"10 збитих ракет із 11". Таку оцінку дієвості українських ударів "Фламінго" наводить німецьке видання Focus. Хоча медіа й визнає відсутність незалежного підтвердження цих даних, в Україні знову постають питання: скільки насправді "Фламінго" виробляється щомісяця, якими є витрати держави та яка їхня реальна бойова ефективність?
Ставка на надважку бойову частину
Крилата ракета FP-5 "Фламінго" розробки компанії Fire Point базується на нестандартній для оборонної індустрії концепції. Замість дорогих спеціалізованих турбореактивних двигунів – двигуни з цивільної авіації, замість металевого корпусу – композитні матеріали.
Як пояснював співзасновник і головний конструктор Fire Point Денис Штілерман, вибір цивільних силових установок забезпечує суттєву економію пального. Це дає змогу ракеті долати відстань до 3000 км із бойовою частиною вагою 1150 кг.
Заявлені характеристики формально виводят "Фламінго" в один ряд із потужним західним озброєнням. Для порівняння, дальність британсько-французької ракети Storm Shadow становить близько 560 км. Найвіддаленішою підтвердженою ціллю "Фламінго" став Воткінський завод в Удмуртії на відстані близько 1600 км від кордону. Однак за вражаючими цифрами корисного навантаження приховані і суттєві вади.
Вразливі місця: швидкість, висота та передбачуваність
"Фламінго" є відносно повільною ціллю з крейсерською швидкістю близько 800 км/год, що співмірно з російськими "Калібрами" чи Х-101. У Fire Point зазначають, що підвищення швидкості до 900 км/год не змінює статусу ракети як легкої цілі для ППО, тому головну ставку роблять на тактику: вибір маршруту, висоти та використання відволікаючих засобів.
Про це головний конструктор говорив у липневому інтерв'ю LIGA.net:
""Фламінго" – це достатньо повільна ціль, яка, якщо вона летить неправильним чином, дуже легко перехоплюється ППО. [... ] Що ти летиш 740 км/год, що ти летиш 900 км/год – це все ж повільна і дуже легка ціль. Немає сенсу летіти швидше".
Втім, на практиці ця тактика створює додаткові ризики. За даними OSINT-аналітика AMK Mapping, через значні габарити та помітність ракети змушені летіти на наднизьких висотах уздовж русел річок. Наприклад, маршрут уздовж Дона став стандартним під час однієї з нещодавніх операцій.
Проліт близько 280 км через Курську та Воронезьку області перед виходом до Дона дав російським системам моніторингу достатньо часу для виявлення цілей та заздалегідь попередив підрозділи російського ППО в прикордонних регіонах.
Статистика збиттів: динаміка на користь ворожої ППО
За оцінками AMK Mapping станом на початок серпня 2026 року, з 10 останніх атак "Фламінго" (загалом запущено щонайменше 60 ракет) вісім завершилися повним перехопленням усіх запущених цілей. Лише дві атаки привели до влучань по одній і тій самій цілі в Кірові. Аналітик оцінив рівень перехоплення "Фламінго" у 96,7%. Для порівняння, ефективність української ППО проти російських ракет "Калібр" за оцінкою OSINT-фахівця – становить близько 57%.
Дані російського міноборони, проаналізовані виданням "Агентство", також демонструють тенденцію до зростання кількості заявлених збиттів: якщо у лютому повідомлялося про 15 нібито збитих ракет, то у липні заявлена цифра вже зросла до 20, а за першу половину серпня сягнула 25. Можна припустити, що зі збільшенням інтенсивності застосування "Фламінго" зростає й ефективність ворожої протидії.
Фактор А-50У: системна протидія "літаючих радарів"
Ключовим чинником зміни ситуації стала активізація російської авіації далекого радіолокаційного виявлення. За даними OSINT-проєкту "КіберБорошно", який проаналізував понад 1600 повідомлень про активність літаків А-50У з червня по серпень, ворог кардинально змінив тактику.
З 23 червня чергування одного борту над Самарською та Ульяновською областями стало майже щоденним. А 7 липня росія задіяла в повітрі одразу чотири А-50У – фактично весь свій боєздатний парк. Завдяки цьому ворог побудував контур, у якому літак ДРЛВ завчасно виявляє низьколетячі ракети, координує винищувальну авіацію та наводить наземні ЗРК.
Удар по Самарі: виняток чи прорив тактики?
Попри загальну статистику, 15 серпня ракети "Фламінго" успішно уразили російський ракетно-космічний центр "Прогрес" у Самарі. Удар підтвердив Президент України, а губернатор Самарської області визнав пошкодження промислового об'єкта. 19 серпня Генштаб ЗСУ деталізував наслідки – пошкоджений виробничий цех збирання двигунів для ракетоносіїв типу "Союз" та цех обслуговування авіаційної техніки, також зафіксовано пожежу площею близько 5 тисяч м².
Аналітики "КіберБорошно" підкреслюють стратегічне значення цілі: "Прогрес" є єдиним у рф підприємством із серійного складання ракет-носіїв "Союз-2", якими виводяться військові супутники та системи зв'язку "Рассвет". Пошкодження чистих зон і техпроцесів через пожежу вимагає місяців відновлення.
Ця операція відбулася на тлі безперервного п'ятиденного чергування А-50У в цій зоні. Прорив ППО за наявності "літаючого радара" може свідчити про успішне застосування перевантаження систем виявлення, засобів РЕБ або комбінування з іншими засобами ураження.
Проблема масштабу: бюрократичне "пляшкове горло"
Паралельно з бойовою ефективністю постає питання обсягів виробництва. Денис Штілерман декларував поточний рівень у 90 ракет на місяць із можливістю зростання до кількох сотень. Однак головним стримуючим фактором залишаються двигуни.
У Fire Point визнають складнощі з європейською та американською бюрократією щодо експорту авіаційних силових установок. Заявлена раніше мета вийти на 210 ракет на місяць досі залишається недосягнутою. Тепер в компанії говорять, що хочуть перекрити це двигуном власного виробництва.
"Вже розробили і зараз збираємо перші 10 тестових зразків, а потім поступово перейдемо на свій власний двигун", – про це у червні Штілерман заявляв у інтерв'ю skrypin.ua.
Політичний та корупційний контекст навколо Fire Point
Технічні та тактичні труднощі "Фламінго" накладаються на системну управлінську кризу та корупційні скандали навколо компанії-виробника. Увага до Fire Point у контексті "плівок Міндіча" викликала занепокоєння як усередині країни, так і серед міжнародних партнерів.
Зокрема, НАБУ розслідує кримінальне провадження щодо можливого завищення цін на продукцію Fire Point за участі Міністерства оборони, про що раніше повідомляв 5.UA. На ситуацію оперативо відреагувала Данія, яка вимагала роз'яснень стосовно використання наданої допомоги.
Окрім цього, за інформацією "Української правди", протягом періоду перебування Михайла Федорова на посаді міністра оборони між керівництвом відомства та Fire Point міг відбуватися конфлікт щодо розподілу держзамовлень. Компанія розраховувала отримати 80% контрактів у сегменті далекобійних БПЛА, тоді як Міноборони погодило лише 25%. Розбіжності навколо пріоритетів закупівель могли стати одним із чинників, що передували звільненню Федорова в липні 2026 року.
На тлі суперечок навколо приватного проєкту гостріше постає питання підтримки державних ракетних програм, таких як "Нептун" чи балістичного комплексу "Сапсан". Показово, що в день завершення роботи на посаді Федоров повідомив про успішні випробування української балістики державного проєкту. Військові аналітики припускали, що йшлося саме про ОТРК "Сапсан", який перебував у розробці понад 10 років.
У підсумку ракетна програма "Фламінго" стала випробуванням не лише для оборонних технологій, а й для системи державного управління. Поки ворог швидко адаптується до нових загроз у повітрі – внутрішні конфлікти та брак прозорості ризикують знизити ефективність всієї оборонної галузі.
Читайте також: Де наші ракети: чому Україна досі виборює власний ракетний щит і що буде з вітчизняною балістикою.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.