Смертельні віруси: історія створення та випробування біологічної зброї Читайте по-русски

Біологічна зброя 5 канал / Машина часу
Радянський Союз готувався до війни й розробляв різноманітну біологічну зброю

Початок 2020 року. У світі епідемія нового коронавірусу – COVID-19. Перші його спалахи зафіксовані в Китаї, у місті Ухань наприкінці 2019 року. Але хвороба не знає кордонів. Станом на початок квітня у світі – майже мільйон інфікованих, кількість загиблих вимірюється десятками тисяч. 

25 березня держсекретар США Майк Помпео звинувачує Китай у приховуванні від світу інформації про новий вірус. Це викликає у конспірологів версію про його штучне походження. Адже в Ухані насправді існує інститут вірусології китайської академії наук. А саме за такими мирними вивісками великі країни зазвичай приховували лабораторії з виробництва біологічної зброї. Сумну першість у цьому, звісно, займає Росія. "Машина часу" вирішила нагадати, як це було.

Першість у розробці та використанні біологічної зброї в першій половині 20 століття посідала Японія. Під час японсько-китайської та Другої світової війни вона створила спецпідрозділ – загін 731. Він займався випробуванням біологічної зброї на живих людях – переважно китайських полонених. Було вбито від 3 до 10 тис. осіб. Після розгрому Японії про ці злочини стало відомо. Натомість радянські розробки ще довго залишалися таємними.  

1992 рік. Після розпаду СРСР починається масова еміграція вчених із колишньої імперії зла до США. Один із тих, хто виїхав за океан, Канатжан Алібеков, який отримує у США нове ім'я – Кен Алібек. У радянському минулому Кен – військовий біолог. Саме він розповів світові про особливості своєї роботи.

Американська влада радо приймає Кена Алібека. Його навіть нагороджують спеціальною премією – за мир.

Кен Алібек у молоді роки
Кен Алібек у молоді роки5 канал / Машина часу

"Це може прозвучати дивно. Так, я витратив більшу частину життя, розробляючи зброю. Одна з найстрашніших – біологічна зброя. Але в 1992 році я поїхав до США й усе життя тут присвятив питанню знищення цієї зброї, й за це отримав нагороду", – пояснює Алібек.

Не дивно, що США зацікавилися Алібеком. Він відкрив одну з найстрашніших таємниць Радянського союзу – СРСР виробляв біологічну зброю у промислових масштабах і готувався масово її застосовувати. Кен Алібек був у цій структурі другою людиною. 

"Я був першим заступником начальника головного управління Біопрепарату. До нього належали десятки інститутів і заводів", – розповідає він.

Цікавий нюанс: у 1972 році СРСР та ще 22 країни світу підписали конвенцію про біологічну зброю. Учасники зобов'язувалися не розробляти, не виробляти і не накопичувати смертельно небезпечну зброю. Однак не встигли на договорі висохнути чорнила, як у 1973-му Радянський Союз створив науково-виробниче об'єднання "Біопрепарат". Офіційно "Біопрепарат" займався виробництвом вакцин та ліків. Однак насправді у нього була інша мета. Десятки інститутів та військових баз готувалися до початку біологічної війни. 

Сам Кен Алібек починав працювати у Степногорську. 

"Ми розробляли рецептуру на основі збудника сибірської виразки. Що це за зброя? Достатньо ефективна. Викликає від 90 до 100% смертності й практично не лікується", – пояснює вчений.

Саме із сибірською виразкою пов'язана найбільша катастрофа в Радянському Союзі. У 1979 спалах захворюваності трапився у Свердловську, нині Єкатеринбург, Росія. Десятки людей протягом декількох днів стали жертвами невідомої хвороби. 

Офіційно СРСР назвав причиною спалаху сибірської виразки м'ясо інфікованих тварин. Однак у Кена Алібека інше пояснення. В Єкатеринбурзі досі розташоване таке собі військове містечко № 19. Саме там виготовляли біологічну зброю. Через помилку інженерів хвороботворні спори потрапили в атмосферу. Вітром їх віднесло до житлових кварталів.

Біологічна зброя
Біологічна зброя5 канал / Машина часу


11 вересня 2001 року. Терористична атака на США. Захоплені терористами-смертниками літаки врізаються у вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку. За якийсь час хмарочоси падають. Паралельно відбувається атака на будівлю Пентагону та інші об'єкти США.

Рівно через тиждень після терористичних атак на всі центральні телеканали США, а також в урядові будівлі приходять листи щастя. Після відкриття одного з конвертів журналісту Роберту Стівенсу стало зле. Симптоми – біль у животі та блювота. Врятувати його не змогли.

Усі листи були заражені спорами сибірської виразки. 22 особи захворіли, п'ятеро – загинули. Листи щастя потрапили навіть до Білого дому, проте президент Джордж Буш не постраждав.

ФБР почало розслідування інцидентів. Спочатку підозра впала на мікробіолога Стівена Хетфіла, експерта з питань біологічної зброї. Бюро довго вивчало його можливу причетність до атак, але врешті всі звинувачення були зняті. Сам Хетфіл виступив з різкою заявою, звинувативши правоохоронців у тому, що вони зруйнували його життя. Тоді ФБР переключило увагу на іншого науковця – Брюса Едварда Айвінса, який раніше співпрацював із військовими. За ним стежили протягом декількох років. Єдиний результат – самогубство підозрюваного. ФБР раптово закриває справу попри протести сенаторів.

Острів Відродження
Острів Відродження5 канал / Машина часу

Сибірка – безумовно, страшна хвороба. Але в арсеналі розробників біологічної зброї з СРСР були набагато, набагато страшніші засоби. Чума, віспа, різноманітні віруси – те, що здатне вбити мільйони людей.


Звісно те, про що розповідав Кен Алібек у 90-х роках минулого століття викликало у багатьох людей шок та навіть недовіру. Проте перевірити його свідчення сьогодні нескладно. Достатньо відвідати острів Відродження в Аральському морі – на кордоні Казахстану та Узбекистану. Точніше те, що від нього залишилося. У 60-х роках радянська влада відвела воду з річок Сирдар'я та Амурдар'я, які живили Аральське озеро, для зрошення бавовняних полів і сталася екологічна катастрофа. Рівень води у морі впав, воно перетворилося на солону пустелю. Острів став частиною суші.

Сюди часто ходять туристи, навіть не усвідомлюючи небезпеки. Адже із 70-х років минулого століття Відродження – зона смерті. Що з островом щось не так запідозрили 1971 року. Тоді невелике дослідницьке судно в Аральському острові збилося з курсу і заблукало в дивному жовтуватому тумані. За кілька днів захворіла одна жінка – молода вчена. Їй діагностували віспу - хоча вона була щеплена від цієї хвороби. Жінка видужала, але коли повернулася додому, поруч захворіло ще чимало людей. Частина, в тому числі її брат, померли.

Таємничі події неподалік острова між тим продовжувалися. Якось у морі знайшли човен, який безцільно дрейфував водами – в ньому було двоє мертвих рибалок. Припустили, що вони померли від чуми. Далі в морі почали виявляти тонни мертвої риби. А в травні 1988 року біля острова загинуло величезне стадо сайгаків – 50 тис. тварин замертво упали протягом якоїсь години. Ніхто не розумів, що відбувається.

Острів Відродження
Острів Відродження5 канал / Машина часу

У 2005 році на острів з експедицією вирушив британський документаліст Нік Міддлтон. У супутники він взяв військового експерта Дейва Батлера. Той одразу попередив знімальну групу – з островом точно щось не так. Ще в 70-х роках фото з розвідувальних супутників показували – на Відродженні військові казарми. А на офіційних радянських мапах його взагалі не існувало. Виявилося, на острові перебувало секретне військове містечко Аральськ-7, яке було частиною комплексу з виробництва та зберігання біологічної зброї. Зараз воно виглядає як типове місто-привид із назвою Каунтбек. Тут можна побачити звичайні житлові будинки, їдальню, пару шкіл. Але подекуди між ними трапляються вкриті павутиною тріщин портрети військових, праці Маркса та Леніна, іржаві танки. Найстрашніше місце на острові – лабораторія.

Проте прогулянки на острові – дуже ризикована затія. Виявилося, що після викиду спор сибірської виразки у Свердловську майже всі запаси цієї смертельної речовини були перевезені звідти саме на острів Відродження, де цистерни просто закопали в землі. Крім того, на острові розробляли нові, ще більш смертоносні штами сибірської виразки, віспи та різноманітних вірусів. Більшість проведених аналізів не виявили штамів біологічної зброї на поверхні. Утім, імовірно, вони можуть розташовуватися у ґрунті.

Лабораторія
Лабораторія5 канал / Машина часу

Схоже місце існує набагато ближче, ніж середньоазійська пустеля. Невеликий острів Грюінард біля берегів Шотландії. Саме він був центром тестування біозброї у Великій Британії під час Другої світової війни. Британці скидали на острів, заселений лише вівцями, спори сибірки. Через три дні тварини почали вмирати. Від туш ретельно позбулися. Однак виявилося, що острів заразили надто сильно. Безпечним його визнали аж у 1990 році.

Після цього невдалого випробування Велика Британія припинила експериментувати з біологічною зброєю, а от СРСР – ні. Тестували ці, з дозволу сказати, винаходи так само – на тваринах. 

З 1936 до 1941 року поблизу Кременчука діяв Козельщинський табір НКВС. Поруч - Галещинська біофабрика, де начебто готувалися вакцини від чуми, холери і сибірки. Насправді на в'язнях випробовували біологічну зброю. У таборі було вбито до 10 тис. осіб. 

Експерименти над людьми припинилися аж у другій половині 80-х - з приходом до влади Горбачова та початком так званої перебудови. Але "Біопроект", який виробляв біологічну зброю, продовжував працювати.  

У 1991 році СРСР розпався. Взимку Кен Алібек разом із делегацією "Біопроекту" виїхав до США, де американці продемонстрували російським опонентам, що вони не виробляють біологічну зброю. Це шокувало військового вченого.

"Після повернення зі США для інспекції американських об'єктів я повернувся до Москви. Мене намагалися змусити підписати акт, що я бачив американські бази біологічної зброї. Я відмовився й подав рапорт на звільнення. 13 січня маршал Шапошников підписав наказ на звільнення", – розповідає Алібек.

Він намагався знайти своїм здібностям мирне застосування, але марно. За ним почалося справжнє полювання спецслужб.

"Почали мені погрожувати. Після цього я не мав вибору. Я не міг залишатися в Росії через обставини, що склалися, – стеження СБ, прослуховування телефонів... Я був змушений поїхати до США", – зазначає він.

Мертві сайгаки
Мертві сайгаки5 канал / Машина часу

Росія не припинила програму виробництва біологічної зброї. Ба більше, зробила її однією з підвалин своєї концепції ведення гібридної війни – так званого РХБ. Тобто радіаційного, хімічного та біологічного враження супротивника. Елементи використання РХБ можна помітити – це, зокрема, отруєння ексспівробітника ФСБ Литвиненка радіоактивним плутонієм у Лондоні, спроба вбивства хімічним препаратом "Новічок" колишнього розвідника Скрипаля у британському Солсбері й використання хімічних боєприпасів під час війни в Сирії. 

Але це лише квіточки – Росія має запаси збудників чуми, сибірки, віспи, лихоманки Ебола та десятків хвороботворних вірусів, що здатні вбити мільйони людей у всьому світі. Врешті, очевидно, не тільки в Росії.  

Зараз немає доказів про штучне походження коронавірусу. Однак є незаперечні твердження, що принаймні одна держава десятиліттями розробляла, виготовляла та випробовувала біологічну зброю, зокрема й на людях. І це держава-агресор. 

 

 




 

 

 



 



Попередній матеріал
Коронавірус та економіка: чи чекають на українських заробітчан у Польщі
Наступний матеріал
Український народний джаз: як комсомольці у Львові цькували маестро Ігоря Хому за "буржуазну" музику
Loading...