Україна потроху повертає додому своїх. 19 червня відбувся черговий обмін полоненими з росією. Додому повернулися українські бійці з тяжкими медичними діагнозами та захворюваннями внаслідок поранень та перебування в полоні окупантів. У багатьох значна втрата ваги, дистрофія, виразки, проблеми із зором, захворювання опорно-рухового апарату, серцево-судинні хвороби та порушення травлення.
Історія морпіха, який пережив російський полон і повернувся на фронт – у матеріалі журналістки "5 каналу" Ольги Калиновської.
Він – із 1-го окремого батальйону морської піхоти. І цей батальйон, як і чимало інших морпіхів на початку великої війни, став на захист Маріуполя. Одного дня "Зайця" тяжко поранили. Він опинився в місцевій лікарні:
"Я дістав важке поранення на заводі імені Ілліча. Мене доставили до Другої обласної лікарні. Ця лікарня стала однією з перших, яку захопили російські військові. Після захоплення – як це не жахливо – вони знущалися з наших поранених, деяких просто розстрілювали. Мені пощастило. Частину військових удалося врятувати, завдяки нашим медсестрам та лікарям. Вони, попри небезпеку, доглядали нас і допомагали вижити".
Лікарню постійно штурмували росіяни. Швидко закінчилася їжа. Почався голод. Тяжкопоранений морпіх вирішив вибиратися до своїх. І звернувся до цивільних, які приїхали до закладу забирати батька:
"Я просто сказав: "Я – український морпіх. Будь ласка, допоможіть мені вибратися звідси". І все. Під прикриттям, як міг, ризикував – уже без вибору. Думав, що буде, те й буде. Здадуть – так здадуть, застрелять – значить, так і буде. Виходу не було. Треба було вибиратися".
Його вивезли з лікарні. І переховували скільки могли. Потім передали побратимам, які завезли морпіха на Азовсталь. На заводі, який постійно бомбили протибункерними ракетами, як і в лікарні, панували смерть та голод. Але там усі, наголошує "Заєць", воювали плече до плеча:
"У Маріуполі билися всі – відверто кажу – до останньої краплі крові. І що мені справді сподобалося – всі були молодці. Чим могли, допомагали одне одному. Підтримували, трималися разом".
Вони вийшли звідти останніми – у травні. І потрапили до російського полону. Це було пекло, згадує морпіх: били, знущалися, катували. Зламаний ніс, поламані ребра, вибиті зуби – це лише видимі сліди катувань, з якими боєць вибрався з лап окупантів. А ще він втратив більше половини своєї ваги:
"Стан був дуже важкий. Я сам важив десь 100 кілограмів, а після полону – втратив половину, а то й більше. Залишилося від сили кілограмів 40".
Після обміну "Зайця" прооперували, витягнули один з уламків, який весь час, з моменту поранення, був під серцем:
"Усі були в шоці – навіть мої побратими – коли ми вийшли з полону й побачили, з яким осколком я взагалі дожив. Ось так він у мені лежав. Уся ця сторона була переломана, рука зламана. Все буквально роздроблене. Деякі осколки лікарі навіть не витягнули. Один – у мене досі в щоці, в щелепі. Кажуть: якщо різати, то можна зруйнувати пів обличчя. Тож залишили, як є".
Минуло вже два роки від того жаху. Як колишній полонений він міг і не йти на фронт, але повернувся до своїх. До морпіхів. Тут легше, каже "Заєць". І він не міг інакше:
"Це неможливо забути. Пережити такий полон – надзвичайно важко. Але ми тримаємося, бо іншого виходу немає. Ми маємо далі боротися, далі захищати свою Батьківщину. І я вже для себе вирішив: ця боротьба – за всіх моїх побратимів, за всю державу. За все те, що вони накоїли. Ми ще змусимо ворога заплатити за кожен наш біль".
З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Малін, "5 канал"
Нагадаємо, "Привіт, сонечко": Україна повернула з російського полону групу тяжкохворих захисників – перші емоції.
Дивіться також відео:
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
