Маленька Юля щодня чекає на маму. Та вона за нею так і не повертається. Крім Юлі у Пугачівському дитячому будинку на Житомирщині ще 80 дівчаток із тяжкими психічними захворюваннями. Від більшості - рідні відмовилися. Лише окремих вихованок час від часу навідують родичі. Попри вади, більшість дітей вдалося навчити елементарним навичкам. Деякі, демонструють неабиякі успіхи. Наприклад, Оля навчилася в`язати рукавички та шкарпетки. Тепер дарує їх гостям дитбудинку. Відвідувачам дівчатка завжди раді, одразу посміхаються, обіймають, менші - просяться на руки. А ще - попри діагнози, знають, що таке дружба та співчуття
Іван Гулідов, директор Пугачівського будинку-інтернат: "Ідуть, і між собой проізносять звуки. Вони ж понімають друг друга. І ідуть, єслі слабеньке йде, не може йти, вони під руку його ведуть і говорять з ним. На непонятном для нас язике, но они между собой общаются. Єсли така дитина тут , в дитячому будинку виросла і стала уже дорослою, єслі її отсюда забрать і перемістить в друге середовище, вона як правило довго не живе".
Кажуть - найбільші результати дає методика Монтесоррі, за якою дитина сама обирає вид діяльності. Однак відповідних фахівців - катма. Попри те, що інститути щороку випускають сотні педагогів для особливих дІток, працювати за фахом ті йдуть неохоче. Тим більше - у село.
Ольга Святна, заступник директора з навчально-виховних робіт: "Это - столовая, сделанная специально для наших маленьких детей, которые должны самостоятельно накрывать столы. В миниатюре здесь все. Это и плита, и посуда, и стол, и салфеточки выдаем. И учим все - от начала до конца. Успехи у них -прекрасные - они любят сюда ходить".
Кілька років тому на території інтернату директор власноруч побудував церкву. Сюди, кажуть, діти йдуть охоче та поводяться під час служби по-особливому.
Іван Гулідов, директор Пугачівського будинку-інтернат: "И когда приходять на службу дети, ми удивляємось, як може дитина николи не будучи в церкв, так себе ведуть Вони понімають, що треба хреститься, вони понімають, що таке поцілувать ікону. Стоять тихенько! Вони моляться, хрестяться, поклоняються. Це вже є вершина того, що ми могли зробить".
Нині, тут силами волонтерів та благодійників ремонтують майбутній спальний корпус - через нестачу місця дітям доводиться жити у тісноті. Після завершення робіт сюди планують відселити дорослих вихованок інтернату.
Юрій Чопенко, координатор проекту: "Хочемо відремонтувати окрему споруду, для того щоб відселити частину дітей, щоб вони жили відповідно до санітарно-гігієнічних норм, які є згідно українського законодавства".
Одна дитина з будинку знайшла батьків - дівчинку всиновили іноземці. Інші, наразі, чекають на тепло та співчуття.
Євгенія Подобна, Віктор Сніжко, 5 канал