Дівчата на деревах народним співом вітають нічних гостей музею Івана Гончара. Проте, це не їхня вигадка - так у давнину на Поліссі закликали весну. Цю традицію трохи відтермінували - свята щомісяця сучасники вже не проводять.
Олена та Іванна, учасниці дійства: "Ми трошечки звели традиції. Колись дівчата вилазили на дерева, гукали весну. На дерева вилазили, коли ще листя не було і вірили що треба високо вилізти або на дерево, або на гори".
Допоки гості співають та танцюють на подвір’ї музею, кашовари - так козаки називали кухарів - просто неба розвели вогнище та готують. Частуватимуть кулішем - як пісним, так і скоромним - щоби сил вистачило гуляти усю ніч. Наварити встигли три казани по півсотні літрів.
Олександр, кашовар: "Має бути якась суміш, яка це все зв’яже - олія або, якщо це м’ясний, то це сало висмажується. Потім додається м’ясо, кістки і все заливається водою. Коли буде закипати - додається морква, цибуля. Воно закипає - додається з розрахунку 1 кг на літру пшона - воно закіпає - тоді додається сіль, перець, спеції, приправи".
Старання кашовара оцінили.
Відвідувач: "Дуже смачно. Я, в принципі, пшоняну кашу не їм, але от куліш просто обожнюю".
Відвідувач: "Уночі особливо вона смакує, на повітрі, тим паче, що сьогодні дуже гарна погода".
Окрасою "Ночі у музеї" стала вистава "Жорна буття". У ній глядачам розповіли історію життя людини навпаки: від старості до дитинства. До вистави долучили не те що артистів, а й птахів. Глядачі сиділи у центрі зали півколом, а легені їх обертали.
Мирослава Вертюк, організатор дійства: "Ми намагалися в цій виставі через широкий обсяг етонографічного матеріалу, який у нас є, представити і розкрити те людям, що не завжди розкривається в наших експонатах. Закінчення самої вистави таким образом ми вирішили подати, як глечик розкручується в глину, тобто ось таке повернення до первісних істин".
Натхненними після перегляду залишилися глядачі.
Сергій Горницький, відвідувач музею: "Цією виставою я зрозумів, що я майже нічого не знаю про нашу автентичність, про наші звичаї, про нашу культуру. Тому, що ми живемо у великому місті Києві, і ми забуваємо про всі ці гарні звичаї, які в нас є, чим ми можемо пишатися".
Нічні відвідувачі музею не лише слухали народних пісень - ще й експонати оглядали. Наприклад, друге життя отримав український віз - його з музейної зали перенесли на подвір’я.
Ксенія Дворнікова, Олексій Іванченков, 5 канал.