10 серпня Вашингтон, Баку та Єреван зробили спільну заяву з нагоди першої річниці саміту в Білому домі. Сторони підтвердили курс на виконання домовленостей від 8 серпня 2025 року, включно з реалізацією проєкту TRIPP, взаємним визнанням суверенітету та розвитком нових транспортних і економічних зв'язків у регіоні.
Франція втрачає позиції на Південному Кавказі
На тлі нових реалій на Південному Кавказі та посилення позицій США Франція поступово втрачає вплив, який роками вибудовувала в регіоні завдяки тісній політичній і військовій підтримці Вірменії. Попри сигнали невдоволення з боку Парижа тим, що Франція залишилася за межами TRIPP, прем'єр Вірменії Пашинян досі не виступив з ініціативою включити її до складу учасників проєкту. 13 лютого відоме французьке політичне видання Le Journal du Dimanche різко відреагувало на угоду щодо TRIPP:
"Зміст угоди став серйозним ударом по Франції… фактично зрадою".
Видання обурюється тим, що за умовами угоди Пашинян погодився на 99-річну оренду, в межах якої США отримують 75% контролю над компанією, відповідальною за будівництво доріг, мостів і залізничних колій. Натомість Париж, як зазначає JDD, "повністю виключений із цього великого регіонального проєкту".
Скандали в уряді
Ще одним проявом послаблення позицій Франції стало звільнення 31 липня Араїка Арутюняна, керівника апарату прем'єр-міністра Вірменії. Він був одним із ключових провідників французького напряму у вірменському уряді. Як стверджують медіа із посиланням на джерела у спецслужбах, Арутюняна завербувала французька розвідка, і він передавав Парижу інформацію про внутрішньополітичні процеси та плани команди Пашиняна. У такий спосіб Франція отримувала чутливу інформацію безпосередньо з оточення вірменського прем'єра та використовувала її для посилення позицій Парижа в регіоні. Версію про тісні зв'язки з Парижем доповнює інтенсивність його французьких контактів. Лише у 2024-2025 Арутюнян щонайменше тричі відвідував Францію, зустрічаючись не лише з дипломатами, а й із представниками французьких державних структур, "які відповідали за безпеку та кризове управління". Їхні імена та назви структур, на відміну від учасників інших зустрічей, в офіційних повідомленнях не розкривалися.
Крім візитів до Франції, він регулярно приймав у Єревані французьких дипломатів і спецпредставників, залишаючись одним із головних каналів зв’язку Парижа з вірменським урядом. У травні 2026 під час візиту Макрона до Єревана Арутюнян входив до вузького кола представників вірменського керівництва, які супроводжували французького президента.
На місце французького інформатора Пашинян призначив Ліліт Макунц – колишню посолку Вірменії у США. Кадрове рішення стало ще одним сигналом зміщення пріоритетів Єревана на користь Вашингтона.
Кремлівський трек: гра на два фронти
Попри це, говорити про чіткий розворот Пашиняна у бік Заходу на чолі зі США було б передчасно. Одночасно з посиленням зв'язків із Вашингтоном Єреван зберігає контакти з Москвою. Наприклад, першою закордонною поїздкою Пашиняна після червневих парламентських виборів став візит до росії, де 6 липня він зустрівся з прем'єром рф Мішустіним. Через місяць Пашинян вирушив до Киргизстану на засідання ЄАЕС, фактично підтверджуючи, що Вірменія, як і раніше, залишається економічно глибоко пов'язаною з кремлем.
Фінансова підтримка ЄС у відповідь на російські обмеження
Все це відбувалося на тлі посиленої підтримки Єревана з боку ЄС. У травні рф почала запроваджувати обмеження на імпорт із Вірменії низки товарів, зокрема овочів, зелені, фруктів, а також риби та квітів. У відповідь 19 червня Єврокомісія перерахувала Вірменії €34 млн, а 2 липня підтвердила ще €18 млн підтримки в межах загального пакета на €52 млн. Одночасно Брюссель оголосив про заходи для полегшення доступу вірменських товарів на ринок ЄС. Євросоюз прямо пояснював ці заходи необхідністю допомогти Вірменії витримати російські торговельні обмеження та диверсифікувати економічні зв’язки.
Прозахідний курс – лише для виборів?
На червневих виборах Пашинян позиціонував себе як головну прозахідну силу Вірменії, протиставляючи свій курс колишній залежності від Москви. Однак подальші кроки показують, що цей образ радше слугував передвиборчою ширмою. Посилюючи зв'язки зі США й одночасно відсуваючи Францію, Пашинян не відмовляється й від російського треку – продовжує підтримувати контакти з Москвою та брати участь у механізмах ЄАЕС. Таким чином, вибори не розв'язали зовнішньополітичну дилему Вірменії, а лише відклали її.
Читайте також: Відносини України та Вірменії стають конструктивнішими: Зеленський поговорив із Пашиняном.
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
