Станиця Луганська – крайній опорний пункт українського війська. Тут, лише за 15 кілометрів від дому, тримає оборону Петро. Проте потрапити до рідного Луганська не може вже 5 років. Коли у 2014-ому місто захопило так зване "ополчєніє", вивіз родину до Дніпра, а сам пішов добровольцем на фронт.
"Жити з ними – ні! Для мене це було все. Коли почали мінять владу, прапори – це вже був край. Жити в країні, де люди не розуміють, що це Україна, я не став. Були росіяни, які взагалі не знали де це. Тому що вони були не наші. Ну, й на постах чеченців бачив. Бородаті", – розповідає захисник України Петро.
До ворожих позицій від цього посту лише 300 метрів. Тож стежити за найманцями можна навіть неозброєним оком.
"І чеченці попадалися, а так в основному козачки в папахах. Зимою, то гарно було видно. Папахи такі. Чорненькі" – каже боєць В'ячеслав.
Удень, поки у Станиці працює контрольно-пропускний пункт, окупанти мовчать. Ворожі провокативні обстріли розпочинають із закриттям КПВВ.
"По 1 прострілу, по лісі, по лісосмузі прострілюють, потім по нашій будівлі прострілюють. Навіть то є місця прострілу. 1,2-га. 4 штуки залетіло. Витягують на якийсь бій. Хочуть, щоб бій у нас зав'язався. Поки нам не дають добро. А так би могли б дати і не погано", – наголошує військовослужбовець В'ячеслав.
"У них таке планування щодо цього Донбасу. Якщо вийде з Донбасом, будуть далі лізти. Але ми цього не дамо", – зауважує Віктор.
Через постійні обстріли 3-й рік на цій ділянці фронту не можуть провести узгоджене у Мінську розведення сторін. Згідно з домовленостями, за умов 7-ми денного припинення вогню супротивні позиції мають відсунутися на кілометр у тил. Армійці кажуть, цього ворог не допустить.
"Я так розумію, що по річці було розмежування. А вони на цьому боці стоять. На лівому. Так що вони не хочуть відходити. Їм це вигідно. У них висота і перед ними видно, як на долоні всю Станицю", – розповідає боєць Петро.
Бійці кажуть, буде наказ відійти – виконають. Проте зізнаються, готові до іншого – звільняти окуповані території і повертати Петрові й тисячам переселенців рідний дім.
"Скоро будем і далі за Луганськом. Найперша мрія, щоб був мир і не було на нашій землі ворога", – каже військовий Віктор.
"Головне дійти туди, щоб там був український прапор. А там не знаю", – наголошує Петро.
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов, Луганська область, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею:
Мешканець окупованої Горлівки показав фото рідного міста 2019-го року
