Алла Олександрівна Горська була українською художницею та дисиденткою, громадською діячкою, однією з найяскравіших творчих особистостей покоління руху шістдесятництва, однією з перших представниць андеграунду та діячкою правозахисного руху 1960-х в Україні. Вона працювала в монументальних творах, мозаїці, графіці та живопису.
Мисткиня була вбита у помешканні свого свекра Івана Зарецького у Василькові (Київська область). Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на матеріал Ольги Голдованської, старшої наукової співробітниці Національного музею історії України.
Зранку 28 листопада Алла покинула дім, бо мала встигнути на перший автобусний рейс до Василькова і забрати швейну машинку "Зінгер". Більше вдома її не бачили.
Тіло Горської офіційно виявила міліція Василькова 2 грудня 1970 року в льосі будинку. Смерть настала внаслідок перелому основи черепа, її вдарили ззаду важким тупим предметом.
Працівники васильківської міліції виявили її тіло випадково. Надія Світлична та Євген Сверстюк прибули на місце події, бо їх хвилювало, що художниця відсутня тривалий час. Вони почали наполягати, щоб працівники правоохоронних органів оглянули будинок, у тому числі всі підвальні приміщення.
3 грудня того ж року у КДБ повідомили про смерть, після чого почалося розслідування. Працівники КДБ вважали, що вбивство було скоєне свекром Горської, в якого була особиста неприязнь до невістки.
Однак вже наступного дня він був виявлений мертвим біля залізничної станції "Фастів-2". Є версія, що Горську вбило КДБ в знак помсти за те, що вона оприлюднила факти про масові вбивства киян у Биківнянському лісі.
7 грудня 1970 року Горську поховали на Берковецькому кладовищі. Щоб не допустити масових заходів та гуртування представників української інтелігенції у КДБ не дали дозвіл на поховання на Байковому кладовищі. У підсумку поховання перетворилося на протест проти комуністичного режиму в УРСР та злочинів, які наказувала здійснювати влада.
Провести в останню путь видатну мисткиню прийшли її найближчі друзі. Василь Стус ніс фотографію Горської та вирішив прочитати вірш "Сьогодні – ти. А завтра – я", який виявився пророчим. Також відомо про виступи Івана Геля, Євгена Сверстюка, Олеся Сергієнка, які згодом стикнулися з адміністративним тиском (догани, звільнення з роботи).
23 січня 1971 року у прокуратурі Київської області закрили справу про вбивство Алли Горської через смерть підозрюваного. Радянське слідство дійшло висновку, що Іван Зарецький вбив Горську, а потім скоїв суїцид.
У липні минулого року стало відомо, що внаслідок обстрілів рашистів у Маріуполі були зруйновані унікальні мозаїчні композиції "Боривітер" і "Дерево життя", створені художниками на чолі з Аллою Горською і її чоловіком Віктором Зарецьким.
"Навіть через 55 років після створення панно нащадки тих, хто колись засуджував та вбивав дисидентів, руйнують все, що повʼязано з українською культурою. Боротьба за право називати себе українцем триває", – пише Голдованська.
Також згадаємо про рядки поезії Василя Стуса "Пам'яті Алли Горської":
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай – червону тінь калини
на чорних водах – тінь її шукай,
де горстка нас. Малесенька щопта
лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров – така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились.
Раніше ми розповідали, що на Львівщині усім селом відсвяткували 100-річчя Івана Бучківського.
Дивіться також відео 5 каналу: Фільм "ФЕЛІКС" про аеророзвідника! Мріяв знімати кіно, але поклав життя за майбутню перемогу!
Поки на нашій землі війна, навіть "Дивогляд" – це не про котиків і пандочок, а про перемоги нашого війська! Наш Telegram – Дивогляд 5.UA.
Допоможи ЗСУ – врятуй свій дім: офіційні реквізити та посилання.
