Проте нещодавній аналіз, опублікований у науковому журналі The Conversation, ставить це переконання під сумнів. Результати досліджень свідчать: джерелом творчості може бути не лише любов, а й дитячий біль, повідомляє "Дивогляд".
Що думають фахівці про інтелектуальний розвиток дітей?
Згідно з опублікованими даними, значна частина людей із видатними мистецькими здібностями пережила в дитинстві складні, а іноді й травматичні події. Саме ці події могли спонукати їх до створення вигаданих світів, як засобу втечі від реальності. Потреба в психологічному захисті часто виливалася у творчі практики – писання, малювання, музику.
Серед таких прикладів – імена всесвітньо відомих митців: Вінсент ван Гог, Франц Кафка, Едгар Аллан По, Вірджинія Вулф, Шинейд О’Коннор. Кожен із них пережив емоційно непросте дитинство, а згодом став символом виняткової творчої сили. Водночас їхня чутливість часто поєднувалася з внутрішніми кризами – депресіями, неврозами, труднощами у міжособистісних зв’язках.
Автори дослідження вказують на два можливих шляхи формування креативності. Один з них – це наслідування позитивної, натхненної поведінки батьків. У таких випадках дитина, перебуваючи у сприятливому середовищі, відкрито розвиває свої здібності. Інший шлях – компенсаторний. Коли дитина позбавлена тепла, стабільності чи визнання, вона шукає внутрішні механізми подолання тривоги, і саме креативність може стати одним із таких механізмів.
На думку британського психоаналітика Дональда Віннікотта, який у своїй книзі "Гра та реальність" (1971) досліджував природу дитячої психіки, відсутність емоційного зв’язку з батьками часто змушує дітей створювати особливі компенсаторні стратегії.
Він наголошував, що якщо такі стани тривають довго, з часом вони переходять у закріплені моделі, які формують креативну поведінку. Разом із тим, ці ж діти можуть виявляти емоційні порушення або відставати у соціальній адаптації.
Інші дослідники дотримуються схожої думки, вважаючи, що помірні труднощі в родині можуть навіть стимулювати розвиток талантів. Але за певної інтенсивності ці проблеми перетворюються з виклику на бар’єр. Коли дитина повністю занурена в атмосферу напруги, насилля чи байдужості, креативність уже не може виконати функцію психологічної опори – навпаки, страждає сам процес становлення особистості.
Таким чином, висновки дослідження наголошують на складній взаємозалежності між дитячим досвідом і подальшими досягненнями у творчості. Любов і підтримка – ідеальний ґрунт для зростання. Але й нестача цього може несподівано активувати у дитини уяву, яка в умовах психологічного тиску перетворюється на мистецтво. Водночас дослідники наголошують – ціна такої творчості часто виявляється надто високою.
Раніше "Дивогляд" розповідав про ідеальний вік для того, щоб народити розумну дитину.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
