Українські жінки активно відвідують курси медичної допомоги

    У час, коли українські чоловіки вишиковуються у черги до військкоматів, жінки заповзялися навчатися на курсах першої медичної допомоги. Щоб згадати та навчитися: як зробити штучне дихання, розпізнати інфаркт та інсульт, правильно транспортувати хворого та накласти пов’язку при кульовому пораненні. Більшість слухачів - волонтери з Євромайдану.

    Інструктор: «Мужчина, вы меня слышите? Мужчина, я умею оказывать первую доврачебную помощь. Если вы меня слышите - дайте мне знать».

    Оглянути місце, аби зрозуміти: вам та хворому нічого не загрожує, провести первинний огляд, викликати швидку і вдруге оглянути постраждалого - це перші чотири правила першої медичної допомоги. Інструктор Оксана з Червоного хреста вчить медичній абетці вільних слухачів.

    Ось так визначають - чи є дихання.

    Інструктор:«Сюда смотрим, щечкой прижимаемся эффект зеркала. Пусть оно очень незначительное, но сердце работает, мы не будем его качать, чтобы не навредить».

    Так реанімують, коли серцебиття уже немає

    Інструктор:«Глубина продавливания 5 см у взрослых, у детей - 3-4. Поставили, закрепили и начинаем 30 нажатий».

    Як правильно сісти, куди та як сильно надавити, коли можна реанімувати, а коли - зась. Як - правильно переносити постраждалого

    Інструктор:«Натянули на себя одеяло, и начинаем его скручивать. Зафиксировали? На три-два один одновременно поднялись».

    Як правильно накласти пов’язку при кульових пораненнях, теж розповідають і показують інструктора.

    Інструктор:«Быстренько быстренько у меня там, что под рукой есть, салфетка. Закрыла и перевязала. Вот».

    Правила, що здаються людям елементарними у звичайних умовах, в екстремальних вилітають із голови, - кажуть інструктори. Медик Ірина своє перше бойове хрещення пройшла ще в 90-тих на війні Грузії з Абхазією. Друге - на київському Майдані. І тут їй було складіше.

    Ірина Скрипнік, інструктор з надання першої медичної допомоги: «Складніше было, потому что надо все сразу и вовремя оказать - в таком кругу получается, в кольце. Там госпиталь был, везли раненых. А тут получается, надо было экстренно оказать помощь».

    Більшість слухачів курсів - євромайданівці. Вони на власні очі бачили десятки вбитих і сотні поранених. Працювали волонтерами й у тилу допомагали як могли: а от на передовій рятувати життя - не вміли

    В ті напружені дні в січні, ми були на формуванні аптечок і я бачила як санітари бігають і їм не вистачає рук, туди на передову. Хотілось допомогти, але я розуміла, що я нічого не зможу зробити.

    Жінка:«Я вообще психолог и участвовала в работе психологической службы, мы просто поддерживали людей. События приняли такой оборот, было видно, что нужно обладать хотя бы какими-то элементарными знаниями медицинскими».

    Гіркий урок Євромайдану - не минув дарма. Вчитися перев’язкам та реанімації у столиці тепер черги охочих. Інструктори - лише радіють: такі навички необхідні й у мирний час.

    Оксана Ладутько, інструктор з надання першої медичної допомоги:«Те, которые будут работать в спасательных отрядах либо где-то, чтобы они правильно наложили, закрыли рану и доставили в зеленую зону. То есть здесь не врачи. И сердечно-легочная реанимация, потому что это не обязательно при гражданской обороне, это любой момент - тот же инсульт, тот же инфаркт может быть».

    Самі слухачі ажіотаж пояснюють просто: хочеш миру - готуйся до війни.

    Чоловік: «На жаль у мене білий квиток, тому якщо я навіть запишуся добровольцем, мене чекає стройбат, а так буде можливість хоч якось допомогти. Сподіваюся, не буде такої необхідності, але готовим треба бути».

    В разі якщо знадобиться допомагати людям, я а не зможу, то я потім собі цього не пробачу.

    Світлана Одаренко, Іван Довганик, «5 канал».

    Попередній матеріал
    Все більше росіян емігрує до ЄС - українські прикордонники
    Наступний матеріал
    Польща закрила консульство у Криму