Педагогиня переконана, що громадяни з ідеальною англійською просто відчувають загрозу від цілеспрямованих іноземців
Переїзд до іншої країни завжди супроводжується труднощами, проте для української викладачки справжнім випробуванням стала не робота з дітьми, а разюча байдужість нових колег. Жінка, яка вже понад два роки мешкає та працює в Канаді, відверто поділилася у своєму відеоблозі історією складної професійної адаптації. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на "Фокус".
Організаційний вакуум та стрес перших днів
Потрапивши до нового колективу, українка щиро сподівалася на базове наставництво, яке допомогло б їй влитися в робочий процес. Натомість керівництво та колеги залишили іммігрантку сам на сам із купою невідомих правил.
Педагогиня пригадує свій старт як період суцільного нервового напруження. Ніхто не вважав за потрібне провести елементарну екскурсію будівлею, пояснити розклад дзвінків чи розповісти про внутрішні традиції закладу.
Під час перерв жінка просто не розуміла, куди їй іти та де шукати потрібний кабінет. Вона зізнається, що в чужому середовищі навіть звичайний похід до магазину перетворювався на випробування, а відсутність будь-яких інструкцій на робочому місці викликала справжній організаційний шок. Водночас саме проведення уроків не становило жодних проблем – усі труднощі концентрувалися виключно навколо адміністративного хаосу.
Професійні допити та дивна поведінка місцевих педагогів
Окремим розчаруванням стала специфічна комунікація з канадськими викладачами. Замість того, щоб допомогти новачкові, колеги влаштовували їй прискіпливі допити щодо отриманої освіти та попереднього досвіду. Наша співвітчизниця справедливо зауважує, що оцінювання її компетентності – це виключно прерогатива дирекції, яка офіційно ухвалила рішення про працевлаштування.
Один із найбільш показових випадків стався під час заміни уроку. Місцева вчителька спочатку привітно випитувала в українки деталі її біографії, а під час передачі класу різко змінила тон.
Вона беземоційно наказала іноземці самостійно розбиратися з учнями та заспокоювати їх. Коли ж наша педагогиня успішно налагодила дисципліну та знайшла спільну мову з дітьми, канадська колега просто мовчки вийшла з кабінету, не зронивши жодного слова.
Нерівна боротьба та прихована заздрість
Аналізуючи таку поведінку колективу, викладачка дійшла висновку, що головною причиною холодного ставлення є банальна заздрість та страх конкуренції. Канадці мають усі можливі козирі: громадянство, ідеальне володіння англійською мовою, розуміння місцевого менталітету та повний комфорт у рідному середовищі.
"Нам заздрять люди, які мають громадянство цієї країни, які ідеально знають англійську мову, яким звичний цей менталітет, ця країна, локації. Вони тут свої, бо вони тут народилися…
Ми конкуруємо з канадцями, хоча наші сили зовсім не рівні. І нам часто заздрять, навіть попри це"
Раніше "Дивогляд" розповідав, що українка повернулася з Канади, а тепер переїжджає до Іспанії.
Чудернацькі історії з України, котики, скандали світових зірок, гумор і трохи дикого трешу з московських боліт – читайте першими в Telegram Дивогляд 5.UA.
