Сьогодні вивчення родоводу перетворилося з вузькопрофільного хобі істориків на масовий рух за відновлення національної пам'яті. Завдяки масштабному оцифруванню державних архівів, яке триває останні п'ятнадцять років, тепер кожен громадянин має можливість самостійно розплутати родинний детектив, знайти репресованих пращурів або навіть повернути відібране радянською владою майно, повідомляє "Дивогляд" із посиланням на "ТСН".
Від старого фото до родинного дерева на пів тисячі осіб
Для лікаря-генетика Тараса Мединського генеалогія стала справжньою пристрастю, яка дозволила віднайти 554 родичів. Поштовхом до розслідування став старий документ його матері, де детально описувалося майно родини на території Закерзоння. Його пращури потрапили до числа пів мільйона українців, яких примусово депортували з Лемківщини та Надсяння. Відібравши землі та ліси, радянська влада дозволила переселенцям взяти на Львівщину лише один віз із пожитками.
Завдяки сучасному ДНК-тестуванню Тарас зумів віднайти четвероюрідного брата часті матері аж в Австралії, а за допомогою архівів розкрив неймовірну історію діда своєї дружини. Теодор служив в Українській Галицькій Армії,втратив зір у бою та потрапив до полону під Уманню.
Його врятував видатний офтальмолог Володимир Філатов,який буквально прив'язав до незрячого юнака іншого пораненого без ноги, і так вони пішки дійшли до Львова. Там ветераном опікувався сам митрополит Андрей Шептицький, про що свідчать унікальні сімейні світлини зі спеціальним псом-поводирем. Завдяки пройденому навчанню у школі генеалогів Тарас зміг відстежити свій рід аж до 1736 року.
Як працювати з відцифрованими архівами
Співзасновниця спеціалізованого курсу з дослідження роду Алла Тіхановська зазначає, що за кожною людиною стоїть понад тисяча пращурів лише у десяти поколіннях. Експертка радить починати пошуки з найближчих родичів, чиї базові дані вам достеменно відомі, і рухатися чітко за однією лінією, уникаючи хаотичних стрибків між прізвищами.
Варто враховувати, що документи західних регіонів збереглися значно краще через пізнішу радянську окупацію.
Сьогодні генеалогічний пошук можна проводити не виходячи з дому. Лише Центральний державний історичний архів у Києві виклав у мережу 100% своїх метричних книг та сповідальних відомостей – це понад 1,3 мільйона справ, що дорівнює шістдесяти п'яти товарним вагонам.
У цих цифрових сховищах зберігаються унікальні записи.Наприклад, староєврейською мовою зафіксовано народження Голди Меєр на столичній Бессарабці, латиною та польською – Казимира Малевича, а старослов'янською – Тараса Шевченка у селі Моринці.
Десятирічна боротьба за розстріляне минуле
Для киянки Яніни Алєєвої робота з архівами СБУ стала початком безпрецедентної юридичної битви. Вона з'ясувала, що її прадід Василь Горошко володів величезним маєтком, сотнями десятин землі та пасіками на Полтавщині. Чоловік активно фінансував Українську автокефальну православну церкву і приймав у своєму розкішному домі митрополита Василя Липківського. За це у 1930 році родину розкуркулили, майно конфіскували,а самого Василя відправили на вічне заслання до Казахстану.
Довгий час столітній палац слугував конторою колгоспу, а в часи незалежності почав стрімко руйнуватися. Яніна витратила десять років на суди, бюрократичну тяганину та переведення будівлі на баланс міста, щоб зрештою домогтися приватизаційного аукціону. У вересні 2026 року жінка офіційно викупила родинне гніздо.
Попри аварійний дах, у будинку вціліли ліпнина та вигнуті віконниці. За словами Яніни, відновлення цього маєтку – це руйнування нав'язаного росіянами міфу про те, що українці мали лише бідні хати-мазанки. Жінка вже провела перші толоки та планує разом з архітекторами перетворити автентичну садибу репресованого прадіда на сучасний культурний осередок.
Раніше "Дивогляд" розповідав, як українці придбали садибу в селі, заснованому німцями.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
