Він походив із родовитої шляхти чеського походження. Його батько, Степан Орлик, загинув у битві під Хотином у польсько-османській війні, коли Пилипу був лише один рік. Вихованням майбутнього гетьмана займалася його мати, Ірина Орлик із роду Малаховських, яка охрестила сина за православним обрядом, хоча його батько був католиком. Про це повідомляє "Дивогляд".
Історія життя
Освіту Пилип здобув у Віленській єзуїтській академії, а також у Києво-Могилянській академії, де його наставником був видатний професор Стефан Яворський. Завдяки його рекомендаціям Пилип став писарем у Київській духовній консисторії, а згодом отримав запрошення до Генеральної військової канцелярії в Батурині.
У 1702 році Пилип Орлик отримав посаду Генерального писаря Війська Запорозького. Він швидко здобув довіру гетьмана Івана Мазепи та став його вірним союзником. Підтримавши Мазепу в його планах об'єднання зі Швецією проти Московії, Пилип активно вів листування з Карлом XII. Після поразки шведсько-українських сил у Полтавській битві 1709 року Орлик разом із гетьманом і козацькою старшиною відступив до Бендер, що на території Османської імперії.
Після смерті Мазепи в 1710 році Пилип Орлик був обраний гетьманом України у вигнанні. Ця подія мала велике значення для української політичної еміграції, яка прагнула визволення України від московського гніту. Саме тоді були проголошені знамениті "Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького", відомі також як Конституція Пилипа Орлика. Цей документ заклав основи демократичного управління в Україні, передбачав виборність посадових осіб і створення Генеральної ради – вищого органу влади.
Конституція Пилипа Орлика визначала кордони Гетьманщини, забезпечувала права козацтва та передбачала обмеження влади старшини, щоб уникнути зловживань. Документ став першим в історії України конституційним актом, який фактично визнавав права національного суверенітету.
Проте головною метою Орлика було звільнення України з-під московської окупації. У 1711 році він намагався здійснити визвольний похід на Україну, заручившись підтримкою Швеції, Османської імперії та польських союзників. Його війська мали певні успіхи, але через непередбачувані події, зокрема через втечу татарських союзників, похід не досяг своєї кінцевої мети, і Орлик був змушений відступити.
Наступні 30 років життя Орлик провів в еміграції, намагаючись знайти підтримку ідеї української незалежності в європейських країнах. Він звертався до монархів Франції, Великої Британії, Прусії, Ватикану, намагаючись залучити їх до створення антимосковської коаліції, однак його зусилля не дали результату.
Пилип Орлик залишив по собі не лише Конституцію, але й численні поетичні твори, а також "Щоденник подорожнього", який він вів польською та французькою мовами. Його діяльність і спадщина стали символом прагнення України до незалежності. Орлик помер 24 травня 1742 року в Яссах, столиці Молдови, залишивши по собі великий спадок у вигляді своєї політичної і літературної спадщини.
Раніше "Дивогляд" розповідав про історію українського борця Івана Піддубного, який не дозволяв називати себе "русским".
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
ПРОКОМЕНТУЙТЕ
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
