Репортаж звідти Вікторії Ковальової.

Військові неохоче дозволяють журналістам працювати на крайньому опорному пункті поблизу Лобачевого. Надто складний шлях до передової. Дорога вздовж лінії розмежування прострілюється. З опорного пункту армійців позиції бойовиків видно як на долоні.

Майже щоночі бойовики відкривають вогонь зі стрілецької зброї. На провокації армійці не реагують.  Відкривають вогонь лише у разі загрози своєму життю.

Диверсанти – найбільший клопіт на цій ділянці фронту. Цієї ночі групі з десяти бойовиків удалося перейти на контрольований Збройними силами берег Сіверського Дінця. Військові попереджувальними пострілами змусили їх повернутися.

Перед позиціями армійців – село Лобачеве. Так звана "сіра зона", яка постійно потерпає від обстрілів бойовиків.

До села майже кілометр мусимо йти пішки. Військові говорять, що це дуже небезпечна ділянка. До бойовиків лічені метри й дорога повністю прострілюється.

Місцевий мешканець Геннадій розповідає, майже два роки у Лобачевому було тихо. Обстріли тут розпочались лише цього літа. Щоб захиститися від куль та осколків вікна чоловік закрив мішками з піском. У селі залишається заради хворої матері.

Більшість мешканців Лобачевого – пенсіонери. Молодь з початком бойових дій роз’їхалася. Найближча школа розташована на окупованому боці. Батьки змушені віддавати дітей на навчання до Новоайдарського інтернату, що за 40 км звідси. Там же найближча лікарня.

Мешканці Лобачевого з кореспондентами спілкуються неохоче. Говорять, що втомилися жити за таких умов. Мріють, що все буде як до війни. Адже у контрольованому бойовиками сусідньому Жовтому є й школа, й лікарня і дитсадок.

Вікторія Ковальова, Петро Ковальов, Луганська область, "5 канал"