21 березня 1942 року померла відома українська письменниця Ольга Кобилянська. Кобилянська за життя була відомою буковинською феміністкою та близькою подругою Лесі Українки. Листування двох подруг обговорюють і досі. Про творчий шлях Ольги Кобилянської, її дружбу та інтимні листування з Лесею Українкою розповість "Дивогляд".
Життя та шлях Ольги Кобилянської
Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в Південній Буковині в родині дрібного урядовця. У Ольги було семеро братів та сестер, вона народилася четвертою. Дитинство та юність дівчини пройшли в скруті та проблемах в самореалізації.
Навчалася більшість часу майбутня письменниця самостійно, у 1873-1877 році вона закінчила лише чотири класи німецької школи. Української мови дівчину навчали ще з раннього дитинства вдома, також вона додатково мала уроки з німецької та румунської мов.
Після закінчення школи Кобилянська наполегливо читала книжки, брала підручники в брата. Згодом Ольга почала писати німецькою, однак після зустрічі з приятелькою Софією Окуневською, вона змінила думку. Подружка порадила їй писати "для свого народу – українською".
Згодом Ольга почала все більше поринати та цікавитися питанням фемінізму. Цього разу її теж направила Окуневська, яка познайомила її з письменницею та організаторкою жіночого руху на Буковині, Наталією Кобринською. Саме ця людина закладе фундамент у формуванні світогляду майбутньої письменниці. Свою першу повість "Людина", написану українською мовою, Ольга присвятила Наталії Кобринській.
У 1891 році родина Кобилянської переїхала в село Димки Чернівецької області, де почалася одна з творчих сторінок її життя. У цей час вона почала цікавитися творами українських письменників – захоплювалася творчістю Шевченка, вчила його вірші напам’ять, читала Івана Франка, Марка Вовчка та Михайла Павлика.
Знайомство з Лесею Українкою
Згодом відбулося доленосне знайомство Кобилянської та Лесі Українки. Жінок познайомив письменник Михайло Павлик. Леся Українка дізналася про Кобилянську від Павлика, коли він розповів їй про повість Ольги "Царівна". Коли Леся її прочитала, то була вражена роботою Кобилянської.
"Правдивий літературний талант, а не дилетантизм літерацький", – писала Леся Українка про повість Кобилянської.
Письменницю зачепило інтелігентність українського жіноцтва та жіноча емансипація в рядках Кобилянської. У 1899 році українські письменниці почали листуватися.
Славнозвісне листування двох українок
Жінки почали листуватися, коли Леся перебувала на лікуванні в Берліні. Перші листи були на тему письменництва та жіночого питання. На початку листування письменниці зверталися одна до одної "дорога, шановна товаришко".
Уперше українки зустрілися в Гадячі, куди Кобилянську запросила Українка. У листах жінки згадували свої чаювання на хуторі, гру на піаніно, "страшні драми та дикі фантазії".
Спочатку письменниці писали про буденне життя, коментували творчість одна одної, проте згодом тон листів дещо змінився. У 1901 році Леся втратила свого коханого революціонера Сергія Мержинського, який помер від туберкульозу. В останні дні життя Мержицького Леся була поруч із ним у Мінську і водночас писала подружці.
Згодом Леся повернулася додому та написала Кобилянській з проханням приїхати до неї в гості в Чернівці.
"Нещастя вже впало на мою голову. Сьогодні якраз дев’ятий день по смерті мого друга, уже тиждень, як він лежить у землі. А я, бачите, жива, хоч не знаю, як сказати, – здорова чи ні? Напишіть мені, дорога товаришко, чи можу я приїхати до Вас так, щоб не стати Вам на заваді", – писала Українка в листі до Кобилянської.
Попри те, що жінки жили одна від одної дуже далеко, Леся приїхала на Буковину до Ольги.
"Мені хочеться Ваших тихих речей, Ваших лагідних поглядів, Вашої ще не чуваної для мене музики, мене ваблять Ваші незнані, а вже милі гори і вся Ваша країна, що здавна мрією моєю стала", – писала Леся перед візитом до Ольги.
Після зустрічі на Буковині спілкування письменниць знову змінилося, з'явився більш інтимний тон. Цього разу жінки зверталися одна до одної, як "хтось" і "хтосічок", "біленький" і "чорненький".
"Хтось комусь робить гіпнотизуючі паси в найбільш несподіваний спосіб. Погладь мене пасами так… і так… і ще так… Нехай хтось без когось не журиться, нехай купить трембіту. Нехай пише, – хтось любить, як хтось пише. Паси, поза коней і [риски і хвилясті лінії, що зображають гіпнотичні паси] ", – писала Леся Українка в листах.
У листах письменниць було ще багато приязні та інтимних звертань. Часом у словах спалахувала пристрасть.
"І хтось когось любить і ніколи на когось не гнівається, і не гнівався, і не буде гніватись. Хтось кланяється Святій Анні (мати Ольги Кобилянської) і всій шановній родині, а когось цілує і гладить і так, і так… і ще так…", – писала Леся.
Листування відомих письменниць почало стихати в 1903 році, коли помер брат Лесі Українки. Тоді вона майже не писала Ользі. Згодом Леся повернулася та перепрошувала подругу за свою відсутність.
У 1911 році Леся Українка почала багато хворіти та лікуватися. У листах вона жалілася Ользі, що не може багато працювати. У 1903 році письменниця померла. Ольга Кобилянська пішла з життя за 29 років після подруги в 1942 році.
Раніше "Дивогляд" розповідав про ТОП-5 незвичайних фактів про дивацтва та життя письменника Чарльза Діккенса.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
ПРОКОМЕНТУЙТЕ
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
