У мемуарах чоловік описував, як у селян забирали останню їжу, про дітей у садках у голодний час, розмірковув про комунізм та релігію. Спогади він написав у 40-х роках минулого століття, коли перебував у Штатах. За рік після його смерті, у 1993 році, їх випадково знайшли в емігрантському архіві Сан-Франциско. Вперше книгу видали у Росії 2006-го року невеликим тиражем. Українське видавництво взялося надрукували мемуари того, хто був на іншому боці барикад під час голоду 32-33-го років, півторатисячним накладом і мовою оригіналу - російською.

Іван Малкович, видавець: "Це мемуари, страшні мемуари про час Голодомору в Україні. Ця людина з селян українських - вона опинилася волею долі по той бік барикад, і він нищив, був причетним до нищення людей, і він все життя каявся. Це взагалі - одна з найболючіших книжок, яку я в своєму житті читав".

Євген Сверстюк, дисидент: "Це сповідь великого відступника від Бога і від свого народу, і, разом з тим, чоловіка надзвичайно тонкої душевної організації. Це свідчення сина віку".