Докторка філософії Елізабет Аура Макклінток у статті для Psychology Today аналізує, як історичні практики, соціальні норми та гендерні упередження впливають на це, здавалося б, просте питання, повідомляє "Дивогляд".
Звідки походить традиція змінювати прізвище?
Корені цієї практики сягають середньовічного англійського права, зокрема так званої "доктрини покровительства" (Doctrine of coverture), згідно з якою жінка втрачала юридичну автономність після шлюбу. Вона переходила з-під влади батька під повний контроль чоловіка, втрачаючи право на власність, юридичне представництво та навіть на ім’я. Прізвище, в такому контексті, було не лише формальністю – воно означало, кому вона "належить".
Це явище не обмежувалося лише правовим полем – воно стало культурною нормою, яку передавали з покоління в покоління. У фразі "віддати наречену" колись не було жодного символізму – це буквально означало передачу жінки іншому чоловікові.
Чому сьогодні жінки продовжують змінювати прізвище?
Попри повну юридичну свободу залишити своє ім’я або навіть запропонувати його партнеру, більшість жінок усе ще обирають традиційний сценарій. За даними, лише близько 20% залишають дівоче прізвище після шлюбу.
Таке рішення частіше ухвалюють жінки з вищою освітою, феміністичними переконаннями або ті, чия кар’єра пов’язана з публічністю. Для них збереження прізвища – це не просто звичка, а засіб збереження професійної ідентичності та визнання.
Чи справді це вибір?
Формально – так. Але чому тоді "вибирає" завжди жінка? Їй доводиться балансувати між соціальними очікуваннями та власними переконаннями. Її вибір можуть сприйняти як відмову від "родинної єдності", егоїзм чи небажання адаптуватися. Водночас чоловік, який зберігає прізвище, не викликає жодного обговорення – це сприймається як норма.
Аргументи з обох боків
Чому "за" зміну прізвища:
– бажання мати спільне ім’я в родині
– зручність у документах для дітей
– романтичне чи символічне значення
Чому "проти":
– втрата частини власної ідентичності
– професійна репутація, яку складно перенести
– гендерна однобокість і нерівність
Які є альтернативи?
Серед сучасних рішень – подвоєні прізвища, створення нового родинного імені, ротація прізвищ серед дітей або навіть варіант, коли чоловік бере прізвище дружини. Ці моделі існують, хоч і залишаються рідкістю.
Зміна прізвища – не формальність, а крок, що може змінити самовідчуття, вплинути на кар’єру і навіть викликати емоційні наслідки. І хоча для когось цей крок – радісний, головне, щоб він був свідомим і добровільним.
Перед тим, як прийняти рішення, варто запитати себе:
– Чи це справді моє бажання?
– Як це вплине на мене?
– Чому саме я маю змінювати прізвище?
Бо вибір імені – це більше, ніж питання реєстрації. Це про рівність, повагу й особисту автономію. І в сучасному світі право на власне ім’я повинно бути в кожної жінки – без тиску, виправдань чи осуду.
Раніше "Дивогляд" розповідав про 11 сигналів, що у стосунках щось не так.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
