Багато хто досі не може зрозуміти, навіщо українським Збройним силам військові священники. Чому їхнє служіння потрібне армії, яку роль військові капелани виконували в минулому і яку місію здійснюють зараз у військових частинах та на передовій, чому військові капелани є некомбатантами і мають отримати відповідну соціальну допомогу від держави, розповідає видання "Духовний фронт України".

Совєти намагались замінити капеланів замполітами

Як пише видання, священники були учасниками військових походів, про що свідчить "Повість минулих літ", Іпатіївський  і Радзивіллівський літописи та інші історичні документи: "…зустрічаємо у війську духовенство, а під час походу на половців 1111 р., коли князь Володимир Мономах приставив попів своїх, щоб їхали наперед війська і співали тропарі та кондаки Чесного Хреста і Канон Святої Богородиці".

Були капелани і на Запорізькій Січі. А після того, як Російська імперія окупувала Україну, посада капеланів існувала до 1917 р. Відтоді ж замість капеланів в армію СРСР призначали "замполітів" (заступник командира з політичної частини) з обов'язковим членством у КПРС та атеїзмом у світогляді.

Але українські визвольні рухи ніколи не використовували замполітів у військах, а берегли давню традицію духовного виховання. Адже людина, яка виконує роль священнослужителя в армії і прирівнюється до заступника командира, завжди була потрібна.

Капелани благословляли січових стрільців УНР, Українську галицьку армію та УПА. Були капелани і у складі миротворчих місій України в Іраку та Косово.

Нова ера капеланів

Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності стояла міжконфесійна палатка-храм, у якій проводились богослужіння, звершувались молитви за Україну і її майбутнє, за народ.

Священники допомагали майданівцям чим могли, а Михайлівський монастир прихистив від беркутівців усіх побитих.

Після окупації Криму і Донбасу Росією капелани вирушили добровольцями на схід України, щоб і там продовжувати духовну місію.

Близько 800 капеланів різних конфесій пройшли через війну разом із військовими, 600 із них були капеланами Православної церкви України (раніше – УПЦ КП і УАПЦ).

Багато капеланів організовували благодійну допомогу військовим, привозили їм листи підтримки від дітей недільних шкіл, колядували у прифронтових зонах, співали патріотичних пісень, підтримували морально і психологічно.

Капелани також опікувались сім'ями військових і проводили гідні обряди похоронів українських героїв. Їхні слова під час поховання українських воїнів завжди давали підтримку і надію патріотам у боротьбі із російським окупантом.

Капелани також займаються реабілітацією ветеранів, відвідують їх у госпіталях, проводять з ними бесіди та інтерактивні заняття. Українські капелани відвідували наших воїнів навіть у німецьких госпіталях.

Військові священники завжди пам'ятають героїчний подвиг полеглих українській бійців, героїв Небесної Сотні і у роковини їхньої смерті звершували молитви за упокій їхніх душ. Також із капеланами інших країн вони беруть участь у пам'ятних заходах, присвячених Першій та Другій світовим війнам.

Капелани, як і всі бійці, страждають від наслідків війни

В Україні перед тим, як стати капеланом, священник має пройти співбесіду з командиром військової частини та отримати призначення, а за кордоном – пройти спеціальні капеланські курси.

У США, Канаді, Австралії та інших країнах капелани прирівнюються до військовослужбовців високих рангів і мають статус некомбатантів. Вони носять військову форму, знаки розрізнення і мають озброєних помічників. Капелани в США відігравали велику роль і в громадянській, і у Другій світовій війнах.

Видання переказує історію, як четверо капеланів США пожертвували собою заради порятунку військових під час евакуації із підбитого човна. За часів різних воєн, включаючи Першу і Другу світові, війни в Кореї і В'єтнамі, загинули понад 200 капеланів США, тому капеланів у США і Європі дуже шанують.

Капеланське служіння за роки російсько-української війни знає чимало героїв, таких як капелан Дмитро Поворотній, який їздив на окуповану територію, щоб забрати тіла українських військових і поховати їх. Через те, що військові священники завжди перебувають поруч із воїнами, але без зброї – тому що є некомбатантами – вони також ризикують потрапити під обстріл, загинути, отримати поранення чи потрапити в полон.

Капелани, як і всі військові, страждають від наслідків війни й після служби на передовій. Контузії, підірване від сирих окопів або полону в окупантів здоров'я, заслабле серце... Саме через це капелани достойні мати соціальний захист від української держави за прикладом інших країнах НАТО, стверджують автори.

"Капелан слідкує за духовним станом військовослужбовців. Він насамперед налаштовує бійця. Можна сказати, що вони – психологи і займаються психологічним станом хлопців. Взагалі важливо вірити в щось, а на війні всі зневірюються, і треба мати людину, яка буде тобі нагадувати про віру. Церква завжди боролася за цінності людей", – говорить Олександр Лиманець, викладач Житомирського військового інституту, який досліджує капеланство уже понад 15 років.

Розуміючи важливість капеланського служіння, Українська держава почала на офіційному рівні співпрацювати із військовими священниками й юридично оформлювати їхнє служіння. Багато капеланів з роками війни та добровільного волонтерського служіння підтвердили свою вагомість у війську і їх почали оформлювати офіційно, як в арміях НАТО.

У жовтні 2015 р. вже мовилося про переведення військових капеланів на контракт – про це говорив тодішній секретар РНБО Олександр Турчинов, нагадує "Духовний фронт". А в квітні 2016-го президент Петро Порошенко доручив Міноборони прискорити розробку положення про капеланство в ЗСУ та інших силових структурах. Капелани брали участь в офіційний і "народних" військових парадах.

Попри все це, єдиного інституту, який би готував капеланів, немає, тому кожна конфесія підготовлює військових священників власними силами. Військові ж раді, що є така підтримка від священників, адже завжди є кому розказати про свої проблеми і скинути тягар, який назбирався в душі.

Сьогодні важливість капеланського служіння, як і служіння військових, не менша, ніж тоді. Держава зробила певні кроки назустріч капеланському служінню після початку війни із РФ і продовжує це робити. Капелани допомагають військовим на штатних і добровільних посадах у військових частинах і на мирній території, і в окопах та зоні ООС. Це військовослужбовці-некомбатанти, як і військові психологи, лікарі та інші.

Українське капеланство починає нову сторінку історії й продовжує традиції капеланів Русі, козаків та українських повстанців.

Україна позбудеться імперіалістичної складової у війську та перейматиме власний багатовіковий досвід капеланства і досвід країн НАТО, переконані автори.

Читайте також: Як нащадок шведських аристократів рятував Україну від більшовиків – історія генерала Сінклера