На Луганщині, користуючись певним затишшям, бійці вдосконалюють навички тактичної медицини. У 92-ій бригаді проходять навчання з надання невідкладної допомоги. Щоб надати урок невідкладної допомоги, військові лікарі 92-ї бригади вирушають на передовий пост українських армійців у Щасті. Від опорного пункту "Фасад" до позицій противника менше ніж кілометр.
Військові медики спершу перевіряють аптечки бійців. Кажуть, вони мають бути при собі за будь-яких обставин.
"Аптечка має бути індивідуальною, і в жодному разі не можна використовувати свою аптечку на пораненого, оскільки якщо раптом щось трапиться з вами, надати допомогу не буде кому", - зазначає військовий медик 92-ї механізованої бригади Артур Кравченко.
Бійці "Фасаду" вивчають алгоритм дій при пораненні. Спершу – накладання джгута. Щоби зберегти поранену кінцівку, його потрібно зафіксувати ще до приїзду лікарів.
Користь від тактичної медицини на собі відчув військовослужбовець із позивним "Птиця", коли рік тому зазнав поранення: "В нижню кінцівку, виходить, у ногу (поранило – 5.ua). Звичайне поранення було. Воно прилетіло. Осколок гарячий. Він просто запік шкіру, а якби в артерію, то потрібно було б наложити шину, гіпс наложити, а перед цим обов’язково зробити джгутом перетяжку (зробити - 5.ua).
Навчає тактичній медицині бригадний лікар Лада Введенська. Жінка має медичну освіту, але працювала таксистом. Із початком бойових дій на Донбасі пригадала колишні навички і пішла на фронт добровольцем.
"Ви працюєте не на виставку! Вам потрібно, аби у хлопця трималась повязка і щоб ви могли його везти з цією повязкою", - коментує вона.
За словами Веденської, "в "учебках" достатня увага приділяється підготовці з надання першої медичної невідкладної допомоги при пораненнях. Проте, оскільки, дякувати Богу, ситуацій, в яких варто це застосовувати наразі не так багато, то це забувається. І, навіть не дивлячись на те, що спершу прості хлопці прийшли, остання хвиля призову вже прийшла з певними знаннями, необхідно, все одно поновлювати ці знання".
Як стверджують бійці, найскладніший етап заняття - перев’язка голови. "Головне у такій ситуації не панікувати. Усі ці перевязки, зрозуміло що! Зрозуміло, що хочеться скоріше зупинити кров. Головне – перебороти хвилювання у собі і згадувати усе, що говорив інструктор", - переконаний військовослужбовець 92-ї механізованої бригади ЗСУ "Шеба".
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов
