Експедиція виявила залишки візантійських церков, стародавні мозаїки та спеціальні басейни для проведення релігійних обрядів
Масштабні археологічні дослідження дозволили науковцям впритул наблизитися до розкриття однієї з найголовніших біблійних таємниць. Дослідник Мохаммед Ваїб із Йорданського університету зіставив результати багаторічних розкопок із текстами стародавніх паломників і дійшов висновку, що пам'ятка Аль-Магтас є історичним місцем хрещення Ісуса Христа. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на Daily Mail.
Руїни візантійських церков та точні розрахунки мандрівників
Археологічний комплекс Аль-Магтас розташований на східному березі річки Йордан, за вісім кілометрів на північ від Мертвого моря. Під час масштабних розкопок, які проводилися на рубежі століть, фахівці виявили тут цілу мережу стародавніх релігійних об'єктів. Дослідники розкопали залишки церков, молитовних залів, унікальні мозаїки та спеціальні басейни, збудовані в римський, візантійський та ранній ісламський періоди.
Аби підтвердити, що ці руїни є саме біблійною Віфанією за Йорданом, Мохаммед Ваїб звернувся до хронік ранньохристиянських мандрівників. Ще у 333 році паломник із Бордо, а згодом і автор Феодосій у 530 році зазначали, що місце хрещення розташоване рівно за п'ять римських миль від гирла Йордану.
Ця відстань (близько 7,4 кілометра) ідеально збігається з координатами Аль-Магтасу. Додатковим доказом стали записи мандрівника з П'яченци від 570 року: він описував великий монастир Святого Іоана з двома приміщеннями для гостей,фундаменти яких археологи знайшли під землею.
Плутанина з назвами та зміна річкового ландшафту
Історична плутанина навколо цієї локації виникла ще в третьому столітті нашої ери. Тодішній богослов Оріген не зміг знайти на березі поселення, згадане в Євангелії від Іоана, і помилково припустив, що обряд відбувся на західному березі у Віфаварі. Ситуацію ускладнювало й існування іншої Віфанії поблизу Єрусалима. Проте знайдена мозаїчна карта Мадаби V–VI століть довела: давні картографи чітко розрізняли ці населені пункти по обидва боки річки.
Сучасний вигляд святині значно відрізняється від біблійних описів. Багато залишків стародавніх басейнів і церков нині стоять на сухій землі. Науковці пояснюють це природними факторами: постійні сезонні повені, ерозія ґрунту та поступова зміна русла Йордану віддалили воду від культових споруд.
Попри те, що визначити конкретний сантиметр занурення Христа у воду фізично неможливо, сукупність архітектурних і текстових доказів остаточно закріплює за східним берегом статус головного центру ранньохристиянського паломництва.
Раніше "Дивогляд" розповідав, що їв Ісус Христос щодня.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
