Вергілій став одним із ключових митців, що залишив незабутній слід у культурній спадщині Стародавнього Риму та античного світу загалом. Його історію розповість "Дивогляд".
Біографія
Народився Публій Вергілій у 70 році до н.е. у невеликому містечку поблизу Мантуї ( Італія) в сім'ї заможного землевласника. У дитинстві він виявив здібності до науки, що згодом привели його до вивчення права та філології у Мілані, а пізніше – в одному з найкращих навчальних закладів Риму. Мрія стати адвокатом не здійснилася через його природну сором'язливість і відсутність ораторських навичок, які є ключовими в цій професії. Високий на зріст, скромний та слабкий фізично, Вергілій завжди залишався людиною, яку більше цікавила тиша і спокій, ніж публічне життя.
Вергілій повернувся до рідного дому у 45 р. до н.е., але зустрів велике потрясіння – у його батька конфіскували маєток на користь ветеранів армії Октавіана Августа. Проте через чотири роки власність йому повернули, і Вергілій залишався вірним та вдячним покровителям, підтримуючи політику Августа в своїх творах.
Його перший великий літературний успіх прийшов із твором "Буколіки" (в перекладі з грецької – "Пастуші вірші"), написаним приблизно у 39 році до н.е. У цій збірці з десяти еклог Вергілій оспівує мирне життя пастухів, їхні почуття та красу природи. У "Буколіках" з'являється пророча думка про настання "золотої доби" після народження божественного немовляти. Хоча точного значення цієї алегорії досі немає, у середньовіччі вважали, що йшлося про народження Христа.
Наступний твір "Георгіки" (приблизно 29 р. до н.е.) відображає глибоку шану Вергілія до землеробства та природи. У поемі він не тільки філософськи розмірковує над життям, але й надає практичні поради щодо ведення сільського господарства, вирощування садів, догляду за худобою і бджільництва.
Останнім і найзнаменитішим твором Вергілія стала поема "Енеїда", яка була завершена у 19 р. до н.е. Ця епічна поема, що розповідає про пригоди Енея, стала національним епосом Риму та відтворила ідею історичного походження римського народу від троянців. Вергілій довго працював над "Енеїдою", вивчав місця, де розгорталися події його епосу, подорожуючи до Греції та Азії. Однак він не зміг завершити свою працю – поет захворів і помер по дорозі до Риму.
7 цікавих фактів про Вергілія
- Юридичні амбіції. Вергілій мріяв стати адвокатом і навчався в престижних навчальних закладах Мілана та Риму. Проте його природна скромність і відсутність риторичних навичок змусили його відмовитися від цієї мрії і присвятити себе поезії.
- Виховання ораторських навичок. Щоб подолати страх перед публічними виступами, Вергілій почав писати і читати свої твори перед слухачами. Це допомогло йому не тільки поліпшити свої виступи, але й знайти своє справжнє покликання, як поета.
- Слава через "Буколіки". Перша велика праця Вергілія, "Буколіки", принесла йому широку популярність і визнання серед літераторів та римської знаті. У цій поемі він гармонійно поєднав красу природи з людськими почуттями.
- Курйозна подія з мухою. Існує історія про те, як Вергілій провів справжню церемонію поховання для звичайної мухи на своєму земельному угідді. Це було зроблено з метою перетворення землі на кладовище, що звільняло її від податків, адже в Римі кладовища не обкладалися податками.
- Шана і слава в Римі. Вергілій був відомий як обізнаний інтелектуал і мав велику шану серед римлян. Сам імператор Октавіан Август і меценат Меценат підтримували Вергілія та прославляли його талант на державному рівні. Проте сам Вергілій вів самітницьке життя і уникав надмірної публічності.
- Нелюбов до подорожей. Вергілій не любив подорожувати і протягом усього життя лише раз побував у Греції. Ця поїздка погано позначилася на його здоров'ї, і під час повернення він захворів. Невдовзі після цього поет помер у місті Брундизії.
- Остання воля. Перед смертю Вергілій наказав спалити незавершену "Енеїду", боячись, що її неправильно зрозуміють. Проте імператор Август не дозволив виконати цю волю, зберігши твір для майбутніх поколінь. Також поет залишив епітафію для свого надгробка: "Мантуей був я народжений, Калабрією віднятий, спочиваю в Партенопеї. Оспівував пасовища, села та полководців".
Вергілій і Котляревський
Творчість Публія Вергілія Марона мала глибокий і тривалий вплив на літературу європейських країн, зокрема і на українську культуру. Його твори стали основою для численних інтерпретацій, адаптацій та пародій. Одним із найвідоміших таких прикладів стала "Енеїда" Івана Котляревського, яка перетворила класичний римський епос на бурлескну, веселу і водночас глибоко патріотичну пародію.
Котляревський, натхненний античними творами Вергілія, перетворив історію про пригоди Енея та його троянських товаришів на історію, пов’язану з українською культурою та національним духом. Його "Енеїда" (написана в бурлескно-травестійній формі) була першою значною пародією на твір Вергілія у слов'янській літературі, і водночас стала символом пробудження української літератури та самосвідомості.
В основі "Енеїди" Котляревського лежить сюжет класичної поеми Вергілія про мандри троянців, що прагнуть знайти нову батьківщину після падіння Трої. Проте Котляревський оригінально підходить до цього епосу, замінюючи римських героїв на українських козаків. Еней та його супутники постають у творі як відважні, жартівливі, але водночас благородні та волелюбні персонажі, що відображають національний дух і менталітет українського народу.
Котляревський створив не просто жартівливу версію класичної поеми, а передав через цю форму глибокий зміст, пов'язаний із мрією українців про незалежність. У його творі відчувається туга за втраченою незалежністю після зруйнування Запорізької Січі у 1775 році, яка для українців символізувала втрату волі та свободи. Використовуючи бурлеск, Котляревський підкреслює сильний національний дух і вільнолюбство українського народу, висміюючи водночас політичні та соціальні обставини того часу.
"Енеїда" Котляревського стала не лише літературною пародією, але й потужним інструментом сатири та критики тогочасної імперської системи. Вона також продемонструвала високу ерудицію автора, який, будучи глибоко обізнаним в класичній літературі, зміг переробив твір Вергілія на український лад, додавши йому нових значень і сенсів.
Важливо зазначити, що у європейській літературі було багато спроб пародіювати Вергілія, але саме українська "Енеїда" Котляревського набула найбільшого впливу та визнання. Наприклад, у Італії ще у XVII столітті з'явилася пародія на "Енеїду" під назвою "Перелицьована Енеїда", а у Франції – ціла низка подібних творів, таких як "Бурлескна Енеїда" Дюфреруа та "Смішна Енеїда" Фребефа. Проте жоден із цих творів не мав такого потужного національного звучання, як пародія Котляревського.
Котляревський, розкриваючи мрії та прагнення українців через бурлеск, створив новий рівень літературної творчості, де класичний текст Вергілія став не просто засобом для розваги, а інструментом для висловлення важливих соціальних і політичних ідей. Його адаптація Вергілієвої "Енеїди" залишається зразком глибокої літературної майстерності, що об'єднує античну класичну спадщину з українською національною ідентичністю.
Раніше ми розповідали про те, як поетеса Ліна Костенко стала музою для українських музикантів.
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
