформацію про те, що вони є, через голову старшого офіцерського складу, бо це військо. Є на підкорці субординація, "я нічого не буду казати, бо міністерство десь там далеко, а мій командир десь тут близько. Я висунусь, а мені по голові надають і все, і люди будуть мовчати".

Такі випадки, звичайно, є.

Як на них реагують?

Тут проблема є трохи ширшою. Тут спрацьовує наш менталітет, у нас так скрізь. У нас не тільки у військах так, так і на заводах, коли ми боїмося критикувати свого керівника. От зараз країна змінюється, змінюється армія. У нас зараз є можливість написати міністру оборони, в електронному вигляді звернутися. До речі, начальник прес-служби мені кожного ранку заносить всі звернення, які приходять на мою пошту, і я кожного дня по них приймаю рішення. Кожного ранку заступник міністра оборони готує розпорядження щодо проведення розслідування, якщо є серйозний склад порушень, якщо необхідна якась реакція, ми реагуємо одразу на ці питання.

Якщо говорити про необхідну реакцію на господарчі проблеми. Наприклад, був скандал на "Широкому лані", був людський фактор, було рішення суду, було відповідне покарання, але системну проблему, скоріш за все, за цей час не вирішили. Тобто у нас є стаціонарні полігони, де у стаціонарному постійному режимі навчаються, є світовий досвід, як мають бути облаштовані стаціонарні полігони, коли вояки будуть заїжджати на "Широкий лан" чи на рівненський військовий полігон, житомирський, і будуть розуміти, що там… вони мають думати не про те, що їх дах над головою тече в наметі, вони мають думати, як навчатись якимось тактичним речам.

Ситуацію треба змінювати комплексно. Дійсно, є така проблема. Справа в тому, що 24 роки проблему навчальних центрів і полігонів мало хто вирішував. Крім більш-менш ситуація у Львові, там на базі полігона Академія сухопутних військ.

Це показово.

Вона не є показова, просто там постійно проводились навчання. І тому так сталося. Хоча там теж дуже багато проблем. Такі великі полігони, як "Широкий лан", там більша територія була розпайована під землі, здана в оренду, цим питанням ніхто не займався. Зараз є комплексне рішення щодо навчальних центрів. У цьому році на бойову підготовку і на обладнання наших полігонів цифра майже 2 млрд грн. Якщо порівняти за всю незалежність України, то напевно виходить така сама цифра.

Як ті цифри будуть у комфорт переводитися?

Наступним чином. Є проект по "Широкому лану", де, сподіваюся, у травні ми почнемо будувати містечко на одну бригаду, хоча планували зробити на кожному полігоні мінімум два сучасних містечка для двох бригад. Там будуть передбачені практично всі умови для навчання.

А його можна десь побачити, цей проект?

Звичайно, він 28 квітня буде представлений мені, буде об’явлений конкурс на проведення тих робіт, і ми приступаємо. Гроші на "Широкий лан" у нас 100 млн. 100 млн на відновлення штабу ВМС і те, що ми зібрали, те, що у нас є, і 50 млн на навчальні центри Сил спеціальних операцій. Трохи дамо на Львівський навчальний центр. І тут уже сплановано повністю всі умови, де буде солдат жити, у нього буде можливість у нормальних умовах їсти, спати, вирішувати свої побутові проблеми, лікуватися. Повністю централізоване військове містечко з усієї інфраструктурою, яка повинна передбачатися. Таку інфраструктуру ми взяли у колег у країнах Альянсу. Я зустрічався з багатьма компаніями, в тому числі США, які готові долучитись до тієї роботи, і думаю, що ми будемо їх долучати.

Тобто ми фінансово це потягнемо?

Одразу не вийде. Принаймні по одному містечку на одну бригаду на основних навчальних центрах ми зробимо. Я дуже сподіваюся, що це буде до кінця року.

ЗА ТАКОЇ КІЛЬКОСТІ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НА ФЛОТІ МАЄ БУТИ ШТАБ НЕ БІЛЬШЕ 300 ЧОЛОВІК

Так, до кінця року, поставили галочку. Ви про флот згадали. Змінили командувача флоту. Чи є бачення? Бо там одна з крайніх тез Гайдука, коли він ще був на посаді, він ділився своїм баченням майбутнього, згадувалися по 4-5 підводних човнів нових і так далі. Фінансово фантастичні речі, навіть для розвиненої країни. Зараз тривала майже місяць перевірка Міністерства оборони, Генштабу. Чи є концептуальне бачення, як має розвиватися український флот з огляду на наші фінанси, війну, всі інші організаційні обставини, в тому числі й кадрові, у найближчі рік-два? Пріоритети, п’ять назвіть.

Що стосується флоту, по-перше, я хотів би сказати, що рішення щодо нового командувача ще не прийнято.

А прізвища гуляють.

Кандидатури різні є, і я так думаю, що нам треба бути обережними, враховуючи те, що це дуже складне завдання. У нас не так багато офіцерів, які мають певний досвід щодо ВМС. Мають досвід, мають знання і, головне, є дуже авторитетними людьми. Думаю, що нам потрібно спочатку після визначеної кандидатури… Думаю, найближчим часом буде визначена кандидатура – це буде точно досвідчений бойовий генерал або офіцер, який сам буде чітко розуміти, що необхідно зробити на флоті. Там дуже багато роботи. На сьогодні у нас чисельність флоту 11 тисяч, при тому, що чисельність штабу флоту більше 500 чоловік. Це неприпустимо.

Скільки має бути?

На флоті має бути штаб не більше 300 чоловік, не більше, за такої кількості особового складу, корабельного складу, наземних підрозділів. Головні завдання, звичайно, реформування самого  флоту, значна зміна підготовки флотських військовослужбовців. Треба міняти соціальну політику щодо військовослужбовців, тому що там проблем дуже багато в Одесі. Треба міняти підходи до формування завдань для флоту. Тому що ми сьогодні не можемо розраховувати на підводні човни, які з’являться через…. Я коли читав, коли Гайдук казав про це, сам був здивований. Але я так думаю, що це свідчить про непрофесійність його як керівника, тому він і був Президентом усунений від посади.

Але разом із тим у нас флот, у якому великий серйозний корабель аж один. Є бодай натяки на те, що партнери зможуть поділитися якимось типом кораблів? Якщо наш рівень державних спроможностей фінансових зараз – будувати тільки артилерійські броньовані катери не більші, ніж "Кентавр", який був закладений, то це явно недостатньо.

Звичайно, що тут проблеми є, і я хотів би сказати, що дійсно реформування Міноборони, Збройних сил, у тому числі ВМС залежить від реформування військово-промислового комплексу і від реформування економіки України. Ми можемо спланувати дуже багато речей розумних, правильних, нам допоможуть спланувати, але тоді, коли у нас не буде фінансів для того щоб побудувати нові кораблі, незалежно від того великі вони чи малі, ефективність від такої реформи…

Нам можуть подарувати корабель? Практика існує у США, Британії, вони можуть передавати кораблі партнерам.

Щодо надання допомоги ВМС України такі перемовини ведуться на різних рівнях і у різному форматі, і предмет тих перемовин абсолютно різний. Що з цього буде – час покаже.

МОЖНА НАВЧИТИ СОЛДАТА ШВИДКО ПЕРЕСУВАТИСЬ ПО ПОЛЮ БОЮ, ВЛУЧНО СТРІЛЯТИ, ДАТИ ЙОМУ ГАРНИЙ АВТОМАТ, АЛЕ ЯКЩО НЕ ПОМІНЯТИ ПРИНЦИПИ ПІДГОТОВКИ, ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ КЕРІВНИКАМИ, ТО СОЛДАТ НА ПОЛІ БОЮ ДОВГО ЖИТИ НЕ ЗМОЖЕ

Стосовно ССО, ви також згадали, були поставлені дедлайни партнерами, я так розумію, зараз мають бути якісь законодавчі підтвердження ось-ось на вході. Знову, коли можна буде вийти до преси і сказати – це зроблено, виглядає ось так, ось командування, ось у нас частини, які підпорядковані командуванню, ось ця організаційна структура, ось база, ось тренувальна база…

Ми цю роботу спланували, і поки ми йдемо по графіку. У нас по плану було до кінця минулого року сформувати керівництво Сил спеціальних операцій, ми його сформували. До кінця 2016 року наше головне завдання – набуття бойових спроможностей ССО. Це два основні критерії, тобто ССО до кінця 2016 року мають бути готові в основному до виконання бойових завдань. А те, що стосується навчально-матеріальної бази, удосконалення системи управління, підготовки самої структури, воно буде проходити протягом кількох років. Так швидко ССО не створюються. Але стратегічні рішення щодо навчально-матеріальної бази, розташування, кількості завдань усі є.

Повертаючись до саміту НАТО у Варшаві, ми там по лінії ССО звітуємо про якісь результати?

Я хотів би навіть поміняти риторику того питання. Ми ні перед ким не звітуємо. От я буквально позавчора зустрічався з Павелом. Він каже: "Знаєте, мені дуже подобається те, що у вас є своя думка, ви не копіюєте повністю якусь схему, або якісь конкретні збройні сили. Ви робите все зі своєю специфікою". І тут взагалі трохи думка неправильна, коли ми кажемо про стандарти НАТО… Я дуже ретельно розбирався, у НАТО стандарти – це дуже принципове і дуже важливе, але головне у НАТО – принципи і підходи до розвитку Збройних сил, до прийняття рішень, до підготовки. Принципи й підходи в усіх країнах одинакові, а стандарти… Можна сьогодні навчити солдата дуже швидко пересуватись по полю бою, дуже влучно стріляти, дати йому гарний автомат, але якщо не поміняти принципи підготовки в цілому, не будуть поміняні принципи прийняття рішень керівниками, то тоді той солдат на полі бою довго жити не зможе. Від нас ніхто не вимагає, щоб ми звітували про те, що ми зробили.

Умовно кажучи, але якщо партнери нам кажуть: "Ми створили трасти, ми вам надали своїх радників". Відповідно вони хочуть бачити результат за якимось чіткими дедлайнами.

Дійсно, вони хочуть розуміти, яким шляхом ми йдемо. І тут ми обмінюємося думками, ми дискутуємо, ми приймаємо потім сумісні рішення. Я думаю, що під час Варшавського саміту ми будемо готові представити дорожню карту – це стосується всього сектору безпеки. Дорожню карту по часу, по суті, що ми плануємо зробити, яким чином і яку мету ми маємо досягнути.

Це стосовно найближчих п’яти років, так?

Це стосується всієї нашої перспективи. Тому що дуже часто ми кажемо про те, що треба або не треба вступати в Альянс. Знаєте, коли ми приходимо до магазину, ми можемо зайти, і у нас буде бажання купити якусь коштовну річ, але у нас не буде можливості. Так і ми, у нас бажання є вступити до НАТО, але ми самі маємо бути готові для вступу до НАТО, і тут у нас є робота. Я думаю, що ця робота має бути завершена, якщо все буде добре, протягом п’яти років.

РЕЗУЛЬТАТ МИ ЗМОЖЕМО ПОБАЧИТИ ТОДІ, КОЛИ ЗМОЖЕМО ПОВНІСТЮ РЕФОРМУВАТИ ВЕРТИКАЛЬ. ПЛАНУЮ ЗАКІНЧИТИ ЦЕ ДО КІНЦЯ 2020 РОКУ

Стосовно перерозподілу відповідальності зокрема. В частинах на різних рівнях йде мова, і начальник Генштабу про це говорив, про підвищення ролі сержантського корпусу. Знову ж таки коли результат? Має бути, наскільки мені відомо, розширена лінійка сержантів, їх має бути більше. Має бути перерозподіл, щоб сержанти стали більш вагомими на базовому рівні в особовому складі, а офіцери були перескеровані на дещо інші, в тому числі за посадовими обов’язками. Коли це буде затверджений розширений перелік сержантів, коли можна говорити, що ось це відбулось, це місяць, це два?

Ні, це не буде місяць і не буде два. Я хотів би сказати, що не можна так відокремлювати сержанта від офіцера. У нас із того, що вже розпрацювали, підготували, є чіткий перерозподіл функцій і термінові показники, коли буде проведено реформування всіх підрозділів і органів управління. До речі, ми зробили помилку з самого початку, коли разом з волонтерами, з представниками нашого суспільства дуже швидко хотіли поміняти ситуацію, щоб вона вже мала результат, і ми почали деякі реформи знизу і тут ми отримали проблему. Тоді коли реформа пішла знизу, вона доходить до якогось органу управління, який ще не пройшов реформування, і там зупиняється. Тому що ті люди, які знаходяться на тому рівні, не хочуть змін. Зараз ми ситуацію кардинально поміняли з початку цього року щодо реформування, і тут реформування по рокам – 2016-17-18. Буде проходити реформування спочатку Міністерства оборони, Генерального штабу, потім об’єднаного оперативного штабу відділів збройних сил, потім оперативних командувань, військових частин і до взводу і до відділень, і це буде йти паралельним шляхом. Але кінцевий результат ми зможемо побачити тоді, коли ми зможемо вертикаль повністю реформувати. Я планую це закінчити робити до кінця 2020 року.

Власне чому питаю. Рік тому в цих стінах був Президент, був звіт результату роботи Волонтерського десанту, і зокрема Президентом було озвучено введення – нові офіцерські звання, нова форма. Минає рік, і багато людей, котрі тоді казали, "ну нарешті крига скресла, за 25 років цього року існування ЗСУ відновлено, візуально буде видно, що армія змінилася". Минув рік, у новому наказі міністра оборони, котрий на затвердженні в Мін’юсті, все, що стосується "польовки" – все нове, все що стосується "повсякденки", "парадки" – все старе. Мені показали цей документ і була істерика. Нічого не міняється, ніхто не хоче змін, цього року не буде нової форми. На 25 років країни генерали вийдуть з п’ятикутними зірками – це ганьба.

З деякими питаннями я хотів би погодитись, а з деякими – ні. Те, що стосується зміни форми одежі, ми йдемо по принципу необхідності. Нам дійсно спочатку треба поміняти бойовий комплект для солдатів, строковців, офіцерів, ту форму, яка на сьогодні є конче необхідною, її треба вдосконалювати кожного дня. Ресурс у нас, на жаль, обмежений. Треба поміняти форму одежі, треба переходити від радянської – вона була достатньо незручною. Мені теж багато чого не подобається, наприклад, я знаходжусь у футболці – це ж та форма одежі, дуже багато незручних елементів, треба їх міняти, але все це ми не робимо, що стосується повсякденної форми одежі, тому що в нас обмежений ресурс. Хоча напрацювання є, дуже цікаві, дуже добрі, мені особисто вони пасують, бо там закладено все українське. І там є наша історія.

Коли, що чекає суспільство?

Все залежить від грошей, від забезпечення, від фінансів. Те, що стосується зірок, є країни, які взагалі нічого не мають.

У них своя історія.

У них своя історія, правильно, але відносно зірок тут я думаю, що ми з часом теж перейдемо на наші традиції. Тут навіть питання не в позиції, а питання в ресурсі.

До 25-річчя країни не встигнемо?

Думаю, що деякі підрозділи ми встигнемо зробити. Але тут ще дуже важко робити – людський фактор. Як ми можемо зробити, наприклад, одну частину одягнути в нову форму, а іншу – ні?

Перейти на "польовку", на два-три роки, як перехідний період, змінити погони – це нормально. Міністерство оборони Британії, коли у них був контингент в Афганістані, вони принципово ходили всі у "польовці". Ми таким чином можемо запровадити нові погони – це буде дуже дешево.

Якщо ми перейдемо всі тільки на "польовку" тоді треба буде зменшити термін носіння форми одежі. Тому якщо офіцер буде ходити у "польовці" вдень і вночі, то термін носіння цієї форми буде зменшений, і треба буде знову підвищувати коштовність тієї форми. Я думаю, що це треба робити паралельно. Мені здається, що так не можна різко рубати, а паралельно треба вводити. Я сподіваюсь, що нову форму одежі ми побачимо до 25-річчя, принаймні, деякі підрозділи, які пов’язані з офіційними функціями.

СОЛДАТ БУДЕ СПРИЙМАТИ НАБАГАТО КРАЩЕ ТУ ЛЮДИНУ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ ПОРУЧ З НИМ В ОКОПІ, А НЕ ТОЙ, ХТО ПРИЇХАВ З КИЄВА І РОЗКАЗУЄ ЙОМУ ПРО ЩОСЬ

Стосовно ідеологічної роботи, зараз є така ситуація, я не можу сказати, у багатьох чи ні, але вона є. Багато хто не сприймає мазепинку. У війську тотальне незнання української історії і історії самої української армії. У військах не знають історію походження кольорів беретів. Вони чіпляються за те, що лишилось від совка, просто зубами. Ніхто не пропагує цього, ніхто не роз’яснює. Тобто можна говорити про те, що на рівні роботи з особовим складом в таких ідеологічно-патріотичних питаннях зашквар повний.

Проблема в тому, що та система, яка працювала, може не дуже добре – вона була теж знищена. Тих людей, які можуть донести, які знають історію…

Це ті, кого ви раніше політруками називали?

Необов’язково. Справа не в тому, яку функцію вони виконували. Людина, яка несе в себе душу, ідеологію вона має бути сама готова до цього і сама має бути ідеологічно підготовлена і духовно багатою людиною має бути. Треба створити цілі школи, треба вчити людей, треба отримувати досвід, тому що це не повинен бути лейтенант, якому 18-20 років, це має бути людина, яка має серйозний досвід.

Де ж ми бригадного генерала такого візьмемо?

– А генерал тут взагалі ні при чому. Для проведення тієї роботи необов’язково залучати військових, цивільних треба залучати. І тут роботу треба проводити. До речі, масштабна проблема. У нас Донецьк, Луганськ і Крим уже історію переписали. Нам треба над цим працювати. Починаючи від школи і закінчуючи армією.

Військові виші, ті хто йдуть на перепідготовку, крім тактичної, стратегічної військової, вони мають отримувати перепідготовку такого плану.

Раніше, коли готувались у вишах у Радянському Союзі, у вишах військових там практично військової науки та ідеологічної науки, які б давали якісь ідеологічні підґрунтя – 50:50 було, невелика різниця. Ми коли прийшли, зробили по-своєму, взагалі все знищили і залишили буквально там декілька годин для того, щоб можна було вивчати історію, щоб можна було обговорювати на зайняттях. Зараз ми ту ситуацію виправляємо. І тут теж є певні проблеми, кадрові.

Просіть допомогу, кажіть відкритим текстом – нам потрібні хто – лектори. Волонтери на схід поїхали агітпотягом цього тижня, це потрібно, хто ще – професуру треба до частин в університети. Тобто ваш запит. Є Інститут національної пам’яті, є фахівці в різних університетах, вони можуть надати лекції.

Це дуже тісна співпраця з цього приводу, але я тут зараз веду мову не про надання допомоги зовнішньої, я кажу про систему всередині Міністерства, всередині Збройних сил. У нас повинна бути система, яка працює і забезпечує якраз саме військо тут, у нас. Ті люди, які завжди поруч, навіть якщо на полі бою буде вестись мова про це – солдат буде сприймати набагато краще ту людину, яка знаходиться поруч з ним в окопі, а не той, хто приїхав з Києва і розказує йому про щось. Тому тут треба створювати ці школи, треба працювати.

Скільки за часом, як ви думаєте, це займе, бодай для перших результатів?

Думаю, що тут мінімум 3-5 років треба… По-перше, ми зараз уже всюди з освітянською діяльністю міняємо і програми, і міняємо багато викладачів. Ми шукаємо можливість залучати до викладання і хлопців – військових, офіцерів, які мають бойовий досвід . Дуже багато вже перейшли у наші навчальні заклади. У нас буквально наступного тижня будуть зміни у керівництві нашого Національного університету оборони імені Черняховського.

Розкажіть, новий керівник?

Буде новий керівник, буде генерал, який має дуже високий авторитет...

…ну кажіть прізвище…

– …дуже високий авторитет у військах, який має величезний бойовий досвід. Ми міняємо і керівництво, ми міняємо і викладачів, які не мають певного досвіду. У нас практично всі викладачі, більшість із них, пройшли зону АТО. Знову же, не все так просто, тому що деякі пройшли досвід, але цей досвід був у штабах. І потім коли він повертається, навіть коли він має досвід виконання завдань у зоні АТО, коли він працював у штабі, йому дуже важко навчати командира батальйону, який був у бою, який втрачав людей, який сам знає ціну того, що буває, коли приймаєш рішення невірне або несвоєчасно.

НЕДАВНО Я СКАСУВАВ 770 НАКАЗІВ. НІХТО У МІНОБОРОНИ НАВІТЬ НЕ ВІДЧУВ, ЩО ЇХ СКАСУВАЛИ, ТОМУ ЩО ТАКІ НАКАЗИ БУЛИ. КОЛИ ДІЯЛЬНІСТЬ ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ РЕГЛАМЕНТУЄ ДО ТИСЯЧІ НАКАЗІВ – ЕФЕКТИВНІСТЬ НАКАЗІВ НУЛЬОВА

Дуже важливий момент, практично завжди ми про нього забуваємо, – стан жінок у війську. У нас зараз є випадки, коли підрозділами невеличкими керують жінки, дівчата, які по документах проходять медсестра, масажистка, бухгалтер, хто завгодно, тільки не снайпер, котрим вона насправді є. Це трохи абсурдно.

Так, це дійсно виглядає абсурдно. Тому що, на жаль, політика яка була, ми деколи просто не встигаємо міняти підходи, і я тут вас повністю підтримую. Жінка має такі самі права і можливості, але старі документи, купа старих документів, які регламентують військово-облікові спеціальності у Збройних силах, призводять до таких непорозумінь.

Може, треба устав переписати?

Ні. Справа не в уставі. Тут військово-облікові спеціальності. Я казав, що планую дуже швидко поміняти людей і функціонал Міноборони, щоб наступним етапом вони почали перепрацьовувати ту нормативну базу. Тому що з тими людьми, які сьогодні працюють, – не з усіма, а певна категорія, – це зробити неможливо. Ви напевне чули, я вже про це казав буквально недавно, скасував 770 наказів. Ніхто у Міноборони навіть не відчув, що я їх скасував, тому що такі накази були, попередніх керівників. Треба повністю все міняти. По напрямку діяльності має бути один наказ, який регламентує повністю, (по фінансах), не 150 наказів, а один наказ, тоді людина від солдата до генерала буде знати свої права, обов’язки і що необхідно робити. Оскільки коли діяльність однієї людини регламентує до тисячі наказів – ефективність наказів нульова. Так само і нормативна база. Я абсолютно з вами погоджуюсь, що це абсурд. Якщо людина виконує обов’язки, чому ми не можемо про це казати і писати в обліковій карті або у військовому квитку, що вона виконує інші завдання? Чому ми обмежуємо жінок?

І знову ж до традиційного – скільки часу на те коли?

У нас є маяки, знакові питання, які будуть орієнтиром до певних змін. Я не можу сьогодні вам сказати по кожному наказу коли він буде скасований. Але ця робота ведеться і думаю, що в загальній картині ця ситуація буде змінена, і мова не йде про 10 чи 15 років.

ВЕЛИКІ ПРОБЛЕМИ ЗІ СПРОТИВОМ РОСІЙСЬКІЙ АГІТАЦІЇ Є І В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ, І НАВІТЬ У США. БО РОСІЯ НА ЦЮ РОБОТУ ВИДІЛЯЄ КОЖЕН РІК МІНІМУМ 4 МЛРД ДОЛАРІВ – ЦЕ БІЛЬШЕ, НІЖ БЮДЖЕТ ЗС УКРАЇНИ

І на завершення тоді дуже проблемне запитання. Воно назагал у нас у країні проблемне, з цим такий провис відчувається. Інформаційна стратегія просування війська. Приклад, у соцмережах тематичні групи, європейські, це не україно- і не російськомовний сегмент фейсбуку наприклад. Це франко-, італо-, німецькомовний. Групи, котрі присвячені армії, спецпідрозділам і так далі, там засилля росіян. Туди під європейськими іменами фейкові люди постять рекламні ролики російського війська, і таким чином європейське середовище, в нього імплементується думка, що російська армія – це круто, спецназ – це мегакруто, вони непереборні і так далі… Тобто є певне програмування. Українського нема зовсім. Ніхто не відчуває, що таке образ українського війська, нікого у Європі не вражає третій чи восьмий полки сил спецпризначення України. Немає позиціонування, немає просування – це ІПСО (інформаційно-психологічні спеціальні операції – 5.ua) певною мірою, їхня роль, але зараз якось результат не відчувається.

Тут теж є серйозна проблема. Хотів би сказати, що ця проблема є не тільки у Міноборони, і не тільки в Україні. На моє переконання, проблема з інформаційною боротьбою є не тільки Україна з Росією. Коли мене питали з наших колег, а чому ви програли інформаційну війну? Знаєте, я думаю, що не тільки ми її програли. Ми останнім часом дуже багато чого зробили. Ми повернули багатьох людей до України – їх душу, серце і голову. Я думаю, що такої тактики дій Росії не очікував ніхто, навіть у Європі. Великі проблеми зі спротивом російській агітації є і в європейських країнах. Я скажу навіть більше, що є проблеми і у США. Тому що Росія на цю роботу виділяє кожен рік мінімум 4 млрд доларів – це більше, ніж бюджет ЗС України – тільки на цю роботу. Ми багато кроків вже зробили, але нам треба теж міняти в першу чергу кадри, тому що є питання до них, і треба міняти технічне оснащення, треба міняти систему підготовки цих людей і звичайно необхідно проводити роботу і реформувати у тому числі структуру ІПСО, для того щоб вона була ефективною і працювала правильно.

Коли ми з вами зустрічаємося наступного разу і ви кажете "от дивіться, ми говорили про те, що це треба зробити – ми це зробили, ми говорили, що ми цей законопроект приймемо, по ССО наприклад, ми його прийняли, по закупівлях Міноборони в базі за основу взяли, от прийняли це".

Я думаю, що періодичність наших зустрічей може бути достатньо частою. Все буде залежати від наших успіхів. Я планую зробити все, про що вам сказав. Дуже хотів би, щоб це залежало тільки від мене, я дуже би цього хотів, і тоді я би точно вам сказав, що ми зустрінемося завтра або післязавтра, але навіть я буду робити більше, ніж те, що залежатиме від мене.

Півтора місяці, можливо, з хвостиком, ми знову тут і ми знову підбиваємо підсумки, що зроблено можливо якраз по Варшавському саміту, котрий ми неодноразово згадали – будуть якісь результати. Дякую.

Віталій Гайдукевич, "5 канал" 

ПОВНИЙ ВІДЕОЗАПИС ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

Попередній матеріал
Поліцейська місія ОБСЄ не зможе розводити сторони конфлікту на Донбасі – експерт
Наступний матеріал
Лідери західних держав підтвердили позицію щодо Криму і санкцій проти РФ

40% співробітників Міноборони провалили перевірку на детекторі брехні – Полторак

Міністр оборони Степан Полторак: Хто буде командувати українським флотом

Збройні сили України реформують за 5 років – Полторак

Врегулювання конфлікту на сході України може тривати роки – Полторак

Полторак розповів, чому призупинена сьома хвиля мобілізації

5 канал - трансляція наживо