Український святковий марафон ще триває, але ми повертаємося із зимової сплячки та повторів до живого чаювання. Сьогодні до нас завітає юрист-міжнародник, який працював і в Міністерстві юстиції, і в Головному науково-експертному управлінні апарату Верховної Ради України, і в Укртелекомі, а при цьому встиг знятися як актор у десятці фільмів. Першу роль князя Святослава за малих літ зіграв ще дитиною поряд з Іваном Миколайчуком та Лесем Сердюком у фільмі свого батька – Юрія Іллєнка. Сьогодні Пилип Іллєнко – голова Державного агентства України з питань кіно. Про роль кіно у війні, про заборони і звичку глядача до совково-російського наративу, про альтернативну кіноісторію та непередбачуване минуле, про геніїв та покидьків.

Довідка. Син кінорежисера Юрія Іллєнка й актриси Людмили Єфименко. У 1999 р. закінчив Інститут міжнародних відносин Київського університету ім. Т. Шевченка і отримав кваліфікацію магістра міжнародного права, перекладача з англійської мови та кваліфікацію бакалавра за напрямом підготовки "Міжнародні відносини". Професійно займався юриспруденцією.

З 2000 року займається громадською діяльністю, є співзасновником та членом правління Громадської організації "Нарешті", яка займається організацією кінофестивалю "Відкрита ніч". Є продюсером художніх фільмів "Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія" (реж. Юрій Іллєнко, 2010) та "Толока" (2014, у виробництві, реж. Михайло Іллєнко). Знявся у дев'яти кінострічках.

Читайте також: "Какофонія Донбасу": ДержКіно виділить понад 1 млн на документальну стрічку про Донбас