За словами Івана Плачкова, світова практика формування тарифів на вторинні енергоресурси повинна відповідати трьом базовим принципам. Перший – вони мають бути прозорими, споживач має знати, з чого складається тариф на газ чи на світло. Наступний принцип – їх економічна обґрунтованість, і третє – тарифи мають відповідати економічній ситуації країни загалом та платоспроможності громадян. На жаль, уже багато років ці принципи порушуються. Протягом усіх років незалежності у компанії "Енергоатом" тарифи були занижені у два-два з половиною рази. Відповідно, держава бере на себе фінансування багатьох складових витрат з бюджету. Наприклад, у тарифи не закладено фонд виводу з експлуатації енергоблоків, приміром, Чорнобильської АЕС. На це йдуть бюджетні кошти, хоча мали б витрачати кошти, які закладені в тарифи, як це відбувається у світовій практиці.
"Станом на сьогодні, борг ДП "Енергоринок" перед усією генерацією загалом становить десь близько 30 млрд гривень, перед "Енергоатомом" – близько 12 млрд грн", – пояснює Іван Плачков.
Якщо забезпечити погашення боргу, то на деякий час можна буде компенсувати проблему державної енергогенеруючої компанії. Адже кошти мали б бути спрямовані на заробітну платню, оскільки відбувається відтік кадрів з атомної генерації, чи на додаткові заходи безпеки та модернізацію устаткування. Хоча найважливіші заходи щодо безпеки виконуються, адже інакше АЕС не могли б працювати.
На сьогодні "Енергоатом" виконує в повному обсязі всі необхідні обсяги робіт для безпечної експлуатації атомних електростанцій, проте роботи з реконструкції та модернізації потребують чималих фінансів.
"Щоб ми розібралися в тарифній політиці і відрегулювали, потрібно зробити енергетичний баланс країни, для того щоб ми розглядали енергоресурси всі в цілому, не тільки електроенергію. Потрібно "прив’язати" і до газу, нафтопродуктів, до цін на вугілля", – переконаний Іван Васильович Плачков.
Як це питання вирішують у європейських країнах – детальніше у проекті.
"В українській економіці не має бути місця для протистояння державних компаній із державними інституціями та органами чи державних і приватних компаній між собою. Економічна конкуренція – єдина форма змагальності, яка має бути присутня та форсувати становлення української економіки як ринкової", – підсумував автор і ведучий проекту "ЕнеогоНЕзалежність", аналітик з питань енергетики Микола Войтів.
Тож коли запрацює нова модель ринку електричної енергії та як це вплине на роботу НАЕК "Енергоатом" і чому чинний тариф для атомної генерації змушує державну компанію субсидувати інші види генерації (ТЕС, ТЕЦ та "зелену енергетику"?) тоді як сам влазить у борги – про це докладніше у проекті "ЕнергоНЕзалежність" з нашими фахівцями.