Науковці намагаються розгадати феномен виняткового довголіття іспанки Марії Браньяс, яка прожила 117 років і до останніх років життя зберігала відносно добре фізичне та ментальне здоров’я
Результати дослідження її організму можуть змінити уявлення про механізми старіння та відкрити нові підходи до профілактики вікових захворювань. Комплексне генетичне дослідження було проведене фахівцями Інституту досліджень лейкемії імені Жозепа Каррераса в Барселоні та опубліковане в науковому журналі Cell Reports Medicine, пише "Дивогляд".
Вчені здійснили детальний аналіз біологічних зразків – крові, слини, калу та сечі – і виявили, що низка клітинних показників у Браньяс відповідала значно молодшому віку, ніж її фактичні роки.
З’ясувалося, що організм жінки характеризувався низьким рівнем хронічного запалення, стабільною роботою серцево-судинної системи та добре збалансованим імунним захистом. Крім того, її кишковий мікробіом демонстрував рідкісну стійкість, що, на думку дослідників, могло відігравати ключову роль у підтримці здоров’я в надзвичайно поважному віці.
Автори роботи звертають увагу на парадокс, характерний для так званих супердовгожителів: попри значний біологічний вік, вони уникають типових вікових захворювань і зберігають функціональність організму. Випадок Браньяс, на думку науковців, є яскравим прикладом такого явища.
Особливий інтерес викликав стан її теломер – захисних ділянок хромосом, довжина яких зазвичай скорочується з віком і вважається одним із маркерів старіння. У Браньяс вони були помітно короткими, однак це не призвело до розвитку онкологічних захворювань. Дослідники припускають, що в цьому випадку коротші теломери могли виконувати захисну функцію, стримуючи неконтрольований поділ клітин.
Такий результат ставить під сумнів усталені уявлення про біомаркери старіння, згідно з якими скорочення теломер пов’язують зі скороченням тривалості життя. У випадку Браньяс клітинне старіння, ймовірно, відбувалося іншим – більш керованим і менш руйнівним – шляхом.
Учені також зазначають, що виняткова генетична архітектура поєднувалася зі способом життя: середземноморською дієтою з регулярним вживанням ферментованих продуктів, фізичною активністю та постійною соціальною взаємодією. Саме сукупність цих чинників могла створити оптимальні умови для надзвичайного довголіття.
Дослідницька група наголошує, що їхні висновки базуються на одному унікальному випадку, тож потребують підтвердження у ширших вибірках. Водночас приклад Марії Браньяс демонструє, що глибока старість не обов’язково супроводжується різким погіршенням здоров’я.
Супердовгожителі залишаються надзвичайно рідкісним явищем: лише незначна частина людей, які доживають до ста років, перетинає межу у 110. Дослідження свідчать, що вирішальну роль у цьому відіграє не лише спосіб життя, а й унікальні генетичні особливості, які впливають на обмін речовин, контроль запалення та роботу мікрофлори.
Науковці сподіваються, що подібні дослідження допоможуть у майбутньому ідентифікувати біомаркери здорового старіння та розробити персоналізовані підходи до продовження активного життя людини.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що вчені назвали рису характеру, притаманну довгожителям.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
