5.ua

Волонтер Максим Рябоконь: Ми стільки зробили, що залишилося ще зовсім трохи – і війна закінчиться

Максим Рябоконь, керівник центру волонтерів "Народний проект" (People’s Project) в ексклюзивному інтерв’ю 5.ua розповів про біотех-реабілітацію, про можливість виростити для бійців АТО втрачені й розтрощені у боях кістки, про те, як можна відновитися після опіків без пересадки шкіри, а також про інженерну розробку проекту, який зберігає життя українських бійців під Авдіївкою і від якого сахаються бойовики

НАМАГАЄМОСЯ ЛЮДЯМ ПОЯСНИТИ, ЩО ДАВАЙТЕ ЗБЕРІГАТИ СВОЇ КІНЦІВКИ, ДЕ ЦЕ МОЖНА ЗРОБИТИ

– Наприкінці травня цього року волонтери з People's Project повідомили, що пораненому під Дебальцевим десантнику українські лікарі-біотехнологи відростили відірвану п'ятку. Розкажіть, як вдалося це зробити?

– Нарощується кістка. Беруть біоматеріал, беруть спеціальний елемент і носій, які підходять бійцю. Далі беруть форму, ставлять і наповнюють її, а потім вже сформована кістка приживається в тілі бійця. І все заживає.

– Довго вона приживається?

– По-різному. Є молодий організм, який швидко на все це реагує, і регенерація в нього швидко проходить. Є більш дорослий. І знову ж таки, вся проблема у травмах, наскільки вони складні. Відповідно, в одного одна травма - вона може зарости за 2 місяці і уже показати перший результат. А в іншого, молодого, у нас Міша був, там швидкий ефект. Перші місяці, і вже все готово.

Наскільки процес тривалий, важко сказати, але можемо 100% сказати, що ця технологія допомагає людям. Інакше ми не продовжували б цим займатися. І не намагалися б людям пояснити, що стривайте, давайте зберігати свої кінцівки, де це можливо.

Є навіть багато випадків, коли волонтери кажуть, протез – це нормально. Та ми не проти, що нормально. Але якщо взяти кількість ампутацій і тих ампутацій, яких можна б було уникнути, то вони б так, напевно, не говорили. Просто люди мало вірять в ідею "біотех-реабілітації", тому що не хочуть вникати. А те, що вони не розуміють, вважають, що це все "фільчина грамота". Але самі ж при цьому не мають медичної освіти.

– А як між собою взаємодіють "Біотех-реабілітація" та People's Project?

People's Project – це основа, на якій збираються гроші. А "Біотех-реабілітація" – це проект безпосередньо в цій клініці. Відповідно, Олексій Шершньов – це керівник клініки ilaya і один із засновників проекту.

Був ще Давид Арахамія - засновник проекту People's Project. Тепер я керівник цього проекту. Я просто волонтер і займаюся координацією, пошуком рішень.

ДЛЯ ВСІХ БІЙЦІВ ОПЕРАЦІЇ ЗА ПРОГРАМОЮ "БІОТЕХ-РЕАБІЛІТАЦІЇ" ПОВНІСТЮ БЕЗПЛАТНІ

– Ця технологія, про яку ми сьогодні говоримо, вона унікальна чи є аналоги в світі?

– В Америці винайшли таку ж технологію. Але в Україні на даний момент це по суті унікально.

– Можна, наприклад, відновити руку повністю? Чи тільки певну кістку?

– Поки що тільки на рівні експерименту це роблять за кордоном. В Україні на сьогодні треба дати хоча б поштовх цій технології.

- А ви допомагаєте тільки бійцям АТО чи й цивільним пацієнтам?

– Ми займаємося тим, що генеруємо гроші, які йдуть на лікування бійців. Ми є гарантом виплат за лікування військових, які взяла на себе клініка. Тобто ми знаходимо бійця, разом погоджуємо, вивчаємо вартість лікування, що за людина, нормальна-ненормальна, перевіряємо де треба цю інформацію і потім беремо бійця на лікування. Для нього це нічого не коштує, а у нас з'являються зобов'язання, які ми повинні виконувати.

Тобто, якщо через 3 місяці бійцю не зробити першу операцію, бо в нас немає грошей, то відповідно у нас проблеми. А від цього може постраждати і репутація компанії, яка робить цю операцію, і репутація People's Project. І ось коли у нас були великі проблеми з надходженням грошей, коли люди дуже мало перераховували, то нам клініка пішла назустріч і частково за свій рахунок лікувала бійців, а ми вже потім доплачували. Ми виходимо до людей і кажемо в таких випадках: "Хлопці, дайте грошей, тому що буде дуже сумно. Ми для них робили, намагалися і нам на даний момент не вистачає". А в людей відпочинок, у людей закордон, шашлики, лижі, День святого Валентина, старий Новий рік.

Окрім того, по кожному бійцю у нас на сайті зроблена унікальна прозора система звітності, тобто це і надходження коштів повністю в режимі онлайн, і витрати. У нас кожен видаток підтверджується документом. Це або документ про оплату, або документ про акт виконаних робіт. Це дає змогу повністю переконатися, що всі гроші, які підуть, – ось вони, будь ласка. Хочете, якщо ви нам не вірите, беріть калькулятор, рахуйте власноруч і перевіряйте ще.

– А збираєте ви гроші в основному як? Як доносите інформацію до людей, щоб вони перераховували гроші?

– У нас основне поле діяльності – це Facebook, Twitter та електронні ЗМІ, тому що, наприклад, на телеканали комерційна служба може не пропускати. Вони сприймають, ніби ми якась компанія. Але ми не заробляємо на цьому, ми не беремо ніяких комісій по проекту. Всі надходження, які йдуть – це не тільки на "Біотех", це і школа водолазів, і нові розробки, які знаходимо та підтримуємо. Тобто до моменту, коли їх виводимо вже на фінальний збір коштів, ми можемо підтримати за свої гроші і подивитися, чи у хлопців щось виходить. Тобто щоб не вийшло так, що до нас прийдуть і скажуть: "Ми можемо зробити літак". Ми говоримо "добре, скільки вам треба?" "Нам треба 2 млн". Ми взяли, 2 млн зібрали, а вони не зробили літак. А що нам людям говорити? А гроші витратили. Тобто у нас відповідно дуже великий пул. І "Біотех" – це одна частинка нашого великого організму.

Причому був великий ризик і побоювання, коли ми його починали, тому що побутові травми й переломи - легкі, можна сказати. А коли відбувається військова травма, то це в основному осколкові. Це коли немає там чіткої лінії – тріщини, а це віник з усіх шматків, коли кістка є, але вона на тисячу елементів розділена. І ось як таке може зростися? Ніяк. (Бойові рани вважаються первинно інфікованими, в них розвивається остеомієліт. Чим більше часу минає з моменту поранення бійця, тим лікування складніше і дорожче – 5.ua).

А ще проблема, це ті ж лікарі, які не відпускають бійців, і розповідають, що потрібно відрізати кінцівку. Наш пацієнт Саша на забігу був "Під каштанами", то він лікарю сказав: "Відріжеш мені ногу – я тобі відірву голову". А коли людина вже загнана в ті умови, коли 100% ніхто в житті не допоможе, то вона думає – ну давайте ще може тут у "Біотеху" спробую, мені ж за операцію платити не треба, втрачати нічого. Тільки проблема в тому, що на нас покладаються дуже серйозні зобов'язання. В даний момент у нас є два бійці, які перебувають на розгляді. Вартість лікування одного – 600 тис. грн, іншого – 400. Тобто дві людини – це мільйон гривень. І нам за півтора місяці треба зібрати хоча б тисяч 400 для того, щоб початковий етап операції одному і другому робити. І відомо поки наскільки. Ну і як що робити? Тобто підтримки немає, і борг може зростати. Нам людині сказати, вибачте, там де тебе лікували, йди туди лікуйся? Ну ми ж не віддамо вже його.

Пригадую, у нас 2 бійці були перші. Ось Діму молодого відрадили йти на "Біотех-реабілітацію", а Юра, який доросліший, залишився – у нього там взагалі дуже сумна ситуація була. Юру ми вилікували. І коли ми вилікували Юру, прийшов назад Діма. А минуло вже вісім місяців напевно з цього моменту, як вони разом вступали на проект, як ми тільки почали збирати гроші. І у Діми вже суми зовсім інші. А у нього вже проблеми інші, тобто ще гірше все стало, рана загноїлася. А його назад тягнуть у Шалімова і кажуть: "Почекай! Ми ж ще зараз долікуємо". І ось завтра-післязавтра йому вже можуть відрізати ногу. Розумієте? А у нього теж п'яти там не було. Але про цей випадок ніхто не говорить.

А був ще випадок, коли боєць переніс, по-моєму, в Україні близько п'ятнадцяти чи двадцяти операцій, поїхав за кордон, там 50 або 70 тис. євро витратив. А у підсумку приїхав і ми йому тут збирали гроші.

– А держава взагалі виділяє якісь гроші на проект, на лікування і реабілітацію бійців? Чи цим займається суто "Біотех-реабілітація" і People's Project?

– Тільки ми.

– А ви звертались по фінансування?

– У мене є приклад для наочності. Тут у клініці вирощують кістки, а є центр реабілітації, в якому розпрацьовують нижні і верхні кінцівки. Це клініка "Нодус". Ми їм теж допомагали дуже сильно. Купували дорогущий апарат для розробки верхніх кінцівок, який коштував 1 млн 800 тис. і для ультразвукової чистки ран.

Так от. Я вам скажу, що ось цей центр – один із найкращих в Україні з нейрореабілітації. І ось туди приходили депутати, все там дивилися, захоплювалися, охали, ахали. А потім йшли собі. Тобто люди не розуміють. А реабілітологи, як мурашки, знаєте, з ранку до ночі встають і довбають, довбають. Одного витягують, іншого. У нас ось два таких проекти. "Нодус" вже завершений, ми вже усім, чим змогли, допомогли, і "Біотех-реабілітація" – це дві наші гордості у медичному напрямку. Одна – реабілітація, а інша – безпосередньо вирощування кістки й уникнення ампутації. Я, звісно, хотів об'єднати їх в одне. Щоб прийшла, наприклад, людина, йому виростили кістку, поставили все, віддали в центр реабілітації. Там йому цю руку розпрацьовують на апаратах. Якщо треба, шукаємо після фізичної психологічну реабілітацію. Потім його віддали на якісь курси. Потім після курсів його взяли на роботу. Все, здорова нормальна людина. Але не все так просто виходить, вони нікому не потрібні.

ЛЮДИНА СТАРОГО ГАРТУ, АЛЕ ВІН ПРОФЕСОР, ЙОМУ ПРОСТІШЕ СКАЗАТИ, ЩО БІОТЕХ-РЕАБІЛІТАЦІЯ ВИКЛИКАЄ РАКОВІ КЛІТИНИ

– Якщо взяти за приклад бійця, про якого ми говорили, котрий отримав поранення під Дебальцевим і якому лікарі відростили п'ятку. Знаю, що він потрапив до вас вже після тривалого лікування у інших лікарів. Взагалі бійці, які потрапляють у проект "Біотех-реабілітація", вони зазвичай надходять з ускладненнями після лікування?

– Коли як. Знаєте, ось по накатаній. Раніше, коли бійці надходили до нас, це були вже із задавненими травмами. Потім таких бійців поменшало, згодом знову побільшало. Ми, наприклад, вилікували бійця, розповіли всім, інформація пішла. Потім знаходиться боєць десь у селі на інвалідному візку і каже: "А мене ж теж можна, напевно, вилікувати", і нас шукають. Десь я там із бійцями спілкуюся. Один із них розповідає: "Є Макс, а в нього грошей немає на лікування". Кажу: "У "Біотех" треба". А що таке біотех? Кажу: "Кістки вирощуємо". Він каже: "Так у нашого командира з 93-ї бригади Григор'єва зміщення, одна нога коротша, друга довша". І другу теж повинні були ампутувати. У підсумку, ми цього командира лікували. Це лікування у нас вийшло за півмільйона, але він вже встає на ноги.

І ось відповідно, чим більше людей дізнається про цей проект, тим більше вони вже довіряють і навіть госпіталі готові на початковій стадії аж до звільнень. Тобто як воно відбувається – є госпіталь, є військовослужбовець, є клініка з проектом "Біотех-реабілітація". Ось боєць надходить у госпіталь, але він військовослужбовець. А щоб госпіталь віддав його в нашу клініку, вони повинні йому або відрядження зробити, або мають його відписати - це коли військовий за власним бажанням іде з лав військовослужбовців. Але тоді він може втратити можливість лікування у військовому госпіталі.

Тому ті госпіталі, які вірять нам, вірять лікарям, роблять переведення. Це для того, щоб можна було забрати прямо сьогодні. Вчора його поранили, наприклад, а через тиждень його взяти звідти забрати терміново. Ще до того, як йому почали ставити апарат Ілізарова, там тільки чистка проходить. Відповідно і вартість лікування, і час одужання менші.

– Наскільки я знаю, перша операція найважливіша. Ви говорите, що можна одразу людину зі свіжім пораненням прямо сюди в клініку забрати? Тут є палати, де ця людина може почекати, доки виростять для неї кістку і потім підготують до операції?

– Так. Загалом немає такого, що бійця привели і йому тут треба місяць лежати, а тут безпосередньо людина приїхала, йому все точно зробили, поставили, лікарі спостерігають кілька днів за його станом і далі він назад може їхати в госпіталь. Тобто тут зробили операцію, і можна в госпіталь їхати лежати.

– У якому стані бійці з тих самих госпіталів потрапляють на біотехреабілітацію? Там достойно лікують, як вважаєте?

– Не можна сказати, що у госпіталях працюють якісь неправильні люди. Там дуже хороші є лікарі, які багатьом повернули життя, але таких дуже мало. У кожного є якісь свої погляди. Якщо, наприклад, людина старого гарту, але він професор, кандидат медичних наук, то він не розуміє взагалі, що таке біотехнологія. Йому простіше сказати, що це викликає ракові клітини.

– А медицина, в тому числі новітні біотехнологія, більше розвивається в державному секторі чи в приватному?

– Думаю, у приватному. У нас є багато прикладів. Проекти реабілітації, нейрореабілітації, забезпечення армії. Це має робити держава. Чому це робимо ми? Розробка всяких там приладів, тих же безпілотників. Це має робити держава. Хіба цим повинні займатися компанії? А чому за час війни ще немає ніяких послаблювальних умов? Чому держава не допомагає цим?

– Якщо порівняти рівень медицини, воєнної хірургії, допомоги пораненим, все-таки рівень виріс за ці 2 роки?

– Звісно. По-перше, він у нас і не падав. У нас є фахівці, я ж кажу, дуже багато людей рятують. Знову ж, це завдяки знанням, досвіду, тобто є ще ентузіасти, але збоку держави нічого не відбувається. Нам потрібна медична реформа в першу чергу. Що буде робити людина, якщо у неї зарплата 2 тис. грн, як у медсестер, наприклад? Добре, у професорів зарплата 4 тисячі грн. Та що він може зробити за ці гроші?

НИНІ "БАНК ШКІРИ" СПРЯМУВАЛИ НА ДОПОМОГУ ТИМ, ХТО ОТРИМАВ ПОШКОДЖЕННЯ НА МАЙДАНІ

– Ви ще опікуєтеся проектом "Банк шкіри". Розкажіть, що це таке.

– Це проект співзвучний з "Біотех-реабілітацією". Це теж розробка цієї клініки. Просто ми запускали цей проект, коли нам дуже сильно потрібна була допомога – коли були артобстріли, коли дуже багато обпечених людей було військових.

– А коли ви цей проект запустили?

– У вересні 2014-го ми започаткували "Біотех", а буквально через чотири місяці, у січні-лютому 2015-го запустили проект "Банк шкіри". Ми збирали гроші. Відповідно теж почали намагатися когось вилікувати. Нині гаряча пора артобстрілів минула і немає людей з опіками.

Але клініка ilaya спільно з Київським опіковим центром зберігають ось ці всі матеріали і вони їх застосовують, допомагаючи іншим людям, наприклад тим, хто на Майдані постраждав.

– Шкіру пересаджують?

– Це у звичайному випадку пересаджують, а вони накладають такі ніби аплікації на уражені ділянки. Ці аплікації просякнуті спеціальними речовинами, за рахунок чого повністю йде регенерація шкірного покриву. Те саме, як з "Біотех-реабілітацією" – дуже багато результатів.

У нас був один боєць, артилерист 55-ї бригади. У нього було близько 80% опіку тіла. Ми сказали, що готові допомогти. Багато над цим працювали. І коли операцію вже на ранок призначили – на 10:00, о 7:00 вже почали місцеві волонтери бучу здіймати, мовляв, що ж ви будете випробування на людині ставити. Зчинили у клініці скандал.

А боєць наступного дня помер. Він помер, і ніхто за це не відповів, розумієте? І ти намагаєшся довести щось таким людям, а їм плювати. Тому що вони десь вичитали, що така процедура може викликати рак.

– А можете детальніше про "Банк шкіри"розповісти, і як саме вживлюють цю шкіру?

– Це вам краще технологи все розкажуть. А я ж не технолог. Я взагалі маркетолог.

– Маркетолог?

– Так.

– А у вас, до речі, є якась основна робота, і є волонтерська?

– Так, у мене є те, чим я зараз займаюся, і плюс розвиваю і підтримую волонтерську платформу People's Project.

– Ну це, мабуть, такий проект, якому треба віддавати майже весь свій час?

– Більшу частину свого часу йому віддаю.

– А як ви тоді це поєднуєте?

– О 4 годині ночі лягаю.

– А встаєте?

– А встаю о 8-й десь. Мені з клініки вже о 8:00–8:30 пишуть. Потім Станіслав Кушнаров, координатор "Біотех-реабілітації", набирає. Зідзвонюємося кожен день. Бійці приходять, потім від'їздять.

– Ви ведете бійців?

– Ми приїжджаємо, намагаємося знімати. Станіслав оперативно викладає інформацію на сторінку "Біотеху" у Facebook. Наприклад, приїхали три бійці. Одному сьогодні зробили операцію, а іншим завтра робитимуть. Він їх фотографує, викладає фото і пише на сторінці. Так і відбувається.

– А "Банк шкіри"? У вас на сайті буквально недавно новина була. З чим вона була пов'язана?

– Справа в тому, що у нас були спонсори. Ми знаходимося постійно в якомусь забігу, тобто ми поспішаємо. У нас там проблема з "Біотехом", ми кидаємося туди. У нас проблеми на фронті, починають гинути бійці – ми кидаємося туди. А проект "Банк шкіри" так сам по собі йшов. Там брала участь і Марина Порошенко. А якось нам потрібно було зібрати гроші на певні матеріали. Нам допомогла фірма "Дарниця". 

МИ НЕ ВЕЗЕМО ОБІД, МИ ВЕЗЕМО ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРИЛАДИ, ЯКІ ДОЗВОЛЯЮТЬ БІЙЦЯМ ВИЖИТИ

– Як починався People’s Project?

– Перший раз ще в 2014 році Давид, засновник проекту, поїхав на фронт і побачив, в якому стані хлопці стоять. Вони скинулися з друзями, хто скільки дав, і зібрали близько $100 тис. Накупили всяких позицій. А тоді, це ж не те, що зараз – форма хоч якась є, а тоді навіть форми не було. Ось стоять бомжі на полі бою. Стоять у шльопанцях, ні бронежилетів, ні касок немає, в руках автомати, "Повстанська армія" така. Вони взяли й купили. Але вони розуміли, що не можна було так робити. Відповідно Давид запропонував розмістити збір коштів для 79-ї бригади на краудфандинговій платформі Big Idea.

– Наскільки я знаю, платформу ви так і не знайшли, тоді зробили свою.

– Справді. На Big Idea сказали, що вони "голуби миру" і на війну збирати не будуть. Довелося самим це робити. Ну і зробили.

І ми не тільки надходження показуємо, ми ще показуємо витрати і показуємо документи. І це все можна переглянути на сайті. Така система діє тільки у нас.

Тобто за два роки війни ми зібрали близько 160-200 млн грн. І навіть за найпершу витрату у нас є акт прийому-передачі, і ця позиція стоїть на балансі. А не так, що волонтери кричать, що "дайте тепловізор". Взяли, понесли, віддали, рік минув, ротація, солдат йде на дембель, з собою забирає тепловізор. Йому кажуть: "Ну як же, віддай!" А він: "Ну так, так". І все, поїхав ... Далі на ці позиції заходить нова бригада, гола-боса, і волонтери знову кричать: "Ой рятуйте, допоможіть, вночі стріляли, всім погано, давайте, давайте".

Ну давайте робити нормально – ніхто ж не хоче.

– Коли ви зрозуміли, що вам вже довіряють?

– Тоді, коли побачили, що люди активніше почали допомагати військовим через наші проекти. Адже ті, хто жертвує гроші, мають можливість бачити рух кожної копійки - від внеску до купівлі і передачі обладнання військовим. Ми розробили таку систему звітності, якої немає більше у жодної організації. Система дозволяє будь-кому не тільки бачити рух коштів в режимі реального часу, але й дивитись всі документи - рахунки, чеки, акти прийомки-передачі обладнання військовим частинам та постановки на баланс. Тобто не просто купили щось, віддали невідомо кому і виклали у Фейсбук якийсь чек, а вимагаємо від військових брати обладнання на баланс і підписувати офіційні документи, які публікуємо на сайті через систему звітності за кожним проектом. А наш ревізор регулярно перевіряє наявність у військових частин цього обладнання, придбаного на народні гроші. Війна не може бути виправданням для марнотратства. Ми контролюємо кожну надану народом копійку. І люди це бачать на власні очі.

Також є велика кількість людей, які не вірять гучним словам в телевізорі. Не вірять порожнім публічним заявам та особливо - рекламі, на яку дехто витрачає гроші, замість того, щоб направляти їх на нагальні потреби військових або порятунок поранених. Люди довіряють справам і документам. До того ж, вони почали бачити результати. І, відповідно, почали жертвувати на все це гроші саме через наш волонтерський центр. 

А деякі військові раніше могли нам сказати: "Ой, давайте спочатку мені в штаб, а я вже буду визначатися, кому що потрібніше". Тобто командир хоче собі це забрати, склад понабивати, щоб у нього було, а-ля він такий супермен, "командос". У нас було кілька таких випадків, потім ми сказали: "Ні, добродії, так не буде. Або ти приймаєш і йде напряму хлопцям, або взагалі не отримуєш". Була жорстка умова з нашого боку. Всі передачі - документувати, підписувати акти та ставити на баланс.

А потім час минув, і уже багато хто знає, хто такі People's Project. І якщо окремий волонтер везе один-два тепловізора, то ми веземо по мільйону, по 700 тисяч, по 500 тисяч позиції. Ми не веземо обід, сніданок, вечерю. Ми веземо саме технологічні прилади, які дозволять нашим солдатам вижити.

Ми зробили бліндажі теж, віднесли до Міністерства оборони, віддали, сказали "Беріть, користуйтеся". Ми зробили захисні екрани на БТР, причому початок війни, про такі екрани ще ніхто не знав. Ми робили на всю Україну ці захисні екрани, зробили автоматичну турель. Теж хлопці прийшли з проектом, ми їх підтримали, зробили першу, потім почали збір грошей. Тобто ми підтримуємо і розвиваємо, але разом з тим ми хочемо і просимо жорсткої звітності – це наша основна умова. Я думаю, що якщо б не це, ми б не зібралися на ту ж "Біотех-реабілітацію" 14 млн грн.

– За ці два роки війни поменшало роботи для волонтерів? Армію краще забезпечують?

– Армію почали забезпечувати, але знову ж, дотепер немає тепловізорів. Ось зараз там знову законопроект новий, зміни вони хочуть. Тобто вони йдуть у цьому напрямку. Я знаю, що міністр оборони України Степан Тимофійович дуже багато зусиль до цього докладає. Він проводить реформи, він проводить зміни, чистки, використовує поліграф для керівних посад, хто там сидів по 10 по 15 років. Це теж дуже важливо. Просто це здоровий локомотив, який має набрати обертів.

Скажу, що багато волонтерів пішло, тому що все, що могли, вони вже зробили. Які все попродавали, у них нічого немає. Ми ж просто намагаємося розвиватися теж у нових і нових напрямках, щоб професійніше допомагати.

– До речі, у People's Project взагалі багато людей?

– У нас у Миколаєві є люди, в Маріуполі, в Донецьку є люди, які там і воюють. Є і у Києві, у Львові. Це люди, які допомагають People's Project як волонтери.

– А центр у Києві?

– У нас немає центру, як у інших волонтерських організацій, що ось ви приходите до нас, потопталися по прапору "ДНР", а тут фотографія мами зі сльозами, яка сина втратила. І вже думаєш, де мій гаманець, бо треба ж хлопцям допомогти. Тобто у нас інші підходи. Ми не тиснемо на жалість. Ми пропонуємо професійні рішення. Тому у нас все вийде. За допомоги народу, звісно. Довіра і підтримка людей - найцінніше, що у нас є. 

– Тобто у вас колективу нема? Це, скоріше, мережа?

– У нас просто група людей. Один каже: "Я можу монтувати відеоролики". Інший: "Я можу знімати". Хтось знімає, інший бере монтує, третій бере і пише пост у Facebook. Ось так.

– То скільки всього по Україні людей, які беруть участь у People’s Project?

– Тих, які безпосередньо мають стосунок до організаційних моментів і постпроджекту – людей 12. А тих, хто перераховує кошти, я не знаю, скільки тисяч.

– А які у вас є напрямки роботи проекту?

– У нас є медичний, соціальний напрямки і у нас є армія. Зараз ми хочемо додати напрям – реформи. І ще якісь будемо розвивати проекти, які, можливо, будуть займатися збором коштів на реалізацію певної ідеї.

– Про що будуть напрямки "реформи" і "соціальний"?

– Це буде серія проектів, пов'язаних з соціальною складовою. Це, наприклад, допомога дітям. Десь будемо робити майданчик, десь класти асфальт. Різне. Ось ще у нас їдуть бійці-важковаговики на світовий чемпіонат у Луцьку. І вони представлятимуть там Україну. Ми їм допомагаємо з витратами, на транспорт зокрема. 

– А "реформи"?

– "Реформи" – це відповідно буде допомога на розвиток різних програм із реформ. Тобто це може бути підтримка колективу людей, які будуть займатися реформами, які будуть якісь нові законопроекти розробляти, якісь нові впровадження, проводитимуть заходи. Там дуже багато роботи.

 

ДВІ РОЗРОБЛЕНІ ТУРЕЛІ "ШАБЛЯ" ВЖЕ ПОЇХАЛИ В АВДІЇВКУ

– Ваша волонтерська команда займається не лише медициною, а й постачанням і навіть розробкою бойової техніки (бойові модулі "Шабля" та безпілотники). Я так розумію, що ви головна людина, яка шукає під це кошти.

– Так, ми збираємо кошти за допомогою платформи People's Project. Ще у нас є волонтери, які допомагають шукати гроші - їх жертвують небайдужі громадяни. І є інженери-волонтери, які це все розробляють та виготовляють. Є, наприклад, команда розробників, яка щось придумала, а я прекрасно розумію, що це потрібно, і просуваю. Збираємо гроші на це, потім все це робимо і передаємо на фронт. Воно все розвивається. Я можу все робити для проекту.

– Збирати механізми ви теж вмієте?

– Можу і збирати.

– Ви ж маркетолог.

– Так, я маркетолог. А ще я геофізик.

– А розкажіть про турель "Шабля", на яку ваш проект збирав кошти.

– Є команда людей, інженери "Батальйону технічної підтримки".

– Вони прийшли конкретно у ваш проект People's Project?

– Так, вони написали нам на пошту, що у них є така ідея. Це буде виглядати так, повертатися так і можна стріляти з укриття. Не питання, що вам треба, скільки коштує проект? Вони назвали суму. Що можна встановити? Сказали, що камеру на турель. Ми дали їм на початку 40 тис. грн, потім ще 40 тис. – між собою зібралися і виділили. А потім коли вже побачили побудований зразок, провели випробування, і військові підтвердили, що так, хороша. Ми, вже маючи основний зразок, робимо контент, знімаємо відео і розповідаємо про турель людям і просимо їх приєднатися до опції.

– А скільки вже зроблено таких турелей?

– Турелей у нас на сайті проекту вказано 2, а за фактом їх 3 і ще є 1 демонстраційна – та, що найперша.

– А ті три вже поїхали на фронт?

– Так, дві поїхало в Авдіївку, але одна повернулася, бо в неї з пуском проблема була. Тобто, розумієте, дуже проблематично, коли роблять не військові люди. Якраз про що я і говорив. Потрібна допомога держави. Багато хто говорить: "Та ви знаєте, що ось у держави є такі турелі. Чого ви дурнею страждаєте?" Я говорю: "Вибачте, дурнею страждають вони, тому що на фронті їхніх турелей нема".

– Тобто вони десь на складах?

– Тобто вони є десь там на підприємстві. Якесь підприємство розробляє автоматичні турелі.

– Розкажіть трошки про ці турелі. Суть у тому, що вона працює дистанційно, і можна відійти і сховатися в безпечне місце?

– Так. Там стоїть денна камера, і ми ще на останній турелі встановили кріплення для установки тепловізійного прицілу. Він повністю йде разом зі стволом, тобто як бачиш хрестик, так ствол і стріляє. Відповідно можна протягнути провід метрів на 200-500 і сидіти у бліндажі.

– Він стріляє в одному напрямку? Десь можна спостерігати відео, куди саме стріляєш?

– Звичайно. Так воно ж в режимі реального часу. Ви цілитеся, а турель повертається хоч так, хоч зигзагами.

– Тобто фактично за 200 метрів від самої зброї можна нею управляти і бачити відео, куди ти стріляєш?

– З відстані 200-500 метрів ти можеш вести прицільний вогонь. А завдяки тепловізору від тебе навіть вночі ніхто не сховається.

Я вже з цією війною став таким бездушним взагалі. До смертей з того боку спокійно ставлюся. А наших... Дуже шкода. Коли в понеділок спілкуєшся з хлопцями, а в середу когось вже немає.

– А ви зідзвонюєтеся з бійцями?

– По телефону, так. Які потреби, що куди, там знімальна група приїхала, потрібно їх провести, щось зняти.

– А туди теж їздите?

– Ні, якщо б я ще туди їздив, у мене взагалі часу ні на що не було.

– Я знаю, що ви ще розробляєте безпілотники. Розкажіть, їх розробляють ті самі хлопці, що й турелі "Шабля"?

– Безпілотники роблять наші друзі - інженери "Ukrspecsystems". Ми це все починали, бо безпілотники треба було зробити хороші.

– В тому числі і ви?

– В тому числі і я, і команда людей, яка хотіла щось купити і передати армії. Але купити нічого не можна було. Тобто не було гідних – іграшки. От як можна взяти іграшку, віддати військовому, щоб він її використовував у військових цілях? Та ніяк. Відповідно ми вирішили побудувати саме військову штуку. Побудували. Зараз на випробуванні на аеродромі.

– І вони не гірші, ніж ті, які роблять інші?

– Навіть кращі. Ми зробили великий літак, ми зробили маленький коптер складаний – квадрокоптер. Буквально вчора я вже бачив перший прототип пульта до другого безпілотника. Це взагалі щось космічне. Він із будь-яких кріплень водонепроникних, ударостійкий. Зараз будемо ще цей напрямок розвивати.

– Які ще у вас будуть проекти?

– Наприклад, проект підтримки організації InformNapalm, яка займається викриттям "вкидань" з Росії, і вони перешкоджають пропаганді Кремля. На наш сайт можете зайти і там написано про цей проект. Ми його нещодавно запустили. Попросили підтримку у людей. Це команда людей-волонтерів, яка по всьому світу розкидана. Вони збирають інформацію, шукають її у відкритих джерелах і на всі заяви, вкидання Росії та "кисельових" вони дають конкретну контраргументацію і підтверджують це документами. Коли Росія говорить, що вони не бомблять Сирію, то волонтери знайшли інформацію про 50 військових льотчиків, які таки скидають бомби. Всі дані льотчиків з домашніми адресами, з пропискою. Так Росія там кричить, що ж ви робите, мовляв, лізете туди? Про нас навіть російський "5 канал" говорив. 

– Ви його тільки запускаєте?

– Ні. Буде дуже багато різних проектів. Знаєте, можна сьогодні виростити кістку для бійця, а завтра -побудувати будинок для солдатів. Ми зберемо гроші, наймемо компанію і вона побудує будинок і в цей будинок ми заселимо бійців, які без квартир.

– А коли настане час, що не треба буде допомагати бійцям АТО, чим будете займатися?

– Людям до війни ще допомагав. Це не залежить від фінансів. Тобто я завжди намагався, якщо є можливість, допомогти порадою, знаннями, друзями, ще чимось. Ну і грошима відповідно. Дуже часто я відчуваю, що людині треба, а людина говорить: "Навіщо? Я не просив грошей". Я не кажу, що просив, просто тримай. А коли війна закінчиться, будемо розвивати соціальний проект, і в першу чергу піду відпочивати.

– Проект так само буде називатись People's Project?

– Так, він так і буде називатися.

– А які у вас є плани та сподівання?

– Мені здається, що з того, скільки зробили разом з нашим народом, нам ще залишилося зовсім трохи і війна закінчиться. Війна повинна закінчитися! А сподівання - на небайдужих людей. В нашій країні дуже мудрий народ. Впевнений, всі розуміють, що без їхньої підтримки та допомоги нам буде дуже важко впоратися з навалою російсько-терористичних військ. Якщо ми разом екіпіруємо наших солдатів сучасними приладами, які не може собі дозволити держава через різні обмеження, навчимо їх військовій справі за стандартами розвинутих країн, то цю війну можна буде якщо не завершити, то гідно тримати оборону без великих втрат. Тож закликаю всіх долучатися до благодійної справи. Це, насамперед, внески у ваше майбутнє та майбутнє ваших дітей. Навіть просто поширення соцмережами може підказати людям, що хочуть допомогти, як саме це зробити. На сайті People's Project кожен сам може обрати напрямок, до якого долучитися. А ми ковтнемо повітря і рухатимемося вперед. Ось і все. 

Людмила Горпинич, 5.ua

Попередній матеріал
На окупованих територіях за тиждень було знищено 10 бойовиків
Наступний матеріал
Під Львовом продовжують тліти гори сміття

Пораненому бійцю АТО українські лікарі-біотехнологи відростили відірвану п'ятку

Шість тисяч людей взяли участь в акції "Пробіг під каштанами"

Волонтери: проект "Банк шкіри" врятував уже 12 українців

"Досить смертей!": оборону Авдіївської промзони підсилили двома турелями "Шабля"

Волонтер про ситуацію в АТО: Ми повертаємося до показників річної давнини

"Кіборг" та волонтер брати Кузьміних: Із 435 нардепів допомогти пораненим бійцям зголосились двоє