19 та 20 серпня вулиці Москви заполонили сотні тисяч противників перевороту. Всі розуміли, що в Москві відбувається подія, яка може поміняти життя радянських людей кардинально. В ефірі "5 каналу" Георгій Лук'янчук – журналіст, активіст "Української сотні оборони Білого дому" (1991) – згадував події 25-річної давнини, вирішальні для подальшої долі України.
"Тоді справді багато українців приїхало з Харкова, Дніпра, Києва і навіть з таких міст російськомовних, як кажуть, проросійських у той час, як Одеса, з Донеччини були, з Криму були хлопці. Валерій Дисанович Петущак, навколосвітній мандрівник, він прилетів навіть з Сибіру з відрядження, кинув все і – на Москву. Тобто всі розуміли, що в Москві відбувається подія, яка може поміняти життя радянських людей кардинально. До Горбачова ставлення може бути різним, але він справді велика людина і зробив все, щоб люди відчули свободу. В той момент ось ця його гласність зробила те, з чим потім ГКЧП нічого не міг зробити, не зважаючи на все – на війська, на КДБ, на все. Люди поїхали до Москви, потім до Білого дому і почали будувати барикади", – згадує активіст.
Георгій Лук'янчук з гордістю згадує момент, коли донецькі шахтарі теж постановили не визнавати розпорядження путчистів із ГКЧП і оголосили про безстроковий політичний страйк, вимагаючи заборони КПРС.
"В ті часи, ми пам'ятаємо шахтарські страйки і все таке, серед економічних вимог звучали ставили і демократичні вимоги, це було і на Донбасі, і на півдні. Люди були готові до демократичних перетворень і фактично прощання з радянської системою і переходу до нормального життя, але, на жаль, люстрація не відбулася, фактично перефарбовані комуністи залишилися при владі. І усі свої, умовно кажучи, можливості апаратні вони використали для того, щоб провести і так звану приватизацію у своїх інтересах і свого оточення. Взагалі це все відбулося не так цивілізовано, навіть порівняно з тими пострадянськими соціалістичними країнами – та ж Польща, Чехія, Угорщина, країні Балтії. У принципі, якби ми тоді зробили це, то в нас би був прекрасний старт, якби до влади прийшли нормальні економісти, які зробили нормальні реформи, так як це було зроблено в інших країнах – ми б жили не гірше ніж в Польщі чи інших країнах", – розповів активіст.
Відповідаючи на запитання – чи міг тоді український активіст, стоячи пліч-о-пліч з росіянами на площі у Москві, уявити, що сьогодні Росія у своїй більшості буде вважати українців ворогами і піде війною на сусіда, активіст "Української сотні оборони Білого дому" сказав: "Звичайно ніхто так не думав, тоді сподівалися, що з тоталітаризмом уже покінчено, ну і імперським шовінізмом, ми думали, що вони вже перехворіли і в принципі десь воно теж піде в минуле, це в принципі залежало від влади – Єльцин в нашому розумінні залишився демократичним президентом, єдиним в Росії, – але те що сталося, це фактично те, що сталося після ГКЧП. По суті прихід Путіна і команди КДБ колишньої до влади – у сфери економіки, політики, на всі щаблі – це по суті те ж ГКЧП тільки відтягнуте у часі. Звичайно ми не сподівалися, що буде такий різкий перехід – аж до війни, до катастрофи фактично міждержавних відносин і взагалі стосунків між росіянами та українцями. Те що росіяни повелися на це і ведуться, підтримують політику Путіна, готові воювати навіть з Україною повномасштабно, я думаю, це результат пропаганди. Ми знаємо, що робила пропаганда сталінська в ті часи, коли всі навколо були вороги, – і ззовні, і всередині ворогів повно, в таборах сиділи мільйони людей, скористалися тими ж методами – сталінськими, геббельсівськими – для того щоб тримати суспільство у повній покорі".
Пропонуємо вашій увазі повну версію розмови з Георгієм Лук'янчуком:
Нагадаємо, мільярдер та меценат Джордж Сорос заявляв New York Times, про те що Путін прагне знищити нову Україну раніше, ніж Україна зміцнішає і прагне встигнути швидше, поки криза не знищила його власний режим.
