Відповідальне волонтерство: чи можна допомагати дітям не лише в свята та не тільки цукерками

Традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – "International Day for Protection of Children" Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти росли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідну землю Проте, не всі діти зростають у належних умовах, з батьками та на мирній території. Про те із, якими труднощами доводиться стикатися організаціям, які домпомагають дітям та самим дітям, журналістам 5. UA розповыла представниця однієї з організацій, що діють в Україні та допомагають дітям та сім'ям, що за різних життєвих оставин опинилися в скрутному становищі

"Так склалося в нашій країні, що в нас є два найгостріших піки – День святого Миколая та День захисту дітей, коли всі волонтери активізуються і починають валізами везти, хто що може і не тільки цукерки, а й одяг, зараз тренд випускне вбрання возити в інтернати, вишиванки до цього возили, вони возять туди майстер-класи, концерти цирки і так далі"...

Мабуть, саме із цих слів варто розпочати історію розмови журналістів 5.UA із Дар'єю, волонтером і програмним директором однієї з громадських організацій, які діють в Україні та займаються профілактикою сирітства, а також розвитком сімейних форм виховання. Із нею ми спілкувалися напередодні Дня захисту дітей та говорили не тільки про відповідальне волонтерство, а й про те, як організація допомагає дітям війни та чи дійсно може суспільство запобігти розпаду сімей та переселенню дітей у дитбудинки.

"Коли ми кажемо про відповідальне волонтерство, наприклад, в Німеччині волонтерство ліцензується, і не можна бути просто волонтером, треба чітко розуміти, яка в тебе мотивація, чому ти хочеш допомагати саме дитині, не лежачій при смерті бабусі старенькій, чому саме дитині-сироті, чому ти їдеш саме в інтернат? Це внутрішня сублімація, це якесь особистісне заміщення, тут глибинні проблеми, але насправді для нас дуже важливо, для громадських організацій, професійних організацій, які працюють у сфері захисту прав дітей, переорієнтувати нашу громадськість на те, що можна допомагати сім'ям із дітьми, можна просто допомагати дітям, оскільки у нас дозвілля не завжди доступне звичайній сім'ї. Якщо, наприклад у сім'ї мама безробітна, або сім'я малозабезпечена, то дитина не може відвідувати, ані танцювальні гуртки, ані вивчати іноземні мови, не має можливості займатися спортом, адже це дуже дорого. А коли в сім'ї декілька дітей, то суми для таких активностей можуть бути просто непідйомними. Тобто, по суті, потреби дитини не задовольняються і можна казати, що дитина не розвивається. Тому є дуже багато важливих ніш, які абсолютно не заповнені", – продовжує наша співбесідниця.

День захисту дітей

"Основні наші цілі – ми працюємо в двох ключових напрямах – це профілактика сирітства, тобто це робота із сім'ями, де є ризик, що дитина залишиться без батьків, і ми працюємо в розвитку сімейних форм виховання – ми створюємо прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. Тобто, якщо нам не вдалося допомогти біологічній сім'ї зберегти свою дитину, то ми для цієї дитини створюємо прийомну сім'ю. І супроводжуємо дитину, супроводжуємо сім'ю для того аби максимально дитина була підготована та адаптована до дорослого життя.

Сьогодні, починаючи з 2014 року, коли кількість соціальних працівників була радикально скорочена, тому дуже важко говорити про те, хто там кого контролює. Так, соціальні працівники повинні контролювати, вони повинні супроводжувати сім’ї, виявляти такі сім’ї, але оскільки таких робітників дуже мало і ресурсів державних на такі цілі виділяється вкрай мало, на жаль, говорити про нормальну повноцінну роботу в цій сфері дуже важко.

День захисту дітей

Ми велика міжнародна громадська організація, нас фінансує Швеція. Я б сказала так, що ми в більшій мірі допомагаємо державним соціальним службам, центрам соціальних служб, службам у справах дітей, оскільки маємо в своїй роботі більш широкий перелік послуг, які допомагають працювати із сім’єю. Але з іншого боку, однозначно ми співпрацюємо із соціальними службами, без них ну ніяк, оскільки у них є і база сімей, які зіткнулися зі складними життєвими обставинами, у тому числі однією із задач нашої роботи є розвиток громади, у якій ми працюємо. Тобто ми навчаємо державних соціальних працівників державних, ми навчаємо представників громадських організацій, місцевих, регіональних, національних, ділимося, тиражуємо свій досвід, практики, для того, щоб наша діяльність була більш ефективною.

За словами Дар'ї, сьогодні варто рухатися не лише в напрямку допомоги дітям сиротам, а й потрібно працювати над тим, аби застерігати саму проблему сирітства, коли батьки віддають своїх дітей в інтернати, бо не мають змоги утримувати їх. На прикладі діяльності організації, в якій працює Дар'я вона приводить успішні приклади, коли це дійсно вдавалося зробити. Волонтер також ділиться історіями про те із, яким ситуаціями та проблемами доводиться інколи стикатися, коли річ іде про дітей війтни та сім'ї, які живуть на лінії розмежування.

"Якщо одразу спробувати охопити тему дітей війни, ми працюємо також і в Луганській області  в сірій зоні, ми працюємо в Старорбільську, в Сєверодецьку  там у нас є центри укріплення сім'ї.

У нас минулого року був такий випадок, коли мама-переселенка, чоловік її помер ще до війни, помер через хворобу, мама залишилася із двома дітьми. Вони дуже важко тікали із Красного Луча, були під обстрілами, дуже серйозні випробування пережили. У мами почала прогресувати онкологія. Наскільки це було можливо ми допомагали, підтримували маму, оплачували курс хіміотерапії, але в один період стало зрозумілим, що мами не стане. І мама сама прийняла рішення, попросила соціального працівника, який супроводжував, допомогти знайти прийомну сім'ю, оскільки вона дуже переживала, що діти опиняться в інтернаті, а родичів не було, а ті родичі, які були – лишилися на непідконтрольній території. Коли ще мама була жива та знаходилася в лікарні, ми знайшли для дітей прийомну сім'ю. Є кандидати, які звертаються в державні соціальні служби, вони проходять там навчання. Далі ми вже із тими сім'ями працюємо.Ми їх далі донавчаємо за нашими методиками, просто це насправді більш посилена методика, даємо вводну інформацію і в тому числі знайомимо із дітьми. І тоді ми знайшли таку сім’ю, ми її підготували і підготували дітей до переміщення. Проводиться ґрунтовна робота за участі соціальних робітників, психологів. Після цього дітей перемістили в прийомну сім’ю. Сьогодні вони у цій прийомній сім'ї. Коли померла їхня мама, вони були на похороні. Діти достатньо свідомі: хлопчику минулого року закінчив 9 клас, а дівчинка йшла в другий клас. Вони вже все розуміли, усвідомлювали.

Ось конкретний кейс, яким чином проводиться робота.

Усі громадські організації, які працюють багато років та серйозно, ми взаємодіємо з різноманітними державними структурами у тому числі з питань дітей війни ми активно взаємодіємо з Міністерством соціальної політики.

Тут є ще одна категорія, переміщені діти, ми працюємо із їхніми батьками. Ми теж бачимо, що там є ризик того, що дитина може опинитися за межами сім'ї. Там впливає багато різних обставин, нема роботи, нема житла, нема коштів для того аби винаймати житло, піклуватися про дитину і так далі, тому і в Київські області, і в Луганській області, на мирних територіях ми працюємо з такими сім'ями. Також є психологічна допомога. Ми бачимо, що таке травма війни і як вона протікає, тому необхідно, щоб держава вживала всіх можливих заходів для того аби захищати таких дітей", - продовжує Дар'я.

У ході розмови Дар'я наводить ще один приклад із яким, зіштовхнулася організація у ході роботи із сім'ями та дітьми на лінії розмежування.

День захисту дітей

"Ми, наприклад зіштовхуємося із випадками, коли у мами п'ятеро дітей, вона є отримувачем матеріальної допомоги. Коли на початку року ми звернули на неї увагу в сім'ї було п'ятеро дітей, на кінець року, коли ми прийшли в сім'ї лишилось вже троє дітей – інших двох мати віддала в інтернат. А віддала вона їх туди, тому що одному виповнилося 5, а іншому 6 років і на них вже держава не виплачує допомоги, тому вона вирішила, навіщо вони їй потрібні.

Реальної можливості з такою мамою працювати у нас нема, вона живе біля лінії зіткнення, у цілях безпеки наших працівників, вони туди виїжджають лише раз у тиждень. Звичайно із такими сім'ями потрібно працювати дуже активно і в нас є досвід виводу сімей із такого стану, але за великим рахунком  знову ж таки ми зіштовхуємось із тим, що в сірій зоні, в селах залишилися дуже маргінальні  верстви, яких, мабуть, іще до війни можна було позбавляти батьківських прав, а зараз ситуація загострилась".

"Це не просто наша забаганка. Україна ратифікувала конвенцію ООН з прав дітей уже багато років тому. І в конвенції ООН є 38 та 39 стаття, де чітко прописано, що, коли в державі йде війна, то держава повинна вжити всіх заходів, аби захистити дітей", - підсумувала наша співбесідниця.

Попередній матеріал
Полтергейст, приблудні душі та лігво Змія Горинича: ТОП-5 містичних місць Києва
Наступний матеріал
"Газпром" більше не може нам диктувати свої умови: що розповів в ексклюзивному інтерв'ю Андрій Коболєв