Зазвичай, волинку асоціюють із шотландською культурою. Але архаїчний народний інструмент вже давно відомий на Західній Україні. Гуцули називають її «коза – дуда». Майстерно оволодів нею і Володимир Бурневський.
Володимир Бурневський, гість фестивалю: «У середині знаходиться мішок повітряний. Повітря поступає на два голосніка і виходить такий якби дует. Скільки буду дуть, стільки воно й буде грать. Чому й кажуть – тягнути волинку».
А це – колісна ліра. На українські землі потрапила вона з Європи ще у 16-му столітті. ЇЇ конструкція нагадує козацьку кобзу, а щоб освоїти такий інструмент, не обов’язково володіти особливими знаннями.
Андрій Ляшук, музикант, гість фестивалю: «В мене вже досвід музиканта є. На інших інструментах грав, тому не так важко. Не таке враження, що я перший раз взяв ліру до рук і вже заграв».
«В музиці головне – наполегливість!» - каже Марія Віксіна. Руки школярки майстерно перебирають струни тарбана, а її спів зачаровує відвідувачів.
Марія Віксіна, учасниця фестивалю: «Тут потрібно кожного дня займатися на тарбані, щоб все було в руках, щоб не забути як відчувати кожну композицію. На тарбані в Україні грав Іван Мазепа і аж до Розумовського».
Стародавня дримба - здається чи не найменший музичний інструмент. Діставати різні звуки з них навчився Павло Білаонов. Він не тільки віртуозно грає, а ще й виробляє їх власноруч.
Павло Білаонов, учасник фестивалю: «Впливає на звук розмір і форма. Тому кожен має свій тембр. Тому що коли виробляється інструмент власноруч – ручна робота – це вже є частка душі і тому, ти відносишся як до власного творіння, як до дітей».
Талановиті митці легко зібрали навколо себе зацікавлену публіку. Для виконавців це не лише можливість самовиразитися, а й продемонструвати - українська культура заслуговує на увагу.
Нонна Лактіонова, Орест Пона, «5 канал».