Народжений на Полтавщині, він не тільки черпав натхнення з українського фольклору, а й відкрито симпатизував українській культурі, дистанціюючись від імперських цінностей. Про це у відео на YouTube-каналі "Історія для дорослих" розповів український письменник та історик Олег Криштопа, повідомляє "Дивогляд".
Він наголосив, що саме Україна була для Гоголя головним джерелом творчого натхнення, що підтверджується і його першими творами – такими, як "Вечори на хуторі біля Диканьки" та "Миргород".
Попри це, у пошуках визнання та кар’єрного зростання Гоголь вирушив до Санкт-Петербурга – столиці тодішньої імперії. Проте життя у холодному чиновницькому середовищі не принесло йому задоволення. Як розповідає Криштопа, вже у 1834 році Гоголь прагнув залишити Петербург, до якого він з часом почав ставитися з відразою. Його мрія – переїхати в українську Гетьманщину.
Письменник поділився своїм наміром у листі до історика і мовознавця Михайла Максимовича:
"Їдьте на Гетьманщину. Я думаю те ж саме зробити і наступного року гайнуть звідси (з росії – ред.)… Дурні ми, дійсно. Для чого і для кого ми жертвуємо всім? Їдемо! Скільки там ми назбираємо всякої всячини"
Олег Криштопа також звертає увагу на те, що Гоголь під час свого перебування в Російській імперії активно цікавився минулим України, досліджував її історію і навіть виступав проти офіційної імперської історіографії. Він відмовлявся викладати російську історію, оскільки не поділяв її трактування. Його історичне бачення протиставляло Україну росії, підкреслюючи відмінності у суспільному устрої та цінностях.
"В історії Гоголя українці – геть окрема нація з окремими демократичними традиціями, які протиставляються саме державі росії", – наголосив Криштопа.
Ці переконання лише посилились із часом, коли Гоголь дедалі більше розчаровувався в російській дійсності. Він почав відкрито висміювати російське чиновництво та бюрократичний устрій.
У творах пізнішого періоду Гоголь викриває корупцію, духовне спустошення, моральну деградацію та неуцтво державного апарату імперії. Його сатира не лишилася поза увагою – твори потрапили під сувору цензуру.
Таке критичне ставлення викликало неприйняття не лише з боку влади, а й серед читачів, які часто не бажали бачити правду у віддзеркаленні Гоголівських образів. Одним із наслідків цього став внутрішній злам самого письменника – після публікації другого тому "Мертвих душ" він спалив рукопис, глибоко розчарований тим, як на його роботу реагувало суспільство.
Життя Гоголя – приклад того, як імперії намагаються привласнити митців, ігноруючи їхню самобутність, походження та ідеї. Але, як свідчить особисте листування, вибір тем, ідеологія творів і прямі заяви самого письменника, Гоголь залишався людиною, що духовно і культурно належала Україні.
Раніше "Дивогляд" розповідав про 10 цікавих фактів про Миколу Гоголя та чи справді він був похований живцем.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
ПРОКОМЕНТУЙТЕ
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
