5 канал

Павло Жебрівський: У мене є таке ноу-хау – називається "чарівний пєндєль"

Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський у програмі "Погляд" на "5 каналі" розповів, скільки мешканців регіону хочуть жити в Україні, чи будуть нові блокування військової техніки, яка має бути відповідальність телеканалів за провокації проти Збройних сил, і чи встигнуть збудувати вишку на горі Карачун у визначений термін

ЯКЩО ХТОСЬ ОЧІКУВАВ ЧУДЕС, ЩО ТІ, ХТО ЙШОВ НА РЕФЕРЕНДУМ, НЕ ПУСКАВ ТАНКИ, І СЬОГОДНІ ВОНИ ПРОКИНУЛИСЯ УКРАЇНСЬКИМИ ПАТРІОТАМИ І КРИЧАТЬ НА КОЖНОМУ РОЗІ "СЛАВА УКРАЇНІ!" – "ГЕРОЯМ СЛАВА!" – ТО ТАКЕ НЕМОЖЛИВО

– Цього тижня два роки визволення Слов'янська, Краматорська. Ви можете дати картину: що з того часу змінилося? Ясно, що два роки тому це була надзвичайно знакова і вагома подія. Але населення, ну і взагалі атмосфера в регіоні річ достатньо інертна. І тому перше запитання: яка атмосфера зараз у людей? Які настрої переважають, незважаючи й на досвід окупації, який відчули люди, і на економічне становище у країні, і на менталітет, який у кожному регіоні свій, окремий? Як зараз?

– По-перше, хочу сказати, що якщо хтось очікував чудес, що так в один день прокинемося, – ті, хто йшов на референдум, ті, хто не пускав танки і ще щось, і сьогодні вони прокинулися українськими патріотами і кричать на кожному розі "Слава Україні!" – "Героям слава!" – то таке неможливо. Тобто насправді це достатньо довгий час потрібно працювати і утверджувати там Україну. Але, безумовно, є достатньо серйозні подвижки. Перше питання – це остання соціологія, яка показує, що в межах статистичної похибки майже немає тих людей, які хочуть жити в так званій "ДНР". Друге питання – це те, що є невелика когорта людей, які хочуть жити разом в одній країні з Росією. Тобто вона суттєво зменшилася – це від 8 до 12% по різним соціологічним опитуванням. І більше 70% – це ті, які хочуть жити в Україні. Насправді, різна модель – чи децентралізація, чи надання більше повноважень територіям і так далі, але хочуть жити в Україні і вважають Україну своєю єдиною Батьківщиною. Такі подвижки є. Безумовно, соціально-економічний стан продовжує відображатися на людях. І от сьогоднішні ті, ну я б сказав, не зовсім правильні, не зовсім чесні по відношенню до людей перформанси, які влаштовують у Верховній Раді, які влаштовують на вулицях, не сприяють консолідації суспільства і, скажемо так, згуртованості для того, щоб пережити оцей безмірно важкий час для України. Безумовно, все достатньо суттєво різниться. Якщо взяти тих, хто в тилу, в тому ж Краматорську, Слов'янську, вони все-таки більше переживають те, що переживає Центральна Україна, Західна Україна. Їх турбують ті ж самі, в основному, проблеми. Чим ближче до передової, тим, безумовно, настрої важчі. Я досить часто відвідую якраз і зустрічаюся не тільки з військовими, але й з цивільними людьми там. Зайцеве, Опитне, Водяне, Піски, Широкине – ну в Широкиному людей немає – Бердянське, Сопине і так дальше. І зрозуміло, що ключове у них питання – миру, миру і ще раз миру. І потім уже починаються ті проблематики – ми говоримо про відновлення інфраструктури, про тарифи, про зарплати, про роботу. На першому плані там виступає мир.

ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

ОДНОЗНАЧНО МИ БІЛЬШЕ НІКОЛИ НЕ ДОПУСТИМО ТОГО, ЩО БУЛО У 2014 РОЦІ. ТОБТО МИ БУДЕМО ВРАХОВУВАТИ БЕЗПЕКОВУ СКЛАДОВУ МИРНОГО НАСЕЛЕННЯ. АЛЕ БЛОКУВАТИ, ЗУПИНЯТИ ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ – МИ ЦЬОГО НЕ ДОПУСТИМО

– І це цілком логічно. Про рецидиви запитаю у вас далі. Один із цих рецидивів – це блокування пересування техніки Збройних сил України. Ми пам’ятаємо, як це було на початку цього конфлікту. І от місто Торецьк – і фактично аналогічна по формі, але значно менш масштабна подія. Група людей намагалася перешкодити просуванню техніки по цих територіях. Восьмеро людей притягнуті до відповідальності. Скільки взагалі була група? І чи був там лише фактор алкоголю або, все ж таки, якісь ознаки диверсії?

– Ну насправді там, в одному з постів було, що 150-200 людей. Слава річ хороша, але, у принципі, потрібно тут трохи думати, що ми пишемо у Facebook – дуже відповідально потрібно до цього відноситись. Реально там 30-40 людей було. Реально були ті, хто досить багато п’яних і коли вони проспалися – зовсім інші у них настрої. І сьогодні Служба безпеки України, УВС працюють над тим – виявити, тому що ми підозрюємо, що там насправді були люди, які ініціювали оцю всю річ. І зрозуміло, те, що там притягнуті до адміністративної відповідальності вісім осіб особливо р’яних – це одне питання. Але робота з ними продовжується і буде продовжуватися, безумовно. Сьогодні туди, як узгодив генерал Аброськін, зайде команда поліціянтів для того, щоб відпрацювати цю територію. І єдине, що хочу сказати – безумовно, є проблема. Є проблема, коли терористи стріляють і якось випадково не попадають по військовим, а попадають по мирним помешканням – це і в Авдіївці, і в інших населених пунктах. Тобто вони нищать інфраструктуру і спричиняють, скажемо так, поганий настрій у мирних жителів. Але однозначно ми більше ніколи не допустимо того, що було у 2014 році. Тобто ми будемо враховувати безпекову складову мирного населення.Але блокувати, зупиняти Збройні сили України – ми цього не допустимо. Ми будемо "присікати на корню" всі ці речі. Ми будемо слухати, ми будемо чути, ми будемо коригувати розташування тих чи інших військових частин. Але йти на поводу у тих, хто інспірує зі східного кордону, з Росії оці всі речі, ми точно не будемо. І насправді буде жорстка зачистка по відношенню до тих, хто подумає таке зробити.

ЗАКЛИКАЮ І ВОЛОНТЕРІВ, І ЖУРНАЛІСТІВ ДУЖЕ ВИВАЖЕНО ВІДНОСИТИСЬ ДО СВОЇХ РЕПОРТАЖІВ І ПОВІДОМЛЕНЬ. ТОМУ ЩО ЗА ЦИМ СТОЯТЬ НЕ ТІЛЬКИ ВАША СЛАВА, НЕ ТІЛЬКИ ВАШІ ЛАЙКИ, А ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

– І про ще один рецидив – це вже з сьогоднішнього дня. Ми пам’ятаємо, що журналістам два роки тому довелося просто "з коліс" вчитися працювати у військових умовах. І іноді ціною помилки. Ціна помилки була дуже висока. Тому що гинули бійці безпосередньо на позиціях. І от сьогодні СБУ просить призупинити акредитацію трьох журналістів, які оприлюднили деталі з позицій АТО, які можуть зрештою стати орієнтирами для ворога – це журналісти "Громадського" і "Новой газеты". Здавалося б, є відповідні розроблені правила, спільні для журналістів і Міноборони, для того щоб уникати подібних речей. І, тим не менше, рецидив є. Як унеможливити?

– Насправді тут є проблема і з деякими волонтерами, які не встигли щось почути, відразу у Facebook – "фейсбучать" і багато чого повідомляють. Ви знаєте, по роду роботи мені доповідають мінімум три рази на день про ситуацію на лінії розмежування і так далі. Але я, керівник військово-цивільної адміністрації, мінімально коментую бойові дії. Тому що я своїми знаннями, своїм баченням можу нашкодити тій чи іншій військовій операції, тій чи іншій задумці військових. І хтось колись думає, що він отакий отримав "лайки" у Facebook і від того став щасливий, він просто має думати, що за цим стоять життя людей, за цим стоїть зірваність якоїсь операції бойової. І через це тут насправді дуже багато потрібно подумати. Я думаю, що кожен засіб масової інформації має відібрати людей, мають пройти навчання ще додатково людей. І має бути відповідальність і телеканалів у тому числі, і власників телеканалів за те, що вони здійснюють ту чи іншу провокацію по відношенню до Збройних сил. І сьогодні журналістів потрібно вітати, потрібно вклонятись тим, хто не боїться і йде на передову. Але часом їхня "передова" боком виходить для Збройних сил України. Через це насправді після такого кричущого факту, я думаю, що має бути спільно і Антитерористичний центр, і СБУ, і ЗСУ сісти і розробити регламент роботи. Не те куди захотів і поїхав, не те, що почув, те відразу виконав на екран чи у Facebook, а просто дуже серйозно подумав. Тому що це може бути спланована річ, і неначе з благими намірами допущено такі погані речі. Я дуже закликаю насправді і волонтерів, і журналістів дуже виважено відноситись до своїх репортажів і до своїх повідомлень. Тому що насправді за цим стоять не тільки ваша слава, не тільки ваші "лайки", а стоять життя людей.

– Facebook, по суті, теж засіб масової інформації – так вже сьогодні є.

– Сьогодні, на жаль, так.

– Про криміногенну ситуацію в регіоні ви говорите, як про кращу, ніж у цілому по країні.

– Так.

– Це фактор військових чи це просто криміноген розтікся по всій території звідти?

– По-перше, хочу сказати, що завдяки спільній роботі Служби безпеки України і поліції вдалося зробити так, що "смотрящих", злодіїв у законі на сьогодні, тих, які господарювали на території Донецької області, немає. Вони якимось чином дивним розійшлися по інших територіях України. Друге питання, безумовно, це те, що область достатньо сильно воєнізована, мілітаризована. Є придані сили у поліції, є придані сили у СБУ, є самі вояки, і військова служба правопорядку достатньо ефективно почала працювати в тому числі до так званих "аватарів". Зрозуміло, що це достатньо серйозний стримуючий фактор. І ми спостерігаємо навіть зменшення кількості важких злочинів порівняно з тим, що було в мирний час на території Донецької області. Якщо по всій Україні є зростання, то на сьогодні там у нас отака річ. Безумовно, одна з ключових проблем – це незаконний обіг зброї. Це те, над чим працює і СБУ, і поліція, і військова служба правопорядку. Фактично кожного дня, не буває, щоб не було два, як мінімум два-три вилучення, а то і десятки вилучень зброї, яку намагаються перекинути у мирні території України. І це, мабуть, найбільша кількість злочинів фіксується якраз у цій царині.

МИ ЗНАЄМО, ЩО РОБИТИ, МИ ЗНАЄМО, ЯК РОБИТИ. У МЕНЕ Є ТАКЕ МОЄ НОУ-ХАУ, НАЗИВАЄТЬСЯ – "ЧАРІВНИЙ ПЄНДЄЛЬ"

– Якщо говорити про вишку на горі Карачун. Знову ж таки, останніми тижнями ми чуємо звідти все більше новин. Ця вишка була зруйнована два роки тому. І це фактично унеможливило мовлення на значній території, окупованій у тому числі, українських телеканалів. І от тепер процес зрушив, і навіть називаються дедлайни. Якщо говорити про саботаж, а ви саме про нього говорили з головкомом.

– Штрейкбрехерство, назвав я.

– От назвемо це так, але в будь-якому разі, питання – з боку концерну РРТ в чому полягало це штрейкбрехерство? І якщо говорити про строки, анонсується, все ж таки, початок мовлення вже на початок осені. Що може стати зоною ризику?

– Я достатньо розлючений був під час наради, яку проводив Президент на горі Карачун, по відношенню до керівництва РРТ. Ви знаєте, коли Президент задає питання керівництву РРТ: "Що потрібно зробити, щоб покрити повністю територію – ну, як мінімум, контрольовану українською владою – сигналом української телевізії?" І людина не може відповісти. Насправді на сьогодні... тобто доповідає військова цивільна адміністрація, яка не долучена, яка, у принципі, не має таких фахівців, але ми доповідаємо, що потрібно зробити. І тут телевежу поставити в Покровському, і поставити фідер у Бахмуті, там телевежа є – і багато іншого. І через це досить дивним виглядає – два роки йде, більше двох років точиться війна на Сході України, а на сьогоднішній день РРТ не удосужилося намалювати, зробити те все. Я хочу сказати, що міністр інформаційної політики також абсолютно незадоволений. Він звертався неодноразово до РРТ з приводу того, що "люди добрі, побійтесь Бога, яким чином сигнал, тобто українська телевізія, не покриває територію, контрольовану українською владою?" І отака розмова... І хоча там пообіцяло керівництво РРТ, що до кінця літа побудують телевежу, мене, як той казав, "терзают смутные сомнения". Я чітко бачу, що скоріше за все цей дедлайн він не виконає. Тільки 14 липня в нього відбудеться відкриття тендерної документації. Він Президенту доповідає з приводу того, що "ось ми вже будуємо". Я йому кажу: “Ну друже, навіщо ти Президенту неправду говориш? Ти ж тільки 14 липня відкриваєш тендерну документацію. Ти тільки десь до кінця липня заключиш угоду на будівництво цього всього. За місяць ти не встигнеш". Тобто реально 2-3 місяці потрібно достатньо серйозно працювати для того, щоб це встигнути.

– Після такої гострої розмови і на такому високому рівні є шанси, що процеси прискоряться?

– Так. Але, як там – "не жди рятунку ні від кого". І через це ми звернулися з листом до Ради національної безпеки і оборони, щоб якраз функції замовника по цих речах передали Донецькій цивільно-військовій адміністрації. Ми знаємо, що робити, ми знаємо, як робити. У мене є таке моє ноу-хау, називається – "чарівний пєндєль". І через це насправді, я думаю, що ми набагато швидше це все зробимо, бо нас це болить, бо ми там живемо, бо ми відчуваємо, ми спілкуємося з людьми, ми бачимо ті негаразди, які є в інформаційній політиці там. Тому що люди не мають доступу до інформації, яка є з України. Через це, думаю, що тих, кому це болить – не той, хто ходить по Хрещатику, по київським вулицям затишним і так дальше – той, хто там, хто разом із тими людьми живе, я думаю, що тоді прискориться це все вирішення питання. Я сьогодні зустрічався з секретарем Радбезу, і ми також обговорювали це питання.

НА ДОНЕЧЧИНІ БАГАТО ЛЮДЕЙ ХОДИЛИ НА "РЕФЕРЕНДУМ" – І З ОСВІТИ, І З ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я, І З КУЛЬТУРИ, ПЕРЕСІЧНІ ГРОМАДЯНИ. НА СЬОГОДНІ МИ МАЄМО ЗНАЙТИ ТАКІ МЕСЕДЖІ, РІШЕННЯ, ЩОБ ВОНИ ПРОСТО ЗГАДУВАЛИ ПРО ТЕ, ЩО РОБИЛИ, ЯК СТРАШНИЙ СОН

– Серед системних проблем регіону як за вашого керівництва, так і за керівництва ваших попередників, називалися такі: по-перше,це сепаратистськи налаштовані люди, зокрема в системі освіти, і це дуже важливо, тому що покоління нове виховується. А по-друге, призначення у структуру місцевої виконавчої влади людей з неоднозначним бекграундом. Що ви з цим робите?

– Насправді, сьогодні ми починаємо таку серйозну структурну реформу середньої освіти. У цьому році завдяки фінансуванню ми маємо запустити 21 опорну школу. Це від 20 до 60 мільйонів гривень виділяємо на кожну школу, залежно від того,це 350 чи 2 тисячі дітей буде вчитися. Це буде із сучасним обладнанням, із цифровими лабораторіями, з лінгафонними кабінетами, з комп’ютерними класами, кабінетами хімії, фізики, з інтерактивними дошками – це все має бути там. Крім того, директори шкіл будуть призначатися на конкурсних засадах.

Друге питання, що ми спільно з органами місцевого самоврядування прийняли рішення про те, що ми підвищимо в опорних школах вдвічі заробітну плату. Одне – згідно розпорядження наказу Міносвіти, друге питання – це за рахунок місцевих бюджетів. Там, де місцеві бюджети не будуть тягнути, ми з обласного бюджету допоможемо їм. Ми хотіли відібрати найкращих. Безумовно, там освіта має бути виключно українською мовою. Це не значить, що ми нищимо російські школи, Боже спаси. Вони будуть фінансуватись так, як усі інші школи. Але ми кажемо, що там де українське, там сучасне модерне, там класно. І от якраз цим ми хочемо впровадити... Безумовно, там будуть достатньо серйозні уроки патріотичного виховання. Ми уже розпочали курс семінарів і навчань для директорів і вчителів майбутніх опорних шкіл. Як мінімум три таких семінари буде до кінця року, і ми це постійно будемо робити, ми хочемо змінити формат в цьому напрямку.

Що стосується неоднозначних призначень. Знаєте, хорошого бюрократа потрібно дуже довго вирощувати. Насправді це велика цінність. От мені дуже імпонує, що закон про держслужбу буде все робити, щоб деполітизувати державного службовця. Тому що, у принципі, з вулиці взяти людину і посадити – тобто я призначав і активістів, і громадських діячів тощо – дуже важко людині просто увійти в це русло. Тому що насправді, на жаль, тільки відсотків 10% хватає на творчість. Все інше – поточна робота, яка засмоктує, яку потрібно виконувати, якої потрібно дотримуватися і так дальше. Фрілансерство там не проходить.

У мене є ще одне таке поняття. Я коли у прокуратуру Генеральну прийшов, в управління, кажу, що намагаюсь тих, хто не порушив закон, не скоїв злочин – я готовий з ними починати працювати з чистого аркушу паперу. Якщо людина, у принципі, готова виконувати той порядок денний, який я пропоную, готова насправді натхненно співати гімн і внутрішньо фактично стати справжнім патріотом, то це дорогого коштує. І у нас на Донеччині багато людей ходили на "референдум", дуже багато – і з освіти, і з охорони здоров'я, і з культури, пересічні громадяни. І на сьогодні ми маємо знайти такі меседжі, такі рішення для того, щоб вони просто згадували про те, що робили, як страшний сон. Насправді в цій частині буду все робити. Безумовно, якщо людина хоч натякне з питанням там на сепаратизм, вона має бути піддана не тільки остракізму, але й звільнена з роботи. Друге питання – що там міських голів обирають люди. І якщо у Служби безпеки, у прокуратури до них немає питань чи немає доказів для того, щоб притягнути до відповідальності, то зрозуміло, що я вимушений з ними працювати. Якщо я не буду з обраними мерами працювати, як я буду територію контролювати? Як я буду на цій території управляти, впроваджувати Україну? Це неможливо.

І зрозуміло, що громадські активісти багато в чому не задоволені, в тому числі мене "шпиняють" із цієї причини. Але просто зрозуміло, що у нас немає військового стану, у нас немає на сьогодні справжніх військово-цивільних адміністрацій, коли розпорядження керівника виконується, і немає виборних посад, а є призначені. Тоді це все зрозуміло, тоді в такому алгоритмі можна. В інших алгоритмах, навіть якщо, допустимо, якийсь директор там підозрювався і ходив на сепаратистський мітинг, але, у принципі, до нього немає обвинувачуваного вироку – як звільнити, на підставі чого звільнити цю людину? Це ж маємо розуміти, що сьогодні Кодекс законів про працю працює. І сьогодні для того, щоб звільнити ту чи іншу людину, потрібні підстави. І навіть якщо це все є, але насправді працюємо з такими людьми для того, щоб вони, у принципі, якимось чином... От якраз оці конкурсні засади на директорів опорних шкіл. У цьому році 21, у наступному – 50, і в 2018-му ми маємо закінчити повністю реформу освіти в Донецькій області. Я думаю, що будемо номер один по реформуванню середньої освіти в Україні. І тоді на цих конкурсних засадах, у тому числі, один із пунктів буде записано – відношення, яким чином людина вела себе під час того сумнозвісного "референдуму". І тоді у нас будуть повні підстави для очищення оцієї новітньої української школи на Донеччині.

– Місяць тому 3 мільярди було виділено на відновлення Донецької області. Зокрема куди спрямовані? Чи отримали вже? Бо теж може бюрократичні процедури.

– На жаль, не отримали. І я уже в другому ефірі сьогодні звертаюся до Олександра Олександровича Данилюка, міністра фінансів: "Олександр Олександрович, підпиши розпорядження". Тому що в нас все є – проектно-кошторисна документація, експертизи є, ми вже пройшли бюджетний комітет, затвердили, у принципі, весь перелік інфраструктурних проектів, ми готові розпочати роботу. Затримка за тобою, друже, я дуже прошу, щоб ти не затримував ці всі речі. А це є 871 інфраструктурний об’єкт, і насправді я думаю, що осінь буде врожайною для Донецької області, бо в день ми повинні по 3-4 об’єкта відкривати. І донеччани мають побачити турботу держави за Донецьку область, за українців, які живуть на Донеччині.

Яна Конотоп, "5 канал"

ЕФІРНУ ВЕРСІЮ ІНТЕРВ’Ю ДИВІТЬСЯ ЗА ЦИМ ПОСИЛАННЯМ ⟩⟩⟩

Попередній матеріал
Завтра у Страсбурзі комісар РЄ доповідатиме про гуманітарну ситуацію на Донбасі
Наступний матеріал
Смертельне ДТП на Житомирщині: екс-міліціонер наїхав на двох 18-річних дівчат

Жебрівський розповів подробиці про блокування військових у Торецьку

Жебрівський пояснив, чому не можна фінансувати окуповані території - інтерв'ю

Жебрівський: Хто стоїть за блокуванням українських військових у Торецьку

Жебрівський бачить два шляхи звільнення Донбасу від окупантів

Жебрівський: У цьому році на Донеччині запрацює 21 опорна школа

Жебрівський: Ми маємо давати адекватну відповідь на обстріли окупантів