Із соняхами та прапорами пластуни зустрічають в аеропорту альпіністку Оксану Літинську – першу пластунку та другу українку, яка зійшла на К2 – другу за висотою та першу – за кількістю загиблих вершину світу.
Раніше фінансова директорка одного з британських банків та чільниця "Пласту" у Великій Британії вже розгортала синьо-жовтий прапор на Евересті та найвищих піках усіх континентів світу. І не лише сама радо міняє підбори на кішки, а ноутбук – на льодоруб, а й надихає робити це інших.
Торік разом із напарницею – Юлією Зі – вперше в історії українського альпінізму зібрали жіночу експедицію – повели шістьох пластунок вулканами-п'ятитисячниками в Еквадорі.
"Це був наш перший досвід сходження в такі високі гори. Зійти на три вулкани, які мали вище п'яти з половиною тисячі метрів. У всіх питаннях, які стосуються безпеки, слово Оксани – точно було останнім, ніхто не міг сперечатися!", – розповідає пластунка, учасниця "Першої української жіночої експедиції" Анна Олексин.
Улітку в Пакистані Літинська та Зі зустрілися, але їхні маршрути розійшлися. Юля спробувати вийти на сусідню гору – Броуд Пік, у пам'ять про легендарного українського альпініста Владислава Терзиула, який зійшов на всі 14 найвищих піків, але з останнього – не зійшов.
"Я поєднала свою спробу сходження на мій перший восьмитисячник Броуд Пік і проект Терзиул-14. Владислав Терзиул – це перший і єдиний українець, який побував на усіх найвищих вершинах світу. Я присвятила свою спробу сходження саме йому", – наголосила Юлія Зі.
Як воно – піднятися вище неба, на висоту понад вісім тисяч шістсот метрів, – Оксана Літинська розповідає: на прямовисній горі К2 в Пакистані назавжди залишається майже кожен четвертий альпініст.
Попри те, що К2 лише на 200 метрів поступається Евересту, вона значно небезпечніша. Літинська пояснює: насамперед складним рельєфом, пологих ділянок немає, тому намети в таборах ліплять до гори під різними кутами, та і до імпровізованої вбиральні без страховки не вийдеш. Та і погода значно мінливіша – від шквальних вітрів часто сходять снігові лавини та падає каміння.
"Ризики Евересту на К2 ми множимо на 2", – переконує Літинська.
У ніч проти 28 липня трохи більше п'яти з половиною годин Оксана з командою штурмували К2. А напередодні, менш як за добу на тому самому місці побували ще чотири українці, зокрема й Ірина Галай, яка першою серед українок піднялася на Еверест. Літинська пояснює – про почерговість підйому команди домовлялися заздалегідь.
"Ці змагання можуть поставити під небезпеку життя людей, тому набагато кращою є кооперація, аніж змагання. Якщо одна команда іде в один день, а інша – в інший день, ми можемо використовувати намети іншою команди. Перила, тобто ті мотузки до вершини, команда шерп ставили разом, і потім використовували їх разом", – пояснює альпіністка.
К2 випробовувала альпіністку і психологічно.
"На такій дуже крутій льодовій стінці, де потрібно дуже близько йти до мотузок, нам потрібно було переступати через тіла двох альпіністів. Вони загинули взимку", – зазначила Літинська.
І фізично. Бо від смерті чи каліцтва Оксану Літинську вберіг наплічник. Уже спускаючись долу, на висоті 6, 5 тисяч метрів, в Оксану поцілила велика каменюка.
"Той камінь мене вдарив у наплічник, я впала зразу. Ну і, думаю, якщо дихаю, руки-ноги цілі, то ще можу спуститися. Можливо, перелом ребра одного, а може, два. Тяжко було", – пригадує жінка.
Пригорщу камінців із К2 Літинська привезла на подарунки. Один – для себе – залишила в Лондоні, де живе останні два десятиліття.
А коли збиратиметься в наступну експедицію, Літинська надихатиметься відео, на якому шерпи святкують, що гора-вбивця їх усіх відпустила.
Леся Головата та Валентин Стрельцов, "5 канал"
Як повідомляв 5.UA, українські альпіністи підкорили одну з найвищих вершин Кавказу.