НОК

Паралімпійський чемпіон Віктор Дідух: В професійному спорті потрібно знати свої помилки і тримати себе у формі

Чемпіон з настільного тенісу, 29-річний Віктор Дідух в ексклюзивному інтерв’ю 5.ua розповів про свій шлях до перемоги, враження від Паралімпіади в Ріо та плани розбудувати тенісну академію

Спортсмен народився 23 січня 1987 року на Львіщині, в селі Андріївка Буського району. Є майстром спорту України міжнародного класу, членом національної збірної команди України з настільного тенісу.

У 2012 році після ампутації лівої ноги увійшов до складу національної паралімпійської команди України. Нині успішно виступає на міжнародній спортивній арені серед осіб з інвалідністю. Чемпіон Європи 2013 року та чемпіон світу 2014 року серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату. Цьогоріч дебютував на Паралімпіаді в Ріо-де-Жанейро, де здобув золото.

– Як так вийшло, що ви почали займатися спортом професійно? І чому саме тенісом?

– З п’яти років я почав займатись тенісом. Моїм першим тренером був батько. І тоді займався тенісом мій брат. І якось мене так втягнуло. А після закінчення п'ятого класу я поїхав на навчатись у республіканське вище училище, де були вже більш професійні тренування і так почалась моя кар'єра.

– Як у вас відбувся перехід з любителя у професіонали? Як це взагалі відбувається у спортсменів?

– Спочатку це було не дуже помітно. Спершу я виступав у кадетах, потім у юнаках (юніорах) до 15 років. А вже після 18 років почав виступати за національну збірну. І так вже сталося. Постійні змагання, тренування. Нема такої чіткої межі.

– А ви не думали зайнятись якимось іншим видом спорту зайнятись? Чи були думки піти в інший якийсь вид спорту?

– Оскільки я займаюсь тенісом з п’яти років, тому не думав зайнятись іншим видом спорту.

– Як відбуваються ваші тренування? Ви тренуєтеся з тренером? Чи з іншими спортсменами? І якщо з іншими спортсменами, то з паралімпійцями?

– Самому важко тренуватись у тенісі. Потрібні спаринг-партнери, Потрібно їздити на змагання. В основному тренуюсь зі здоровими людьми. Виступаю на змаганнях зі здоровими. Наприклад, минулоріч на Чемпіонаті України я зайняв 14 місце. Намагаюсь тренуватись два рази в день по дві години. Чергую: тренування – відпочинок – тренування. Також влаштовую дні відпочинку. Мій особистий тренер – Олександр Дідух. Це мій старший брат, який мені багато допомагав. Він змалку веде мене по цьому шляху.

– Ви дружите з іншими паралімпійцями?

– Так, ми дружимо, разом живемо на тренувальних базах. Кожен вболіває один за одного. Дружня атмосфера сприяє перемогам.

– Скільки часу займають збори? Як взагалі вони тривають?

– Це залежить, до яких змагань ми готуємось. Добре було б, якби збори були раз на місяць. Якраз перед Паралімпіадою вони були раз на місяць. Зараз трохи вільніше. І скоро готуватимемось до наступної Олімпіади – в Пекіні-2020. Вже зараз починається аналіз своїх виступів, планування тренувального процесу. В професійному спорті потрібно знати свої помилки і тримати себе у формі.

– Як ви оцінюєте свій виступ у Ріо?

– Можливо, всі від мене дуже очікували, що я виграю медаль. І мені це, мабуть, завадило. А виявилось все набагато складніше. Перебороти психологічну напругу, витримати фізично той марафон. Тепер старатимусь більше концентруватися. Мабуть, тоді трохи розслабився, налаштувався. Не знав, що мене очікує. Також надзвичайно велика робота проведена Валерієм Сушкевичем (президент Національного комітету спорту інвалідів України - 5.ua). Він зібрав команду, де кожен знав, що робити. Ми були повністю всім забезпечені, нам нічого не бракувало.

Зараз відбуватиметься підготовка до Олімпіади-2020. А у нас, у інвалідів нема тренувальної бази. Зараз Сушкевич працює над тим щоб створити таку базу, після анексії Криму.

– Чи задоволені ви сумою, яку вам виплатили?

– Я задоволений, але хотілось би більше мати. Але могли нічого не дати. Але держава виконала свої зобов'язання. Мабуть, кожна людина задоволена своєю зарплатою. Особисто я не скаржусь. Мені все дуже класно. Мене дуже гарно зустріли в Україні і у мене в селі. Районна адміністрація планує виділити земельну ділянку.

– Як плануєте потратити ці кошти?

– Я планую всі свої преміальні кошти вкласти в побудову тенісного залу. У мене є своя академія тенісна, де два роки ми готувалися до змагань. Я планую її розбудовувати і передавати свій досвід наступним поколінням. Планую побудувати там зал, якщо мені виділять землю або якщо вдасться її купити. Це буде база для інвалідів. Академія знаходиться у місті Буськ Львівська область біля села Андрівки.

– Поділіться враженнями від Паралімпіади? Як вам умови проживання, тренування?

– В мене нема з чим порівняти. Це була моя перша олімпіада. Умови для проживання були чудові, було достатньо столів для розминки, тренувань. Були забезпечені харчуванням. Туризмом я не дуже цікавлюсь. Мені не хотілось нікуди йти. Після перемоги скоріше хотілось повернутись додому. Я був втомлений.

– Ви можете поділитись, що відчуваєте, або свої думки під час вирішальних хвилин змагань?

– Намагаюсь сконцентруватися. Думати про що зараз думає суперник. Чи я встигну зреагувати на його удари? Намагаюсь нав'язати супернику свою гру. В кінці відчуваєш несамовиту радість. Знаєш, що вже все закінчено, що все добре. Не одразу все усвідомлюєш, починаєш відходити від гри. Сльози, на очах радість.

– Як зустрічали українську збірну в аеропорту?

– Нас зустрічали о першій годині ночі. Я був здивований такою кількістю людей. У Львові, на вокзалі до мене приїхало багато людей з мого села, з нашого району. Вони залишили свою роботу і поїхали мене зустрічати. Звичайно,це заслуговує поваги. Я дуже вдячний.

– Ви, як спортсмен, порадьте, що треба робити, аби досягати своєї мети? А точніше, як себе змусити вставати і працювати на її досягнення?

– Треба тренуватись. Намагатися створювати кращі умови. Щоб стати спортсменом. Потрібен хороший тренер, спортзал, спаринги, гроші на виїзди, кошти на спортивний інвентар та багато факторів.

Марія Роговська, 5.ua

Попередній матеріал
Засідання Національної ради реформ під головуванням Президента України – відео
Наступний матеріал
Порошенко: Україна не буде жити лише траншами від МВФ та Світового банку

Переможні українські параолімпійці повернулися додому (РЕПОРТАЖ, ВІДЕО)

Дніпропетровські параолімпійці не мають власної бази для тренувань [репортаж, відео]

Параолімпіада-2008: в України ще 2 золота, 3 срібла й 3 бронзи

Премії для українських олімпійців та параолімпійців зрівнялися