5 канал

Ілля Кива: Якби не було Авакова, то мене б давно вже стерли

Керівник департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України Ілля Кива у програмі "Рандеву" на "5 каналі" розповів про "перетрушення" свого департаменту та його результативність, стосунки з Аваковим і Деканоідзе, чому він спить зі зброєю та що може вирішити його дзвінок в Україні (повна версія інтерв'ю)

НАД НАМИ ВИСЯТЬ УСІ – ПОЧИНАЮЧИ ВІД СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ, ДЕПАРТАМЕНТ ВНУТРІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ, СЛУЖБИ, ЯКІ ГОТОВІ ВИКРИТИ НАС, ТОМУ ЩО МОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ НА ЦЮ ПОСАДУ ВИКЛИКАЛО ДОСИТЬ БУРХЛИВУ РЕАКЦІЮ В СУСПІЛЬСТВІ

– Добрий вечір, я рада вас бачити. Мене звуть Яніна Соколова, і я рада, що ви знайшли час взяти участь у нашій програмі, у вашому складному графіку без перебільшення – стільки зайнятостей по багатьох напрямках. Це програма особистісних інтерв'ю, нам би хотілося, щоб сьогодні ви були максимально чесними з нами. Чимало запитань накопичилося як в нас, так і у глядачів. Я сподіваюся, що сьогодні ми знайдемо відповіді.

– Мене звати Ілля. Я радий також нашій зустрічі, і спробуємо бути одне з одним відвертими.

– Спробуємо. Я точно буду.

– Взаємно.

– З 22 жовтня 2015 року ви очолюєте департамент протидії наркозлочинності. За цей час, не секрет, Ілля, ви стали одним з найодіозніших посадовців. На даний момент багато чуток ходить, багато розмов про те, що варто вас позбавити цієї посади. Чому? Теж на цю тему є чимало аргументів. Як особисто ви вважаєте, на даний момент ця посада для держави у вашому вигляді корисна?

– Так.

– Можете прозвітувати про результати діяльності?

– Чому?

– Так, чому?

– Давайте так, минуло півроку, ось буквально ми з вами зустрічаємося в той момент, коли півроку Департаменту. Розповідати про ті умови, в яких нам довелося прийняти цей бій, це вийде, ніби скаржитися. Так тезово – набір оголосили, але не провели, слідчо-оперативні дії – не дали, і фактично нас викинули – скоротили. І ось нас 400 чоловік. 400 осіб на всю країну. Багато чи мало? Ось недавно приїжджав з Ізраїлю поліцейський, теж по наркоторгівлі, по боротьбі з наркоторгівлею, і він у мене запитав – скільки людей у вашому департаменті працює? Я кажу – 400. Він каже: у Києві? Я кажу: ні, в Україні. Він каже: у нас тільки в Тель-Авіві – 400, а я кажу: ну у вас в Тель-Авіві ситуація інша.

– Що, тим не менше, вдалося робити за цей час?

– Перевернули ми багато насправді.

– Що саме перевернули?

– Ми вгризлися, ми нарешті почали виконувати свою основну функцію, наскільки я розумію. Оцінить суспільство. Моє розуміння того, що звичайно вийшло зберегти кістяк – тих безпосередньо людей, які дійсно є професіоналами – так, перетрусили, і все одно щодня працюємо над кожним.

– А що ви називаєте "перетрусили"? Що ви маєте на увазі?

– Ну дивіться, минулого року в подібній структурі при МВС працювало 2,5 тисячі чоловік. 2,5 тисячі осіб! Сьогодні – 400. Перетрусили?

– Яким чином перетрушували?

– Особисті співбесіди, переглядання справ, тобто робота з особовим складом велася дуже, дуже глибока. Я знаю майже все про кожного бійця, для мене вони бійці, про кожного бійця свого департаменту. Я знаю, з ким він спить, я знаю, що він їсть, я знаю, у чому він ходить. І це дає мені можливість контролювати. І це дає можливість показувати результат. За півроку департаменту над нами висять усі – починаючи від Служби безпеки України, департамент внутрішньої безпеки, служби, які готові викрити нас, тому що моє призначення на цю посаду викликало досить бурхливу реакцію в нашому суспільстві. Ми пам'ятаємо кількість незгодних, згодних.

– До речі, а чому так? Немає ж диму без вогню, правда?

– Я вам хочу сказати, в нас у країні нація любить жаліти тих, кому боляче. Той, хто сильний, йде вперед і ноги у нього не підкошуються, а він іде вперед, то він завжди викликає підозри.

– Ви з таких?

– Я? Я – так. Я завжди йду вперед. Я ніколи не зупинюся. Мене можна покласти, але поставити на коліна неможливо.

– З огляду на вашу біографію, я розумію, що це узагалі для вас це дуже стрімка кар’єрна сходинка і кар’єрний зліт. Як таке можливо? За рахунок чого вам дали звання майора? За які заслуги?

– В даному випадку мій службовий ранг держслужби відповідав званню майора. Оскільки я їхав на війну, його просто переглянули. Я маю дві вищі освіти. Я маю можливість отримати офіцерську посаду і позаяк мій державний ранг, а це четвертий ранг держслужбовця, відповідав званню майора, тому тут немає ніякої таємниці. Це ж не військове звання, будемо відверті. Це спеціальне звання Міністерства внутрішніх справ. Міністр мав повне право дати його мені.

– Але не кожному воно дається, будемо відвертими, Ілля.

– Звісно.

– А чому так? Це особлива прихильність до вас пана Авакова чи взагалі Міністерства?

– Не було ніякої "прихильності", і взагалі на той момент ми були мало знайомі. На той момент Аваков взяв на себе, я вважаю, що на той момент це було просто революційне рішення, це дати можливість створення добровольчих батальйонів. Все було просто. Я в Дніпропетровську на засіданні штабу, коли він прилітав з Арсенієм Яценюком, побачив його, підійшов до нього, тому що я брав участь у цьому штабі, тому що це була частина моєї роботи і мого напрямку, тільки у складі "Правого сектора".

– І тоді ви познайомилися?

– Так. Ми тоді познайомилися, я підійшов до нього і сказав: "Ви знаєте, я хочу приїхати до Києва і обговорити можливість створення формування при МВС для захисту нашої батьківщини".

– І він вам повірив?

– Так. Я приїхав до нього в Київ, і ми вирішили це питання.

Я ПРИЙШОВ ВИКОШУВАТИ І ВИРИВАТИ ОСЬ ЦИХ УПИРІВ В ПОГОНАХ

– Ну зараз, Ілля, в нас була в гостях Хатія Деканоідзе, і я була, якщо чесно, здивовано тим, що вона не дала відповіді на запитання щодо вас, зокрема щодо вашої переатестації. Підкилимно безумовно ходять розмови, що існує конфлікт між головою Національної поліції і міністром внутрішніх справ і існує конфлікт, один із моментів цього конфлікту, пов'язаний із вами. Це правда?

– Слухайте, я загалом солдат. Ось я – солдат. Я виконую завдання, причому будь-якої складності, не запитуючи, чи можу я його виконати чи не можу. Я просто йду і роблю свою справу. Конфлікт? Це ж мій керівник. І в моєму розумінні у мене не може бути конфліктів з моїми підлеглими – вони або не відповідають, або немає професійних навичок, вони не виконують поставлені мною завдання, і тоді я проводжу розслідування, доводжу їм їх невідповідність, і ми розстаємося.

– Чому ви не пройшли переатестацію?

- Давайте так, що таке переатестація? Це частина реформи Міністерства внутрішніх справ, яка дійсно в моєму розумінні. Ви запитаєте, чому я прийшов до Міністерства внутрішніх справ?

– Боротися з наркозлочинністю на всі 100%, дивлячись на вашу посаду.

– В першу чергу, я прийшов викошувати і виривати ось цих упирів в погонах.

– Будемо чесними, ви уникаєте цієї переатестації?

– Ні, звісно.

– А чому, от коли так багато чуток про це ходить, не піти і ось так показово не пройти її?

– Ми це зробимо обов'язково публічно, щоб піти від усіх ось цих розмов, які відбуваються. Просто, єдине, знаєте, сама система тестування повинна на сьогодні бути удосконаленою, і це моє чітке розуміння.

– Вона наразі недосконала?

– Щоб потім не доводилося судам ось цим виносити якісь рішення.

– Зараз вона недосконала, Ілля?

– Я вважаю, що ні.

НАЙБІЛЬШЕ ЗЛО – ФАРМАКОЛОГІЧНА МАФІЯ, ЯКА ФАКТИЧНО НА СЬОГОДНІ УРАЗИЛА ВСІ, МАБУТЬ, СТРУКТУРИ

– Я роздрукувала цю схему. Ця схема вами намальована і зроблена. Давайте про неї трохи поговоримо, тому що насправді, я так розумію, одна з мотивацій, чому ви не проходите переатестацію, криється в цій схемі, так? Розкажіть для наших глядачів, що вона означає.

– Звичайно, дуже просто, як тільки я прийшов на посаду начальника департаменту протидії наркозлочинності, я одразу визначив найбільше зло – те, з чим мені доведеться зіткнутися. Я завжди шукаю сильного противника, щоб, знову ж таки, і рости самому, тому що боротьба з сильним противником робить тебе сильнішим.

– Згодна. Хто найбільше зло?

– На сьогодні?

– Так.

– Фармакологічна мафія, яка фактично на сьогодні уразила всі, мабуть, структури.

– Даруйте, скажу цим словом, хто "кришує" цю фармокологічну мафію?

– Давайте так, ви ж розмовляєте з посадовою особою, у якої висять погони, тому некоректно.

– О’кей, хто стоїть на тому, щоб цей процес не розвивався в антикорупційному варіанті?

– Я вам допоможу.

– Допоможіть мені.

– Однозначно в тому процесі задіяне й Міністерство охорони здоров'я в тому числі. Чому, тому що, міністр Квіташвілі вже пішов?

– Так, пішов. Зараз без очільника міністерство.

– Ось, сам по собі слабкий міністр. Чому? Тому що, тепер я вже можу заявляти це, на своєму особистому досвіді, він мені щодня писав повідомлення, що "Ілля Володимирович, ми вирішимо це питання, я вам даю слово, я обіцяю, ви побачите". Я кажу: "Ну слухайте, я ось боюся, що зараз ви просто-напросто підете, і весь той процес, та боротьба, яку ми вели, буде обнулена, її треба буде починати просто-напросто з початку. Я можу показати телефон. Ми з ним і розмовляли, і він мені писав – сьогодні ввечері все буде вирішено. Рішення було одне, коли я прийшов на цю посаду, я порушив кілька питань – кодеїновмісні препарати, які на сьогодні продаються в наших аптеках, викликають наркотичне сп'яніння при певній кількості вживання, трохи більше таблеток випиваєш – отримуєш наркотичне сп'яніння. Оскільки вони знаходяться в легкому доступі в наших аптеках, це стало популярним наркотиком саме у підростаючого покоління. Навіщо я тут? Я рятую дітей. Кодеїновмісні препарати у нас виготовляє певний фармакологічний завод, який на той момент і дотепер є одним із співзасновників фонду, який спонсорує Саакашвілі. Усе. Все дуже просто. Це все дуже легко перевіряється.

– Давайте тепер e двох словах про цю схему. Наскільки документально підтверджено, що це пов’язано з ім’ям голови Одеської ОДА?

– Так це звіти благодійного фонду.

– Де можна знайти це? Ці відгуки?

– Відкриваєте інтернет і за виписками з податкової це все є.

– Ви зверталися до Генеральної прокуратури із запитом про те, що існують подібні злочини?

– В даному випадку, це поки схема роботи.

– Якщо існує схема роботи, з якою пов’язане ім’я високопосадовця?

– Це оперативна розробка, яка буде ще допрацьовуватися.

– Ну а чому ви не вважаєте, що винні мають бути покарані, якщо існує така схема?

– Щоб вони були покарані, для цього потрібно підготувати матеріали, повністю розробити схему.

– Тобто вони у вас ще не в достатній кількості?

– Так.

– Процес іде.

– Так, процес йде, однозначно процес йде, і ми обов'язково…. знаєте, як шило в мішку не сховаєш.

КОЛИ ЛЮДИ З'ЄДНАНІ І ОБ'ЄДНАНІ В ОДНЕ ЦІЛЕ, ЇМ НАБАГАТО ЛЕГШЕ ВИРІШУВАТИ ПИТАННЯ ОДНЕ ОДНОГО. ВСЕ ОДНО В НАШІЙ КРАЇНІ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ ДЗВІНКИ, ЗНАЙОМСТВА

– Ви згадали про фонд, пов'язаний з ім’ям Саакашвілі, і я згадала про фонд, який пов'язаний з вашим ім’ям. Крім професійної діяльності у вашій біографіє є ще пару фондів. Ви керуєте Громадською організацією "Всеукраїнський союз ветеранів АТО", очолювали міжнародний благодійний фонд "Визволення".

– Очолюю.

– І зараз продовжуєте? Що займається реабілітацією дітей, які потрапили до виправних колоній, і були головою Всеукраїнської організації дворового футболу та Всеукраїнської організації, увага, – доміно. Навіть так. Наскільки різносторонньо. Хто фінансує ці фонди, розкажіть? Як працює схема?

– Та фонд один, а ви кажете "фонди". Які фонди?

– Ну чому, давайте я вам ще раз нагадаю, що це одразу декілька фондів.

– А я вважаю, що це один фонд.

– Громадська організація "Всеукраїнський союз ветеранів".

– Так, це фонд? Це громадська організація.

– Окей, це громадська організація. Звідки вона фінансується?

– Вона не фінансується.

– А як вона існує?

– Це ж громадянська організація, ми приходимо у громадянську організацію, ми формуємо якусь позицію, допомогу ветеранам.

Звідки берете гроші на допомогу ветеранам?

– На що?

На допомогу ветеранам.

– А в нас допомога соціальна. Ось ми приїжджаємо, припустімо, в лікарні, ми розмовляємо з докторами, допомагаємо влаштовуватися хворим, домовляємося за операції.

– А як це "домовляємося за операції"? Як це відбувається? Ну от ви приїжджаєте до лікарні…

– Так, звісно, ми приїжджаємо, говоримо, що в даному випадку є воїн, ми знаходимо можливість, це конект.

– Тобто це не пов’язано з грошима, це пов’язано виключно з домовленостями?

– Звісно. Ця організація об'єднує людей, адже зрозумійте, коли люди з'єднані і об'єднані в одне ціле, їм набагато легше вирішувати питання одне одного. І таким чином, маючи можливість конекту, все одно в нашій країні вирішують все дзвінки, знайомства.

– Серйозно?

– А ви думаєте, ні?

– Я сподіваюся, що у вищих ешелонах влади щось змінилося, чи я помиляюся?

– Я не знаю, але я думаю, що вам видніше.

– Що може вирішити дзвінок Іллі Киви, багато що в цій країні?

– Так.

– І вам здається, це добре? Так має бути?

– Шанобливе ставлення?

– Ні, дзвінки. Ви кажете, що багато в цій країні вирішується за допомогою дзвінків.

– Знайомі, дзвінки, коннект. Слухайте, ну це вже частина нашої культури насправді.

– Що ви вкладаєте в поняття культури?

– Культура – це і виховання, і ставлення, в першу чергу, ставлення до себе.

– Ви себе вважаєте культурною людиною?

– Так, я себе вважаю вихованою людиною.

МИ ЗА ПІВРОКУ, МАБУТЬ, БІЛЬШЕ ЗРОБИЛИ, НІЖ ПОПЕРЕДНЯ СТРУКТУРА ЗРОБИЛА ЗА ОСТАННІ 3 РОКИ, І МИ ПЕРЕВАЛИЛИ ДОСИТЬ МІЦНІ УГРУПОВАННЯ. НІХТО Ж ЦЬОГО НЕ ПРОБАЧИТЬ

– Я хотіла запитати, я бачу, що ви сьогодні зі зброєю, так? Це необхідність?

– Я завжди зі зброєю.

– А чому так? Така посада? Яка причина?

– Дивіться, те, що в мене посада та, яка мені дозволяє мати зброю – це одне, але є ще безліч факторів необхідності наявності цієї зброї.

– Які ці фактори?

– Зовнішня небезпека. Слухайте, ми за півроку, мабуть, більше зробили, ніж попередня структура зробила за останні 3 роки, і ми перевалили досить міцні угруповання. Ніхто ж цього не пробачить. Ось насправді просто давайте ми трошки далі подивимося, ніхто нікому ніколи не прощає – все було налагоджено роками. 23 роки все працювало, все рухалося, гроші заносилися, все продавалося, і раптом відбувається збій в програмі. Сенс збою? – Давайте дамо грошей. Я грошей не беру.

– Ви в одному інтерв'ю сказали, що рано чи пізно, я зараз зацитую, це знову ж таки "Страна.ua", журналіст запитав вас щодо вашої діяльності. Ви відповіли, цитую: "рано или поздно меня все равно завалят". І запитав Вас журналіст: "а кто валить-то будет?", на що ви відповіли: "некому что ли? сейчас этих АТОшников, которым нечем заняться, полно, а рука только к автомату и привыкла. Честно говоря, это не так уже и сложно завалить человека, просто я передвигаюсь правильно". Це була ваша цитата?

– Так, моя.

– Ви так і говорили?

– Ось це саме я і говорив. Пам'ятаю, за цю цитату мене зараз і хочуть звільнити, або ж у будь-якому разі…

– Ви вважаєте цю цитату справедливою принаймні до тих, хто воює на Сході?

– Більш ніж.

– Ну я вас питаю як громадянка. Якби я це прочитала, в мене насправді виникло б таке запитання.

– Давайте так, я повернувся зі Сходу, я знаю, що таке, коли рука звикла до автомата, я знаю наскільки можна легко вбити людину, коли ти це робиш півтора року. Коли ти робиш півтора року певну роботу, то ти стаєш професійним до цієї роботи. Коли ти повертаєшся, коли ти нікому не потрібен, коли тобі нічим зайнятися, і ти це розумієш, – ти почуваєшся презервативом, який використали, а потім викинули. Ось зараз ці хлопці, які повертаються, вони почуваються презервативами. На сьогодні якщо ми не вирішимо проблеми з АТОшниками, а це працевлаштування та їх соціалізація в суспільстві, то ми зіткнемося з такою проблемою вже за 2-3 роки. Коли вони розчаруються в усьому, коли патріотизм мине, коли він буде утоплений в горілці – і ось тоді ми отримаємо неконтрольовану ситуацію в нашій країні. Бо хто їм буде протистояти? Хлопчики, які сьогодні пересуваються в темному одязі?

– Як ви збираєтеся вирішити цю проблему? Де вони мають працювати?

– Давайте так, я з цієї проблеми почав, тому закінчимо з висловлюванням. Я дуже реалістично розумію те, що на сьогодні ми ще зіткнемося з хвилею замовних вбивств, коли буде дуже легко вирішувати це питання. Десять-двадцять тисяч доларів, послухайте, за нинішнього курсу це вирішення безлічі питань для того ж АТОшника. Аби що? Натиснути на курок? Я вас благаю, дуже просто все.

– Як ви захищаєтеся від цього?

– Правильно пересуваюсь.

– А що ви називаєте "правильним пересуванням"?

– Це професійне питання. Перебуваю зі зброєю, так, звісно, я з нею сплю, я з нею їм. Хтось сказав – це понти. Хлопці, спробуйте ці понти на моєму місці, увійдіть у конфлікт з тими, з ким я увійшов у цей конфлікт, і спробуйте прожити хоча б один день так, як його проживаю я. І все одразу стане на свої місця. Понти – це ганяти за собою 3 автомобілі, навантажені охоронцями. Я на це час не марную.

– Ви з охороною, до речі?

– Зараз так. Зараз у мене дві людини, співробітники мого департаменту, ті, які разом зі мною воювали. І ми не витрачаємо гроші окремо на охорону. Ми просто виконуємо всі разом роботу, тому що я як начальник Департаменту не сиджу в кабінеті, я працюю на вулиці. Повертаємося до вашого запитання.

– З приводу того, що рано чи пізно вас можуть…

– Ви подивіться, створюючи проблеми і створюючи дискомфорт налагодженим на сьогодні фінансовим схемам… Все просто. Давайте так, одна нарколабораторія з виробництва амфетаміну в день виробляє близько від, у середньому, 400-500 грамів, є нарколабораторії, які примудряються і до 2 кг виробляти амфетаміну. На сьогодні найпоширеніший наркотик. Вартість амфетаміну – близько 200 гривень. Гроші великі в день? Великі. У місяць? Ще більше. За півроку я закрив більше 120 лабораторій! Виходить, хтось недоотримав певну кількість грошей. Скільки мені пропонували? В середньому за нарколабораторію пропонують мільйон гривень у місяць – щоб нічого не робити, просто займатися публічною діяльністю, пересуватися на автомобілі, сидіти у себе в кабінеті. І 120 чи 126, я просто не пам'ятаю, нарколабораторій, які ми зараз закрили, ну це 126 млн грн десь були втрачені. Питання далі, і це тільки якщо ми будемо брати, це я тільки як приклад, щоб був зрозумілий обсяг грошей, який проходить. Ми не говоримо про трафік кокаїну, який ми перекрили, а ми перекрили один з основних трафіків кокаїну в нашу країну, коли в нашу країну ввалюється близько 50 кг щотижня, а це близько 300 мільйонів.

НАСПРАВДІ ЗАРАЗ ЙДЕ ЦІЛА АТАКА З ДИСКРЕДИТАЦІЇ МЕНЕ ЯК ОСОБИСТОСТІ. ЧОМУ? НУ БО ЩОСЬ РОБИТИ ТРЕБА ЗІ МНОЮ

– Прокоментуйте ситуацію, вибачте, що вас переб’ю, хочеться про вас поговорити. Є ряд фактів, які хочеться аби ви підтвердили, або сказали, що це відверта брехня. Постанова ЦВК про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в одномандатних виборчих округах, пам’ятаєте, було таке у вашому житті,

– Є таке, так.

– 2013 рік, це повторні вибори народних депутатів України, є така фраза, яка зазначена про Вас.

– Брехня.

– Брехня? Я зараз її процитую, а ви скажете, якщо це неправда.

– Хто?

– Це ЦВК. Кива Ілля Володимирович – народився 2 червня 1977 року в місті Полтаві, громадянин України. Протягом останніх 5 років проживає на території України, освіта вища, пенсіонер, безпартійний, проживає в місті Києві, судимість відсутня, самовисування. Що ви маєте на увазі щодо пенсіонерства? Я розумію, що це питання, пов’язане з вашою нібито інвалідністю?

– Помилка.

– Розкажіть про це.

– Про що?

– Невже насправді це було виключно помилкою? І про ніяку інвалідність не йдеться?

– Ні. Я не знаю.

– А чому так було зацитовано?

– Цього я не знаю. По-перше, ким було зацитовано?

– Це було зацитовано ЦВК, вашою реєстрацією як кандидата в народні депутати.

– Це могла бути помилка.

– Ще одна теза, теж про це сказана в інтерв’ю, у вашому інтерв’ю, 2014 рік, 26 березня, це інтернет-видання "Полтавщина". Цитата з вашого інтерв’ю, російською мовою, я перед нашими глядачами зацитую: "Надо сказать, что я инвалид второй группы и мне каждые два часа нужно принимать лекарства". Ну ви говорили таке?

– Слухайте, ні. Я такого не говорив.

– Не говорив. Це – брехня.

– Насправді зараз йде ціла атака з дискредитації мене як особистості. Чому? Ну бо щось робити треба зі мною.

– А чому так? Чому з вами варто щось робити?

– Ще раз кажу, тому що незручний.

ЯК СПІВРОБІТНИК Я НЕ ПРОСТО ВИКОНУЮ ВСЕ, НА СЬОГОДНІ МІЙ ДЕПАРТАМЕНТ – НАЙРЕЗУЛЬТАТИВНІШЕ МІСЦЕ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

– А Хатії Деканоідзе ви теж незручні?

– Молодець, хороше запитання. Я теж запитую себе чому, бо як співробітник я не просто виконую все, на сьогодні мій департамент – найрезультативніше місце в Національній поліції України.

– А голова Національної поліції схвалює те, що було зроблено вашим департаментом? Ну ви ж маєте якісь нарадчі зустрічі?

– Ні.

– Ні?

– Я не маю з нею контактів.

– Чому?

– Я не знаю. Я не можу судити про її дії та про її ведення політики Національної поліції.

– Ви пробували говорити з нею про це?

– Я її підлеглий, давайте так.

– Але ж ви клопочете про ефективність свого департаменту? Як без співпраці з головою Національної поліції це можливо?

– Ви знаєте, з'явився невеликий вихід зі сформованої ситуації, бо вона дійсно була складна. З'явився перший заступник – Троян, з яким ми знайомі ще по Сходу, тому на сьогодні ситуація саме в контексті постановки завдань і спільної справи вирівнялася, в моєму розумінні. Тобто у нас з'являється можливість комунікації.

– Ну а що думає міністр щодо цього конфлікту, який існує?

– Вам варто було запитати про це Арсена Борисовича.

– Ну слухайте, я працюю в департаменті, в мене реально не виходять стосунки із головою великого органу під назвою Національна поліція, в мене є стосунки з міністром внутрішніх справ, ну це логічно, правда? Тим більше ви близькі до Арсена Авакова.

– Я не обговорюю свого керівника. Вона номінально мій керівник. В даному випадку її політика, її дії я маю просто приймати. Хочу вам сказати, що я просто виконую свою роботу. Моя завдання не колупатися в цих відносинах, або ж "подобається, не подобається". І взагалі я хочу сказати, що конфлікт може бути між сусідами, "подобається, не подобається" – це між чоловіком і дружиною, розумієте. А є робоча обстановка, на сьогодні я просто виконую ту роботу, за яку мені мій народ, платники податків платять зарплату, і я готовий звітувати щодня про те, що я роблю. Це, випереджаючи ваше запитання, питання публічності.

– Але конфлікт, який існує, вилився в те, що цього тижня Хатія Деканоідзе оголосила про намір звільнити вас із цієї посади.

– Це її право. Її прав ніхто не утискає і ніхто не мінімізує.

– Слухайте, ну це дивно. Людина, яка показує такий результат, про який ви щойно розказали, такого не було до того, це фактично, найбільш ефективна, за вашими словами, людина на цій посаді.

– Це можна говорити не тільки за моїми словами, на сьогодні ми дійсно показали результат, нам є про що говорити, і це видно.

– Чому тоді так? Навіщо звільняти людину, яка настільки ефективна?

– Добре б у неї про це запитати. У неї, мабуть, своє є бачення.

Напевно.

– Може, в неї є ефективніша, на її думку, людина, яка б впоралася з цим обсягом роботи.

– Напевно, так. Незамінних людей немає.

- Незамінних людей немає. Тому в даному випадку для поліпшення роботи Національної поліції вона хоче поміняти керівника, а може вона хоче мене призначити на більш високопоставлену посаду.

– Точно. А ось в чому каверза!

- Але щоб мене поставити на більш високопоставлену посаду, мене що потрібно? – Звільнити з цієї.

Я НЕ СПІЛКУЮСЯ ЗІ СВОЄЮ СІМ'ЄЮ МАЙЖЕ БІЛЬШЕ РОКУ. ЯК ТІЛЬКИ Я УВІЙШОВ У ДОНБАС І ЯК ТІЛЬКИ Я ЗАНУРИВСЯ В ЦЮ КРОВ, Я ПРЕКРАСНО РОЗУМІВ, ЩО ЄДИНЕ, ЧИМ МЕНЕ МОЖНА БУДЕ ДІСТАТИ – ЦЕ ЧЕРЕЗ МОЮ РОДИНУ

– Ви дійсно в це вірите? Ну добре, жарти жартами. Зараз така вже неформальна частина нашої програми, яка не стосується вашої діяльності. Хто ваша родина?

– Чесно? У мене хороша сім'я, я люблю своїх дітей.

– У вас є діти?

– Так, у мене є діти. Це питання, знову ж таки, мусували в інтернеті, ось ці всякі ідіоти, Найєми, коли викладали фотографії моїх дочок, коли розповідали, де вони працюють, чим займаються і чим вони живуть. Ідіоти, ну просто ідіоти. Ну вони не розуміють, ну знаєте як, не перекладайте все на сім'ю, тому що якщо станеться щось з моєю родиною, я ж дійсно ходжу по лезу. Одна справа акції під Кабміном або десь там проводити і плести про мене всяку нісенітницю, та Бог з ним, нехай говорять, я на це не звертаю уваги.

– А ви боїтеся за свою родину у зв’язку зі своєю посадою?

– Я? Так, дуже. Я взагалі не спілкуюся.

– Ви не спілкуєтеся зі своєю родиною?

– Я не спілкуюся зі своєю сім'єю майже більше року. Як тільки я увійшов у Донбас і як тільки я занурився в цю кров, я прекрасно розумів, що єдине, чим мене можна буде дістати – це через мою родину. Тому на той момент я фактично обірвав усе, на той момент. Ну зрозумійте, для мене це болюче питання, і коли якийсь ідіот, я дуже м'яко зараз говорю, викладає те, де працює моя донька, – моя донька працює в добровольчому батальйоні, – і викладає адресу, де вона проживає...

– Ваша донька працює в добровольчому батальйоні?

– Звісно.

– Нічого собі, а скільки їй років?

– 23 роки. Вона прийняла для себе рішення, вона також навчається в Ярослава Мудрого на третьому курсі. Вона прийняла для себе рішення піти в добровольчий батальйон. Тепер уже в полку "Київ", тоді ще був добровольчий батальйон "Київ-1". Ну ось вона вже там рік служить, все гаразд. Я про це зараз кажу, тому що вже всі сказали. Ви зрозумійте, є межа, через яку не треба переступати. І ось нехай хоча б якесь місце стане святим, бо ворог – він же занадто підступний, він буде бити не напряму, і я ж це розумію. Він буде бити по тому місцю, яке найболючіше і найбільш незахищене.

Я НА ВСЕ ВИКЛАДАЮСЯ. Я ДОСИТЬ БАГАТОГРАННИЙ ГРАВЕЦЬ

– У нас є запитання від наших глядачів, вони лаконічні. Мені б хотілося, щоб у відповідях ви теж були лаконічними і чесними, як, власне, і звикли напевно, так? Почнемо. Перше запитання. Чи вважаєте ви, що всі, кому ви не подобаєтеся, – це було запитання із цитати, яка була у одному з ваших інтерв’ю, – це або наркомани, або корупціонери?

– Та припиніть, насправді, я так точно не намагаюся комусь подобатися. Я просто живу чесно. Живу чесно, поступаю за совістю, не всіх це влаштовує, що не намагаюся подобатися. Подобатися, в моєму розумінні, повинна дівчина, ось так, а чоловік просто повинен залишатися чоловіком.

– Який ваш прожитковий мінімум?

– На рік, на місяць, на день?

– На місяць.

– Мабуть, тисяч 16.

– 16 тисяч, а яка у вас зарплатня місячна?

– 10.

– Де берете 6?

– Премія.

– Премія. А ви живете виключно на свою зарплатню?

– Так, іноді премія буває в 100%. Чесно кажучи, перші три місяці премії не було, було складніше. Чому не було премії? Не знаю, мабуть, не заслужив.

– Ну, поруч з вами телефон, який коштує мінімум 20. Чи це подарунок?

– 20?

– Так, ну це ж iPhone 6, правильно я розумію?

– Так, це день народження 2015 року.

– Подарунок.

– Так.

– Хто подарував?

– Корчинський.

– Корчинський, серйозно?

– Да, Дмитро Санич, причому дуже правда.

– Зрозуміло. Далі запитання. Ви часто цитуєте Біблію, наприклад Книгу Левіт у своєму Facebook. А ви знаєте, хто такі взагалі левіти? Хто це?

– Це писання Старого Завіту, і я чудово розумію підтекст цього запитання.

– Хто такі левіти?

– Пророк, ще раз кажу. І ми говоримо про те, що незручно було написано в той момент.

– Ну, левіти – це єврейські священнослужителі, ви знаєте, так?

– Так.

– Ну, це не зовсім те, що ви щойно пояснили. Хто обрав вас головою Всеукраїнської федерації доміно?

– Ой, та я сам себе.

– Ви дійсно вправно граєте в доміно?

– Так.

– У якій діяльності, на вашу думку, ви проявляєте себе найкраще?

– Слухайте, ну я на все викладаюся. Я досить багатогранний гравець.

– Яку посаду ви бачите кінцевим пунктом своєї кар’єри?

– Ну, мінімум – прем’єр-міністр.

– Ось так. Тобто прем’єр-міністр Ілля Кива, це цілком можливо?

– Років за 10 – так.

– Ви продовжите вести програму "Трафік з Кивою" після звільнення з поліції, ну раптом таке станеться?

– Адже це трафік руху, і це не зациклюється лише на наркоторгівлі або ж на боротьбі з наркозлочинністю. "Трафік руху", що ти хочеш від цього? Моє завдання – очистити цей світ для тих, хто буде жити в ньому завтра, щоб їм передати менш важку ношу. Ми нашу все одно на них завалимо, але хоча б, щоб вона була менш брудною і менш важкою.

– Щоб ви змінили у своїй біографії, якби мали змогу змінити?

– Нічого. Я задоволений, і кожен етап мого життя – це був виховний процес для мене, з якого я зумів винести і сформувати те, що є сьогодні.

ПРОСТИТУЦІЯ БУЛА, НА ЖАЛЬ, Є І БУДЕ. ВОНА НЕ ШКОДИТЬ ЗДОРОВ'Ю, ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА ТАК, ЯК МОЖУТЬ ЗАШКОДИТИ НАРКОТИКИ І ЗБРОЯ

– Ви коли-небудь приймали наркотики?

– Так.

– Що ви підтримуєте більше – легалізацію зброї, проституції чи наркотиків? Якби існувала така норма, щоб ви підтримуєте більше?

– Проституцію.

– Чому?

– Проституція була, на жаль, є і буде. Вона не шкодить здоров'ю, життєдіяльності суспільства так, як можуть зашкодити наркотики і зброя. Тому що до першого і третього пункту, для цього потрібно виховати нове покоління, навчити їх жити ось з цими пунктами. Ми не можемо кинути дитині як іграшку РГД-5.

– Яка ситуація з наркотиками і з наркоманією в українській владі? Ну взагалі, без прізвищ, існує таке?

– Звісно. Наркотик – це частина задоволення, яку людина за певних сприятливих умов починає отримувати.

– Це перші особи держави?

– Це провокаційне запитання.

– Ну я ж вас не прошу назвати прізвища.

– Ну ми вже проїхали.

ЯКБИ НЕ БУЛО АВАКОВА, ТО МЕНЕ Б ДАВНО ВЖЕ СТЕРЛИ

– Про що вас востаннє просив Арсен Аваков, якщо були такі прохання?

– Ой мені б, напевно, не хотілося б це. Він мій керівник. Це внутрішні наші з ним стосунки, і в даному випадку він для мене в першу чергу – мій керівник, мій командир, це та людина, чиї накази я буду виконувати.

– Ви можете його назвати таким собі покровителем вас у тій системі, яка зараз є в Україні?

– Я вам хочу сказати по-чесному, звісно, якби не було його, то мене б давно вже стерли. Ось просто тому, що я незручний.

– А Авакову ви зручні?

– А ми по-чесному? Я не беру гроші і не обманюю, і він, напевно, це відчуває. Коли буде за що, він мене сам зітре, ну я це точно розумію.

– На що ви готові заради Арсена Авакова?

– Багато на що. Я досить відданий, я ціную ту довіру, бо в той момент мені повірити – на це могла піти тільки або дуже глибока людина, а в нас не було часу для того, щоб заглянути до мене глибше. Послухайте, приїжджає до вас керівник політичного крила "Правого сектора", східного блоку – ну так, ви подивіться на мій зовнішній вигляд, а коли я ще в камуфляжі, ну дуже було б незрозуміло – і каже: "дайте мені батальйон, я буду воювати". Але він повірив. Він повірив. Він каже – тобі це навіщо? Я кажу – хочу батьківщину захищати. Він повірив. Ось за те, що він повірив, я зроблю дуже багато. Я ніколи не обману і ніколи не зраджу. Якщо корабель буде тонути – я з нього не зійду.

– Прес-служба МВС колись забороняла вам висловлювати свої думки? Ну особливо в світлі думки, про яку ми вже сьогодні говорили, що напевно, Хатія Деканоідзе саме через цей вислів і вирішила вас звільнити.

– Звісно.

– У кого б ви хотіли попросити пробачення?

– Так. У сім’ї.

– Вам подобається проявляти свою силу?

– Проявляти свою силу? Перефразую. Мені подобається зміцнювати себе щохвилини. Кожен день, кожну хвилину свого життя я працюю над тим, щоб сильнішати в усьому. Моє завдання – перетворитися на кулю. Куля не має кутів, у неї майже немає кутів.

– Якби була можливість назвати себе одним словом, Ілля Кива для самого себе – хто це?

– Чистильник.

– Я дуже вдячна вам за чесність, за цю розмову. Дайте потисну руку. Насправді у нас існує така ментальна звичка – за формою інколи не бачити змісту, або навпаки, форму заміняти змістом. Мені б хотілося і вам, і всім українцям побажати – аби ми завжди більше шукали зміст, а не дивилися на форму. Я дякую, що ви до мене прийшли.

– Дякую вам.

Яніна Соколова, "5 канал"

Попередній матеріал
У 20 областях України оголосили штормове попередження
Наступний матеріал
Мосійчук заявив, що має експертний висновок про фабрикування відео проти нього

Кива розповів, скільки пропонують за "кришування" нарколабораторії

Ілля Кива про зброю, гроші, атестацію і свої прем’єрські амбіції – у "Рандеву" на "5 каналі"

Хатія Деканоідзе: Наша атестація – як "дамоклів меч" над суддями

Керівництво Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції після атестації оновили майже на 90%

Хатія Деканоідзе: Поки жоден обласний начальник поліції не пройшов переатестацію

5 канал - трансляція наживо