Нове – це добре забуте старе: аналізуємо потенційне Зе-"оновлення" влади

Володимир Зеленський апостроф
Хто може претендувати на міністерські портфелі в Кабінеті Міністрів та інші навколопрезидентські посади при Зеленському на чолі країни?

Шостим президентом народ України вибрав Володимира Олександровича Зеленського – шоумена і коміка, якого ще рік тому ніхто всерйоз не міг уявити в когорті впливових політиків. А сьогодні йому вже кортить отримати до рук гетьманську булаву.

Очевидно, що в президентський кабінет учорашнього гравця КВК привів, зокрема, запит суспільства на "нові обличчя" при владі. Його втіленням і став Зеленський – досить молодий, успішний, а головне – такий, що не мав прямого стосунку до владної вертикалі. Чого не скажеш про його оточення.

Своїми планами на майбутнє новообраний глава держави ділиться досить неохоче. Попри численні обіцянки Зе-команди назвати своїх кандидатів на ключові посади – причому ще до ІІ туру голосування – ми досі не знаємо, хто претендує на крісла міністра оборони, міністра закордонних справ, міністра інфраструктури, очільників Генштабу, СБУ та ГПУ.

Поки що ж лишається тільки припускати, яким буде "свіжий" склад уряду, й аналізувати оточення нового керівника держави – 18 квітня він особисто представив свою команду, яка "піде з ним в Адміністрацію Президента". У списку – колишні міністри, екс-член "Партії регіонів" і люди з орбіти Арсена Авакова. Не надто вже це й "нові обличчя"...

Тож хто може претендувати на міністерські портфелі за квотою Гаранта в новому Кабінеті Міністрів та на інші навколопрезидентські посади?

Міністерство інфраструктури

Володимир Шульмейстер
Володимир Шульмейстер скріншот

У списку експертів передвиборчого штабу Зеленського питаннями транспорту та інфраструктури займався колишній перший заступник міністра інфраструктури Володимир Шульмейстер. Він же вважається потенційним очільником профільного міністерства.

Шульмейстер – фігура для української політики й великого бізнесу знайома. І не завдяки приголомшливим управлінським якостям. У публічній площині він проявився, коли 2005 року його призначили фінансовим директором однієї з найбільших у країні роздрібних мереж електроніки "Фокстрот". У компанії він успішно піднімався кар'єрними сходами, аж поки 2009 року не був раптово звільнений разом із виконавчим директором мережі Олексієм Павленком (пізніше той очолив Мінагрополітики).

Ймовірною причиною звільнення, як відомо з журналістських розслідувань, стали нібито налагоджені корупційні схеми, які коштували "Фокстроту" мільйонних недоїмок у касах.

Також стало відомо, що в мережі "Фокстрот" було створено спеціальний відділ, що займався питаннями "правильного" проходження вантажів через митницю. У компанії цей відділ, за який безпосередньо відповідав Шульмейстер, називали просто – "відділ контрабанди". Були розроблені різні схеми з імпорту "сірого" товару в Україну й ухилення від сплати митних зборів. Важливою частиною тіньових схем Шульмейтера й Павленка стала страхова компанія "Добробут та Захист", через яку переводилися в готівку й відмивалися доходи від "сірого" імпорту. Потім гроші виводилися через офшори за кордон і використовувалися, зокрема, для покупки нерухомості – в цьому добре допоміг досвід проживання Шульмейстера за кордоном.

Гроші "Фокстроту" Шульмейстер виводив і конвертував через "Конверсбанк", засновником якого була ще одна непересічна постать – президент Національної федерації самбо України Олексій Савченко. До 2003 року Савченко працював у столичній міліції й дослужився до заступника начальника київського УБОЗу. Там же, до речі, тоді ж працював екс-генпрокурор Віталій Ярема. Звільнившись із органів 2003 року, Савченко пішов у бізнес: 2004-го працював заступником голови правління банку "Родовід" Юрія Іванющенка (також відомого як Юра Єнакієвський), а в 2006 році відкрив власний "Конверсбанк". Примітним є той факт, що в київському УБОЗі разом із Савченком та Яремою працював і екс-міністр оборони Валерій Гелетей. З чуток, саме останній лобіював призначення Шульмейстера на високу посаду в Мінінфраструктури.

Шульмейтер же після гучного скандалу 2009 року й аж до призначення заступником міністра ніде офіційно не працював. Відповідно, після "Фокстроту" п'ять років його біографії описані одним рядком: "2009-2014 – Партнер у різних проектах Private Equity".

З "Фокстроту" він пішов геть не з порожніми руками, а встиг, крім грошей, "віджати" афілійовану з рітейлером і згадану вище СК "Добробут та Захист". У Мережі ще можна знайти коротке інформаційне повідомлення про те, що у грудні 2009 року Володимир Шульмейстер був призначений головою Наглядової ради компанії. З запису також випливає, що "Шульмейстер представляє інтереси кіпрської компанії Abarta Investments, яка є акціонером страховика (62,46% акцій)".

Згідно з податковою декларацією 2013 року, за звітний період, коли фактично Шульмейстер був безробітним і, за деякими даними, мешкав у Словенії, його дохід склав 862,92 тис. гривень. Члени його сім'ї доходів не отримували. У власності або оренді заступника міністра вказано дві земельні ділянки загальною площею близько 6 500 кв. м., житловий будинок на 210 "квадратів" і квартира (91,8 кв. м.). На банківських рахунках Шульмейстера лежить близько 3,5 млн грн.

Із грудня 2014 року й по грудень 2015-го Шульмейстер обіймав посаду першого заступника міністра інфраструктури при Андрієві Пивоварському. З Володимиром Шульмейстером на цій посаді пов'язано кілька корупційних і кадрових скандалів. Серед найгучніших – скасування конкурсу на посаду начальника Іллічівського морського торгового порту в червні 2015-го (після 2 місяців відбору кандидатів). Це рішення настільки обурило профспілку порту, що вона подала до суду на міністерство і звернулася до Генпрокуратури зі скаргою на "перевищення влади і службових повноважень" Шульмейстером.

Також Пивоварський-Шульмейстер лобіювали Відаса Даніелюса – земляка міністра Абрамовічуса. Головний пункт програми директорства Даніелюса – все та ж приватизація, про яку говорять у міністерстві Пивоварського. Все ті ж нарікання на збитковість і все ті ж аргументи. Загалом, усе те ж саме.

Ідея Шульмейстера з "тіньовими схемами" не була узгоджена "нагорі". Проект чиновник реалізує на свій страх і ризик. Про це свідчить і той факт, що для розміщень матеріалів використовуються не ресурси міністерства, а сайт одного з ділових ЗМІ.

До речі, 2016 року СБУ здійснила обшук у тоді вже колишнього чиновника в межах розслідування справи про компенсацію коштів приватним операторам портів за проведене ними днопоглиблення.

Серед інших "досягнень" Шульмейстера – скандал щодо ЖК "Бельгійське містечко" у Львові, призначення поза конкурсом голови "Укрводшляху" Сергія Прохоренка, сумнівні дані е-декларації за 2014 рік і ненульова ймовірність другого (нідерландського) громадянства.

До речі, житловий комплекс "Бельгійське містечко" зводять у Львові прямо біля залізниці. Щоб знизити шум від поїздів, необхідно збудувати шумозахисний паркан. Але проблема в тому, що його встановлення на насип, по якому проходить залізнична гілка, може призвести до непрогнозованих наслідків – про це говорять місцеві екологи. Проте міністерство з якихось незрозумілих причин проект схвалило. Шульмейстер навіть приїжджав на закладку "першого каменя", демонструючи активну зацікавленість проектом.

Тож, загалом, це людина багатогранна, "талановита" і з барвистою біографією. І хоча сам Шульмейстер на запит LIGA.net про зацікавленість міністерським портфелем відповів: "Я поки не планую нікуди", до осені все ще може змінитися.

Міністерство оборони / РНБО

Іван Апаршин
Іван Апаршинскріншот

Очолити Міністерство оборони України може Іван Апаршин – нині він експерт Зе-команди з питань нацбезпеки і оборони.

Був помічником міністра оборони Анатолія Гриценка. У 2005-2007 рр. – директор Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міноборони. Після відставки Гриценка працював головним інспектором МОУ. За часів президентства Януковича займав кілька посад у Секретаріаті Кабміну.

2014 року пішов з армії. Під час активних бойових дій на Донбасі ніяк себе не проявив і публічно "не світився" аж до останніх виборів в Україні: кандидат у президенти Гриценко представив Апаршина саме як свого майбутнього міністра оборони. Після поразки Гриценка Апаршин приєднався до Зе-команди.

Зараз єдиний представлений "військовий радник" з орбіти Зеленського активно ділиться у ЗМІ своїм баченням розвитку і майбутнього довіреної йому сфери. На думку народного депутата і координатора групи "Інформаційний спротив" Дмитра Тимчука, у критиці Апаршина щодо стану сфери оборони "багато правильного, багато пропозицій конструктивних". Але є маленьке "але" – десь 90% із них "або давно реалізовані, або на стадії реалізації".

Крім того, є низка серйозних питань і до діяльності експерта, коли він ще був при владі – під час перебування на посаді директора Департаменту воєнної політики та стратегічного планування. "Реформаторським" його керівництво назвати не виходить.

Сам Апаршин встиг відхреститися від посади міністра оборони, але висловив зацікавленість у тому, щоб опікуватись питаннями національної безпеки й оборони в АПУ.

Генеральний штаб

На питання BBC News Україна, чи є в нього вже кандидати для призначення у Генштаб, Володимир Зеленський відповів: "У нас є дуже серйозні хлопці, які мають авторитет в армії – це чинні генерали".

Пролунала ця відповідь на першому брифінгу тоді ще кандидата в президенти відразу після ІІ туру виборів. На жаль, не було названо жодного прізвища, як пояснили, у зв'язку з "домовленостями з генералами". Тож кого в команді Зеленського бачать на посаді начальника Генерального штабу, навіть припустити складно.

Міністерство закордонних справ

Олександр Данилюк
Олександр ДанилюкFacebook/Олександр Данилюк

Сам Зеленський незадовго до ІІ туру казав, що бачить своїм майбутнім міністром закордонних справ Олександра Данилюка. Принаймні, так його слова тоді переказав виданню "Новое время" нардеп від БПП Сергій Лещенко, який входить до команди вже-не-шоумена.

Зараз Данилюк, як радник Зеленського, відповідає за міжнародні відносини, економічну, фінансову і банківську політику. Знову ж таки, "новим обличчям" у політиці назвати його не вийде при всьому бажанні.

Широкій громадськості він відомий із 2016 року, коли отримав портфель міністра фінансів в уряді Володимира Гройсмана. У грудні 2016 року підтримав націоналізацію "Приватбанку" й опікувався цим питанням у Кабміні. Проте вже 2018 року був звільнений Верховною Радою за "антидержавницькі дії" – ймовірно, через особистий конфлікт із Прем'єр-міністром.

Однак на держслужбі Данилюк був і раніше – в Адміністрації президента Віктора Януковича очолював Координаційний центр з упровадження економічних реформ. Цей центр перебував під патронатом одіозного глави АП Сергія Льовочкіна. Також був радником тоді поки ще президента Віктора Януковича.

2014 року був призначений постійним представником Президента Петра Порошенка в уряді, а в 2015-му став заступником глави АПУ.

Зараз Данилюк – один із головних представників новообраного президента в медіапросторі. Інформацію про можливе призначення главою МЗС він сам ніколи не підтверджував – але і не спростовував. Хоча й заявив "Українській правді", що його "не цікавить" таке призначення.

Міністерство фінансів

Данило Гетьманцев
Данило ГетьманцевФото mygazeta.com

Плавно переходимо до економіки, фінансів і податків – за них у команді Зеленського тепер відповідає професор кафедри фінансового права КНУ ім. Тараса Шевченка (з 2013 року і донині) Данило Гетьманцев. Автор 250 статей, підручників, монографій, двічі кращий юрист року з податків. Президент Асоціації податкових радників, президент юркомпанії Jurimex. Ця компанія цікава тим, що обслуговує одного з найбільших операторів лотерей в Україні – "М.С.Л".

Як повідомляє "Обозреватель", Гетьманцев володіє зареєстрованою на Британських Віргінських островах компанією Selantia LTD, яка фігурує у справі "Приватбанк” проти екс-власників" у Високому Суді Лондона і, вкрай імовірно, контролюється олігархом Ігорем Коломойським. Утім, в інтерв'ю виданню "Цензор" Гетьманцев заявив про компанію, що "не пам'ятає такої назви", але уточнив, що з фірмою його пов'язує, швидше за все, лише "гонорар експерта з фінансового права в міжнародних арбітражах".

2016 року брав участь у конкурсі до Верховного Суду, проте не пройшов відбір. Був помічником на громадських засадах під час трьох (IV-VI) скликань Верховної Ради у нардепа від "Партії регіонів" Володимира Сівковича. Його, в свою чергу, звинувачують у причетності (як зам. секретаря РНБО) до організації побиття студентів 30 листопада 2013 року й силового розгону Майдану.

Міністерство юстиції

Руслан Рябошапка
Руслан РябошапкаГО \"Ліга інтернів\"

За антикорупційну та правоохоронну діяльність у Зе-команді відповідальним зробили Руслана Рябошапку – і це чергове геть не нове обличчя української політики.

З 1998-го по 2010 рік працював у Міністерстві юстиції. Дослужився до глави Департаменту законодавства про правосуддя, правоохоронної діяльності та антикорупційної політики. У 2010-му був призначений керівником новоствореного Бюро з питань антикорупційної політики Секретаріату Кабміну одіозного Миколи Азарова, а через рік – заступником директора Департаменту юридичного забезпечення Секретаріату Кабміну.

2013 року очолив Департамент аналізу антикорупційної політики в "Transparency international Україна". Але вже в 2014-му повернувся на держслужбу – заступником міністра юстиції України Павла Петренка. Через конфлікт із ним же звільнився за півроку.

В березні 2016-го був обраний членом Національного агентства з питань запобігання корупції. Хоча не раз критикував дії керівництва НАЗК, був одним із фігурантів "преміального скандалу". Тоді проект "Схеми" з'ясував, що чотири члени агентства щомісяця отримували по 250% премії на додаток до окладу і надбавок.

2017 року Руслан Рябошапка написав заяву про відставку з посади члена НАЗК, пояснивши це необхідністю перезавантаження антикорупційного органу.

Генеральна прокуратура України

Микола Голомша та Костянтин Кулик
Микола Голомша та Костянтин КуликДеловая столица

На брифінгу 21 квітня, після оголошення екзит-полів, Володимир Зеленський назвав чинного главу ГПУ Юрія Луценка представником "старої команди" і заявив, що "буде призначати нових людей". Про те, що Луценко буде однозначно звільнений, пізніше заявив і Олександр Данилюк, уточнивши, що Генеральному прокурору "точно доведеться піти з посади".

Як повідомляє  Depo.ua, різні "центри впливу" в Зе-команді просувають дві кандидатури на посаду Генпрокурора. Відомство нібито може очолити або відомий опонент Петра Порошенка, скандальний прокурор Костянтин Кулик, або звільнений перший заступник Генпрокурора Микола Голомша.

Кулик – головна дійова особа скандалу 28 березня щодо справи олігарха Курченка. Крім того, в ГПУ заявляли, що Кулик пов'язаний із Ігорем Коломойським, а прокурори САП звинувачували його в незаконному збагаченні.

Голомша з 1992 по 2003 рік працював на різних посадах у Львівській, Чернівецькій та Рівненській обласних прокуратурах. У 2003 році став заступником глави ГПУ і працював до 2010-го, коли був знижений на посаді – до військового прокурора Центрального регіону. 2014 року зайняв крісло першого заступника генпрокурора, але вже через півроку був звільнений за люстраційним законом.

Служба безпеки України

фото uacrisis.org

В контексті посади глави СБУ у ЗМІ поки звучало тільки одне ім'я – це Ігор Смешко.

Однак сам Смешко можливість свого призначення спростував, а в штабі Зеленського заявили, що інформація у ЗМІ "ґрунтується на домислах і припущеннях".

Висновок

Якщо оцінювати новообраного президента за оточенням і найближчими радниками – а поки що це чи не єдине, що зрозуміле в його позиціях – принциповим вектором на реальне оновлення українського політикуму "і не пахне". Схоже, що шостий президент керується принципом: нове – це добре забуте старе.

Попередній матеріал
"Красуня та Чудовисько", "Вгору" і "Балто": топ-10 мультфільмів, заснованих на реальних подіях
Наступний матеріал
Солодкі та низькокалорійні: топ-10 корисних десертів без шкоди для фігури
Теги: