Facebook / Андрій Хливнюк

Фронтмен "Бумбоксу" – про виступи у Донецьку, співпрацю з ОЕ та фанатку, що довела до сліз

Лідер гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк в інтерв’ю 5.ua розповів про виступи в Європі, чому концерти у Києві завжди проходять на 200% та про те, що вірить у перемогу України і нормального людства

СПРАВА ДЕРЖАВИ – ВМІТИ ДУЖЕ ПРАВИЛЬНО І М’ЯКО ВІДОКРЕМИТИ ГОГОЛЯ ВІД ПУТІНА. НЕ ХОТІЛОСЯ,ЩОБ ДИКТАТУРА ДОБИЛАСЯ ТОГО, ЧОГО ВОНА ВІД НАС ДОБИВАЄТЬСЯ – НЕНАВИСТІ ДО ВСЬОГО РОСІЙСЬКОГО

– Ми тоді зараз переходимо до вашого турне. Ваш тур "Люди" пройшов у багатьох містах України, як ми знаємо. Чи ви бачите якісь зміни у сприйнятті аудиторії ваших пісень взагалі?

– Я не бачу ніяких змін насправді. Мені як щастило 10 років тому, так і зараз. Єдині зміни, які відбулися, це зміни у якості звуку, світла, виборі у якихось містах майданчику для концерту. А публіка фантастичною була і фантастичною лишається.

– А які міста ще залишилися по країні, де ви будете?

– Друга частина туру добігла кінця, і тепер вже тільки мабуть наприкінці зими ми зіграємо ще в декількох містах. Зараз я вам список не можу назвати, там буде здається 10 ще… Просто слідкуйте за афішами, заходьте на Facebook і ви дізнаєтесь про це першими. Принаймні, важко не дізнатись, де концерт, якщо ваше місто все обклеєне моєю фізіономією. Слідкуйте за фотошопними фотографіями мене!

– Таке важливе питання, досить філософське. Український шоу-бізнес сьогодні. Для нас так склалося, що ми відокремилися дуже жорстко від Росії. Шоу-бізнес відокремився, зараз так сталося…

– Це ви маєте на увазі мене і Вакарчука?

– Ні, не тільки. Насправді, дивіться, багато російських артистів у принципі зараз не їздять до України, зі зрозумілих причин. Чи пішло це на користь українській естраді? Тому що казали колись дуже багато, що російський шоу-бізнес захоплював частку української аудиторії, і з цим дуже складно було конкурувати. Зараз це питання нібито пішло на другий план.

– Не треба ні з ким конкурувати – перше. По-друге, ніхто нічого не захоплює. По-третє, треба просто робити свою справу максимально якісно і вчитися у тих, хто робить цю справу краще. Яким це є продукт – російським чи українським, – важливо лише під час цього протистояння, з одного боку політичного, з іншого – всенародного, я маю на увазі наш бік, коли нам доводиться усією країною свою державність захищати. Пройде час, ця війна скінчиться, ось побачите, я вірю, що скінчиться нашою перемогою і всього людства нормального. Ми повернемо свої кордони і знову ті, хто були кимось – кимось і залишаться, ті хто були ніким – ніким і будуть. Я маю на увазі матеріал, який народжують музиканти. І будуть вони російські, українські, англійські, французькі – не буде ніякої різниці, і для мене немає ніякої різниці зараз. Аж доки ці автори не заявляють, що вони не визнають мене і моєї держави. Якщо так, то це вже мова не про музику, а зовсім про інше. Якщо ж мова іде тільки про музику і слова, то я не впевнений, що нам слід взагалі турбуватись з цього приводу, оскільки, тим більше, зараз вступають у силу закони про квотування і так далі. Мені здається, що єдиний справжній варіант для українського шоу-бізнесу – це не занурюватись у глобус України, а дивитись ширше. І звісно, працювати, скажімо так, у режимі "фолку". Але ми маємо велетенський, надзвичайно великий потенціал для того, щоб робити якісний музичний продукт, відеопродукт і для себе, і для своїх авторів, і для людей із-за кордону, що ми і робимо зараз. Я маю на увазі production на українській студії, яким раніше важче, а зараз простіше вийти на світовий ринок. Обмін досвідом триває, ми відкриті для того, щоб співпрацювати з усіма, в тому числі з адекватними представниками Російської Федерації. Єдина штука, що в умовах русифікації, в умовах використання мови для ведення війни і пропаганди це важко, і доводиться зважати на цей момент. Але це справа самих громадян вже, це перше, а друге, це справа держави – вміти дуже правильно і м’яко відокремити Гоголя від Путіна, це дуже важливо. Не хотілося, аби те, чого диктатура від нас добивається – ненависті до всього російського, щоб вона цього добилася. Тому що я впевнений – хто зненавидів, той вже програв.

– Це погане відчуття, так, на жаль. У нас така ситуація на ринку, що за даними громадських моніторингів, частка пісень українською мовою на радіо складає лише 5%, це доволі мало. Як ви вважаєте, чому саме така цифра? І як нам її підвищувати?

– Працювати, музикантам репетиції частіше проводити, намагатися на студії працювати частіше. Як її підвищувати – це питання до Міністерства культури і, на мою думку, це ще дуже важливе і дуже-дуже сильне питання до нашого комітету (якщо вони зараз існують, я не дуже вже в цьому знаюся) авторського права. Якщо авторське право на світовому рівні буде працювати в Україні, ви побачите, що відбудеться вже за 5-10 років, а якщо гроші авторів і надалі будуть красти, то ніяк не підвищиться цей відсоток і будуть поодинокі випадки якихось салютів музичних, коли будуть ставати популярні проекти чи особистості. І ставатимуть відомими в Україні по тій же схемі, що і раніше – спочатку деінде, а потім в Україні. Але зрозумійте, якщо немає у вас вдома як заробити, то ви буде працювати по правилах іншої країни, де ви збираєтесь заробляти. Або не будете, або буде намагатись піднімати це… Але піднімати щось, особливо якщо це сплячий носоріг у болоті – не завжди справа така… Ну, по-перше, може і життя не вистачити, а по-друге, вона не йде на здоров’я.

Читайте також: "Палаючі двері" для Європи: Хливнюк розповів, як спектакль про Сенцова спонукав до дій парламент Британії

МУЗИКА – УНІВЕРСАЛЬНА МОВА, ВОНА МОЖЕ ДОХОДИТИ І ДО ТИХ, ХТО НЕ РОЗУМІЄ СЛІВ

– Наступне у нас питання щодо ваших виступів у Європі і взагалі за кордоном. Як вас сприймає там публіка? Вона складніша, ніж в Україні? З нею по-іншому треба працювати? Насправді, навіть мовний бар’єр, він є, менталітет інший, це також є.

– У світі це дуже просто – грайте свою музику як в останній раз і намагайтесь… Якщо мова йде про працю, у моєму випадку праця – це тільки співпраця з якимись партнерами, промоутерами і продюсерами. Я з кожним роком дедалі більше усвідомлюю, що рівень українських продюсерів не такий і поганий, як нам здається, і деякі тури, зокрема попередній американський тур робили українські продюсери, українські промоутери і зробили його краще, ніж один чи два тури назад у тих же Штатах робили це все американці, просто з меншим досвідом. Тут не справа в тому, важче чи не важче працювати. Тут справа в тому, про що ви мріяли і чим ви хочете займатися. Якщо ви любите цю справу, ви будете це робити, спочатку в маленьких залах, а якщо будете зростати, то і у більших. Яка різниця, де ви граєте – це все люди. Плюс музика – універсальна мова, вона може доходити і до тих, хто не розуміє слів. І я частенько чув таке, що "я не зрозумів ні слова з вашого концерту, але як круто, що Оксана, моя знайома з України нас сюди притягнула" – це зазвичай і лунає. І все ж таки рок-концерт – це рок-концерт, люди приходять, і я приходжу, на рок-концерт, аби отримати певний емоційний, не знаю, як це… Назвімо це emotional spa. Я хочу позбутися негативних емоцій та отримати позитивні. Мені цікава майстерність, музичність, перш за все, матеріалу. Те, що хочуть сказати гурт або банда, про що вони співають і як вони це роблять, які інструменти вони використовують, які тембри. Ось це цікаво, яка стилістика, а якою вони будуть грати мовою – ну не знаю. У нас популярні команди, дуже багато популярних команд, слів яких ніхто не розуміє. Якщо ви звернете увагу, то в Радянському Союзі, скажімо, були популярні такі команди, як "Pink Floyd", з одним з лідерів яких ми грали. І що, всі розуміли, про що вони співають? Ніхто не розумів, там дуже мала частка. Але це легенди, дякуючи чому – не знаю. Мабуть емоційності матеріалу і музичності. Гармонії музичній. Або навпаки – простоті, і цій гармонії, і мелодіям. Ось це важливо у музиці, як мені здавалось. Принаймні в популярній музиці.

– Тобто ваш рецепт – це якість і щирість?

– Це не рецепт, я б навіть сказав, що це складові, необхідні для будь-яких занять музикою.

МАЮЧИ ПІД БОКОМ ТАКИЙ РЕЖИМ, ЯКИЙ МИ МАЄМО ЗАРАЗ, МОВА ПРО БУДЬ-ЯКУ ДВОМОВНІСТЬ ЗНІМАЄТЬСЯ

– Добре, я переходжу до блоку прямих запитань від наших читачів. Олександр запитує, як ви ставитесь до двомовності в Україні та позиція взагалі щодо мовного питання?

– Якщо ви хочете почути особисто мою думку, я вам скажу, як я ставлюся до двомовності в Україні. Половина моєї сім’ї російськомовна, інша половина – україномовна. Я за те, щоб державною мовою лишилась тільки українська, але я проти того, щоб у побуті це якось вплинуло на наші відносини усіх, один з одним, можемо говорити будь-якою мовою, будь-якими. Я, на жаль, володію тільки трьома мовами – англійською, українською і російською. І я шкодую про це, я мрію вивчити ще якомога більше, ми повинні знати більше мов. Але щодо України, я впевнений, що маючи під боком такий режим, який ми маємо зараз, мова про будь-яку двомовність знімається. Оскільки це погано, як мені здається – я музикант, а не політик, це моя особиста думка – це дуже зашкодило би національній безпеці нашій. На жаль, і мені це прикро, тому що я русофіл, прикро говорити це, але ця країна, у теперішньому її стані, не хотіла би, щоб моя країна існувала. А хотіла, щоб ми були просто провінцією, це очевидно. Тому і про двомовність говорити навіть не смішно, а гірко. Більше того, сьогодні, на мій погляд, воно має навпаки, бо ми маємо більше… Тому що українська мова на сьогодні набагато менш захищена, ніж будь-яка інша в Україні, і це погано. Тобто давайте збільшувати частку доповненої і іншої продукції – не забороняти, а допомагати. І те, що одне-два покоління у нас більш-менш нормальні і свідомі молоді люди – це класно, але потрібно ще. Треба працювати ще. Це не значить, що треба все заборонити, всіх зарізати і підняти на тризуби, це погано, так не можна. Про це не треба говорити, ні політики, ні музиканти, як я от зараз, мені вже зараз незручно. Ви не повинні про це говорити, це повинно робитись тихенько, спокійно, нормально, в рамках закону і без якихось популістських перетягань туди-сюди, це мовне питання, його мурижать усі. Ті, хто хотіли би говорити іншою мовою, вони будуть продовжувати нею говорити. Ті, хто хотіли би дивитись фільми, читати книжки – вони можуть це робити в усьому світі. Ви хочете віддати свою дитину до українського дитсадка десь за кордоном у третій країні – йдете у посольство і питаєте, де цей дитсадок у країні і віддаєте його. Ви хочете читати книжку французькою в Англії – ідіть, купуйте цю книжку і читайте, підписуйтесь на супутникові канали іншомовні і дивіться, ніяких проблем із цим немає. Повага до мови країни, у якій ви живете – це як повага до господаря, до якого ви прийшли у гості, у якого ви живете. Вважаєте цей будинок своїм – тоді поважайте і того, хто його будував. Це дуже важливо, на мій погляд.

ПРОЙДЕ ЧАС, І Я ДУМАЮ, ЩО ВОНИ ПЕРЕСТАНУТЬ БУТИ МОЇМИ УЛЮБЛЕНИМИ, АЛЕ І СКАЗАТИ, ЩО Я РОЗЛЮБИВ ЯКУСЬ ЗІ СВОЇ ПІСЕНЬ, ТЕЖ НЕ МОЖУ

– Наступне запитання від Анастасії. "Чи є у Андрія улюблена пісня з репертуару "Бумбокс", якщо є, то яка?"

– Ну я якось, ви знаєте, цю групу не дуже люблю.

– Не слухаєте?

– Ні, тільки на студії, під час записів.

– Добре, а можливо якась пісня, яка справді має для вас велике значення?

– На сьогодні це пісня "Рок-н-рол", безумовно. А якщо говорити про те, що тільки збирається до релізу, то зараз готується нова платівка, і там достатньо улюблених, поки що, пісень. Пройде час, і я думаю, що вони перестануть бути моїми улюбленими, але і сказати, що я розлюбив якусь зі свої пісень, теж не можу. Всі ці 60 "недопалків" – я їх усі люблю.

– Всі рідні?

– Так.

– Наступне запитання від Антона. "Коли презентуєте пісню "Охрана, отмена!" із "The Вйо"?"

– Так сталося, ця пісня називається "Голий король", ця фраза із пісні "Голий король" і так сталося, що саме ця пісня буде презентована дуетом "The Вйо", не впевнений я, чи відбудеться він, принаймні цього року, а от пісня побачить світ уже, думаю, в найближчі місяці.

– Усі дуже чекають. Група запитань у нас щодо ваших концертів. Чи буде виступати гурт у Києві або Львові у грудні?

– Я не знаю.

– Ще не знаєте? Шукаємо постери!

– Я не знаю, я не займаюся промоушеном концертів. Чи будуть концерти у грудні – я знаю, що будуть концерти зараз у Києві вже 19-20. Причому концерти не звичайні, в центрі відбудуться два концерти, де ми будемо грати пісні з перших трьох альбомів. Тобто у перший день будуть "Меломанія" і "Family бізнес", а у другий день "Family бізнес" і "ІІІ". Це будуть виступи в тріо, такі як шість чи сім років тому, коли гурт грав у такому складі. Ось, і це будуть незвичайні концерти. До них, по-перше, треба підготуватись. Бо деякі пісні взагалі ніколи не виконувались, чи один-два рази раків вісім тому. Але це буде прикольний і цікавий концерт, я можу запросити чітко уже зараз на ці два концерти – на 19 і 20 листопада. Щодо грудня, слідкуйте певно за новинами на сайті гурту, тому що я просто у голові не можу втримати всі ці концерти.

ОДРАЗУ ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ ПІД КОНТРОЛЬ ВЛАДИ УКРАЇНИ МИ ОДРАЗУ, СПОДІВАЮСЬ, ПРОДОВЖИМО ГАСТРОЛІ В ЛУГАНСЬКУ І ДОНЕЦЬКУ

– Дуже багато запитань щодо концертів у Білорусі. Взагалі планується? У вас там багато шанувальників, тому мушу запитати і виділити окремо.

– У третій частині туру "Люди" буде концерт у столиці Білорусі, в Мінську. Я думаю, що це відбудеться наприкінці зими – на початку весни вже 2017-го року.

– Наступне запитання від Володимира. "Андрій, розкажіть, будь ласка, у яких містах проходили ваші перші успішні концерти, коли ви зрозуміли, що прийшов успіх і популярність?"

– Я вам скажу, що першими містами, де ми були надуспішними, це були Донецьк, Луганськ, Одеса і Львів. Це чотири міста, у яких ми завжди мали повні зали. Це також триває і сьогодні. Єдиним винятком, на жаль, є Луганськ і Донецьк, але одразу після повернення під контроль влади України ми одразу, сподіваюсь, продовжимо гастролі там. Адже це наші рідні люди, ми дуже скучили за ними.

– Дякую, наступне запитання. "Андрій, була на вашому концерті у Херсоні, ви класні, люблю вас. Дуже хотілося, щоб ви відповіли на питання, який найсмішніший момент був з фанатками, чи сподобалось вам у Херсоні?

– Одного разу одна із мам фанаток сказала одному з учасників команди, що в нього є донька, про яку він не знає. Це було дуже смішно, аж до сліз. Виявилось, що це не так, що це неправда, але повірте – декому було не до сміху.

– Борис питає, чи є у вашого гурту вакансії, щоб можна було подорожувати з вами в турах?

– Ні, у нашому гурті на сьогодні вакансій нема, щоб з нами в турах подорожувати, але дивлячись від того, що ви вмієте – якщо ви влаштуєте тур самі, то я вам дозволяю їздити з нами, проблем немає.

– Запитання від Владислава. "З яким виконавцем Андрію було приємніше за все разом працювати над піснями? Є спільні роботи з Вакарчуком, Pianoboy, Бастою, Джамалою і багатьма іншими".

– З усіма цими людьми було дуже і дуже приємно працювати. З деякими складніше, з деякими простіше. В усіх тих випадках я здебільшого був автором пісень. Я знав, що хочу від артистів, з якими відбувались ці feat-и так звані. Якщо говорити про "Океан Ельзи", то це радше був проект "Океан Ельзи і Хливнюк", хоча там Валік грає, скречує, але свою частину тексту теж писав я. Тому ніяких проблему у цьому не було із хлопцями, було на студії дуже легко і класно. Вони професійні і, в принципі, це не секрет, дуже якісно підходять до процесу спільної творчості і потім студій. З ким найкрутіше, найцікавіше було грати? Колись у мене був джем, десь у 2000 році, з одним чуваком, я навіть не пам’ятаю, як його звати, про "Бумбокс" тоді і не йшлося, років за чотири до того. Він фантастично грав на гітарі, от з ним мені було краще всього джемувати. Ми було джемували на квартирі, десь у Черкасах, з того часу це, мабуть, моє найсильніше враження, якщо чесно.

КОЛИ ВИКЛАДАЄШСЯ НА 100%, ПОТІМ ІНОДІ БУВАЄ, ЩО Є СИЛИ ДІЙТИ ДО ГРИМЕРКИ, ПЕРЕВДЯГНУТИСЬ, СІСТИ В МАШИНУ ТОБТО ІНОДІ МЕНЕ, ЯК КАЗАЛА БАБУСЯ, "СОЛИТИ МОЖНА", А НЕ ТЕ ЩО АВТОГРАФИ БРАТИ

– Цікаво. Питання, від Даринки. "Як називатимуться ваш майбутній макси-сингл? Коли буде прем’єра пісні "Сталеві квіти"?

– "Сталеві квіти" вже лунають на концертах. Макси-сингл буде називатись "Голий король". А коли відбудеться презентація – ми працюємо зараз над цим, і я дуже сподівався, що це відбудеться вже цього року. Але вже зараз зрозуміло, що тур тільки-но добіг кінця, друга його частина принаймні і вже грудень на носі, а ми ще нічого не зняли для нової платівки – ані відео, ані промо-матеріалів. Тобто доведеться нам на всю цю техніку витратити ще декілька місяців, плюс ми працювали на студії для того, щоб записати подарунок зараз, грудневий. Рік тому, 17 грудня, в радіоефір вийшла пісня "Люди", і з того часу вона не сходила з перших шпальт хіт-парадів, ну вірніше якихось цих галочок. 36 чи 38 тижнів була у перших рядках усіх українських радіостанцій, і ми хотіли просто подякувати усіх і зробити ще одну студійну, вже акустичну версію цієї пісні. Зараз якраз її записали, вона у майстернях проходить зведення, і отакий реліз готували. Тому трошки відклали реліз платівки, вже записаної влітку – "Голого короля". Я вже можу наперед сказати, що це буде дуже цікавий реліз, тому що над ним працюють відомі художники, і декілька заплановано відеоробіт дуже цікавих. Побачимо. Також ми готуємо до виходу, після вже релізу "Голого короля", подвійний вініловий реліз і "Людей", і "Голого короля" одразу. Тому що нам дуже сподобався досвід виходу вінілових платівок і касет. І колекції – це мабуть більше для себе робиться, бо ми тут всі меломани і збираємо вінілові платівки. Хочеться мати максимально якісно записаний фізичний носій і своїх альбомів також. Якщо хто їх колись буде слухати – ну може в гості прийде.

– Такий вінтаж. Ми чекаємо на прем’єри від вас. І наступне запитання від Олексія. "Яке улюблене місто, в якому концерти завжди проходять на 200 відсотків?"

– Це Київ, звісно. Якщо говорити про 200%, то це Київ, тому що в Києві відбувається… по-перше, це вдома. По-друге, є час на підготовку. По-третє, наймасштабніші концерти, не рахуючи якихось довоєнних російських, відбувалися в Києві. І на сьогодні, це вже стадіони, звісно це вже 200%, всі тексти знає аудиторія напам’ять, це дуже приємно. Це велетенське навантаження, але це космічний кайф, просто неймовірно.

– Запитання від Діми. "Чому ви не фотографуєтесь з фанатами після концертів? І мало роздаєте автографів. Я був у Кривому Розі на вашому концерті у квітні 2016 року, концерт суперкласний, ви виклались на усі 100%, дякую вам, хотілося фото із вашим автографом".

– У вашому питанні і є відповідь – про викладку на 100%. Тому що коли викладаєшся на 100%, потім іноді буває, що є сили дійти до гримерки, перевдягнутись, сісти в машину і вже там… Ну тобто іноді мене, як казала бабуся, "солити можна", а не те що автографи брати. Але це не так, в деяких містах, коли маємо час і сили, ми проводимо і автограф-сесії, зокрема і після концертів. Ось у цій другій частині туру "Люди" ми проводили автограф-сесії у декількох містах і подовгу, а також і фотосесії. Але сфоткатись з усіма неможливо, на концерт приходить тисяча або більше людей, з них хочуть сфотографуватись декілька сотень – це фізично неможливо. Фоткайтесь з барабанщиком, він у нас класний, він грає фантастично і він любить фоткатись. Фотографуйтесь з ним, це теж фотка з "Бумбоксом", чому ні?

Є ДЕЯКІ УЧАСНИКИ КОМАНДИ, ЯКІ БАЧИЛИ НЕ СТІЛЬКИ КОНЦЕРТІВ "БУМБОКСА", СКІЛЬКИ ФАНАТИ

– Олександр запитує, чи пам’ятаєте ви своїх найвідданіших фанатів в обличчя? Є якісь фан-клуби, з якими ви спілкуєтесь активно?

– В обличчя – так, пам’ятаю. Безумовно, тому що деякі фанати подорожують за гуртом роками і мають змогу аналізувати творчість команди краще, ніж самі учасники гурту. Є деякі учасники команди, які бачили не стільки концертів "Бумбокса", скільки фанати. Зараз ми ось у цій частині туру вболівали за дівчинку Олю, яка автостопом всією країною проїхала, 19-20-річна дівчина, мабуть, ще були, але чомусь звернули увагу на неї. Хлопці, ви вже вибачте. І дуже хвилювались, дуже турбувались, щоб з нею все було нормально, і врешті-решт познайомились з нею. Тепер ми принаймні знаємо, що з нею все добре.

– І відданий фанат у вас лишився.

– Так, маємо живу і здорову фанатку. Але ви знаєте, це фанати, це не "групіс", це інша штука. Український слухач і українські віддані фанати це завжди не те, що ви бачите у кіно про рок-гурти і так далі. Це набагато гірше. Я жартую, звісно, я жартую. Іноді це дуже розчулює, ти не віриш, що це реальність.

– Це надихає.

– Це дуже круто, так.

– Наступне запитання від Юлі. "Добрий день, хочу подякувати усім учасникам гурту за те, що ви робите для нас, обожнюю ваш гурт, слова, музика – на вищому рівні і головне, з душею. Буду дуже рада, якщо ви відповісте на мої питання. Перше: які пісні з вашого репертуару безпосередньо стосуються учасників гурту?"

– Усі пісні з репертуару команду стосуються учасників гурту або їх найближчого кола.

– "На концерти яких виконавців більше за все любите ходити?"

– Ну я маю певний спектр музичних смаків і ходжу на ті концерти, які хвилюють мене, які мені музично цікаві. Але, на жаль, більшість з тих, кого я люблю, вже з нами немає, тому відкриваю для себе нових якихось авторів.

– А от що слухає Андрій Хливнюк, справді, от зараз?

– Зараз їхали, слухали "The Gitas" – це американська команда українського автора Саши Чемерова, фронтмена "Димної суміші", що пішла у творчу відпустку, і всі ми, пошановувачі "Суміші", віримо, що вони поновлять свою діяльність. Слухав "The Doors", поки їхали, слухав "Audioslave" щойно в дорозі – "Out of Exile" чудова платівка, де музиканти з "Rage Against The Machine", а також фронтмен "Soundgarden" зробили у 2004-2005-2006 роках чудові релізи, просто подарунки для меломана. Від рок-музики, я маю на увазі. Слухав… та все підряд. А так, радіо не можу слухати, важко мені його слухати. Я просто не люблю, коли ведучі говорять, я не можу цього терпіти. Винятком є тільки справжні диктори старої школи, їх слухати приємно.

Я МАВ ВИКЛАДАЧІВ ЧУДОВИХ, ДУЖЕ КРУТИХ. В ТАКІ БУРЕМНІ ЧАСИ, ЯК 1990-ТІ, В НИХ БУЛА МОЖЛИВІСТЬ ПОЇХАТИ ЗА КОРДОН І БУТИ ЗНАЧУЩИМИ, АЛЕ ВОНИ ЛИШИЛИСЬ В УКРАЇНІ І ВИКЛАДАЛИ ДІТЯМ. ОСЬ ЩО НАСПРАВДІ НАДИХАЄ!

– Що, на вашу думку, в житті важливіше – робота, музика, наприклад, чи сім’я?

– Я би не тягав у ліжко роботу, і навпаки. Навіщо це порівнювати? Все важливе для людини, і якщо ви зробите акцент тільки на сім’ї, буде страждати персональна ваша реалізація, якщо тільки на роботі – це буде теж трагедія. Я би все ж таки намагався баланс знаходити між тим і іншим.

– А вам вдається?

– Нікому, я думаю, не вдається. Але розказують, що колись був один дядько, який зміг це зробити.

– Ви займаєтеся музикою. А чи є у вас якесь хобі, окрім музики, щось любите?

– Так, я ще люблю спати. Іноді мені вдається і це робити теж.

– Іноді? Робіть це частіше, відпочинок потрібен. Що ви любите більше – шумну компанію чи спокійну атмосферу?

– Особисто я люблю більш спокійну атмосферу, бо я на роботі, якщо це можна назвати роботою, постійно в якійсь шумній компанії. Але іноді мені дуже подобаються і вечірки, час від часу бувають класні вечірки. Якщо ви рок-зірка і ваші друзі теж, то ви вмієте влаштувати просто офігенну вечірку.

– Фанк чи рок-н-рол?

– Блюз-рок мабуть. Відповідь така, якщо говорити про фанк чи рок-н-рол. Або мабуть ні, кул. Давайте просто зупинимось так, кул – ні фанк, ні рок-н-рол.

– Запитання від Лізи. "Дякую "Бумбоксу" за такий емоційний, драйвовий, неймовірний концерт у Харкові. Було дуже круто. Ті враження і емоції, що отримали глядачі – це просто не передати словами. Після концерту прийшло натхнення і бажання йти вперед. А що служить для вас поштовхом, що для вас є натхненням?"

– Ну сьогодні мене, наприклад, надихнули дуже цікаво тим, що затягнули мені кота в ліжко і сказали: він хоче, щоб ти прокинувся! Він хоче, щоб ти його погодував! От це надихнуло. Ну, після того вже, як я сказав усе, що кажуть чоловіки за 30, коли їх будять...

– Котом.

– Так. А так – надихають ситуації. Нас усіх надихають такі речі, як ви сказали, ви потрапили на концерт, який і мене надихнув також. Тому що ми разом із вами вийшли ненадовго за рівень буденного емоційного стану, і це надихає. Якісь струси, і хороші, і погані, надихають звісно, буває так.

– Запитання від Надії. "Андрію, а з чого все почалося? Чи був у вас викладач з вокалу? Де і з ким відбувались перші проби? Хто з виконавців того часу був приміром для вашої творчості? Чому взагалі музика? Як ви зрозуміли, що це ваше?"

– Спочатку було слово, якщо вам цікаво, з чого все почалось. Ну принаймні знов, так кажуть. Так, я мав викладачів чудових, дуже крутих. Я дуже дякую їм за те, що вони присвятили своє життя викладацькій діяльності в Україні. В такі буремні часи, як 1990-ті, там кінець 1980-х та початок 1990-х, в них була можливість поїхати за кордон і бути значущими, але вони лишились в Україні і викладали дітям. Ось що насправді надихає! Як все почалося – так як і завжди. Дітей, якщо вони хочуть чимось займатися, батьки, я сподіваюсь, віддають туди, куди вони хочуть піти. І це дуже важливо. Якщо дитина, принаймні на своєму прикладі, каже, що хотіла би вчитися співати і грати, то потрібно їй сказати: "О’кей, проблем немає. Знайдемо час, гроші, можливо навіть позичимо, але купимо тобі інструмент і ти підеш до музичної школи і так далі". Це дуже важливо. І ви ніколи не знаєте, ким виросте ця дитина. Необов’язково, що вона буде професійним музикантом, але обов’язково, що її світогляд буде не вузьким, якщо вона буде володіти такими знаннями. Музичні теорія і практика,нічим не відрізняються від інших важливих наук, до яких людство прийшло з досвідом, і для світогляду це дуже важливо, мені так здається.

– Андрію, я дуже вам вдячна за таку розмову.

– Дякую.

– Питань було дуже багато, ми вас відпускаємо спати і маємо надію, що ви до нас ще прийдете обов’язково.

– Прийду обов’язково до вас ще раз. Дякую. Усього найкращого.

Марія Скібінська, 5.ua

Попередній матеріал
На пленарному засіданні Верховної Ради відбувається Година запитань до уряду – трансляція
Наступний матеріал
Провокація на засіданні у справі розстрілів на Інститутській: "беркутівців" облили червоною рідиною

"Палаючі двері" для Європи: Хливнюк розповів, як спектакль про Сенцова спонукав до дій парламент Британії

"Бумбокс" поїде у Донецьк після визволення міста – повне відеоінтерв'ю

Андрій Хливнюк, лідер "Бумбоксу": Люди спускаються зі своїх найвищих олімпів, щоб сказати "ні" проблемам, які не повинні існувати в XXI столітті

"Бумбокс" продасть російську нагороду з аукціону