Схуд удвічі, був тяжко поранений та потрапив до полону, пережив катування та повернувся на Батьківщину. Військовослужбовець Дмитро Палієнко – захисник Маріуполя нині проходить реабілітацію на Рівненщині. Поки що пересувається на візку, але щодня тренується, аби стати на ноги. Скільки разів був на межі життя та смерті – розповів знімальній групі "5 каналу".
Дмитру 26 років. Він родом із Дніпропетровщини. За свій вік устиг багато чого пережити. Показує на собі сліди від поранень. Раніше хдопець працював у сфері IT після закінчення навчання у Польщі. Понад усе любив важкий спорт, брав участь у змаганнях.
"Виступав на змаганнях з важкої атлетики, з пауерліфтингу. Мені дуже подобається важкий спорт. Я завжди хотів бути великим дядьком", – розповів військовослужбовець ЗСУ Дмитро Павлієнко.
Три роки тому успішний спортсмен вирішив добровільно доєднатися до лав Нацгвардії. До початку повномасштабного вторгнення був командиром зенітної установки. Тоді його підрозділ тримав позиції на узбережжі Азовського моря. Згодом боєць увійшов до складу полку "Азов". Одне з бойових завдань на зерновому елеваторі поділило життя воїна на до та після.
"Я дивлюся в біноколь – цю емоцію неможливо описати як страх. Я бачу тисячі солдат, стільки ж техніки, які йдуть просто на тебе. Нас почали закидувати гранатами, одна з яких розривається у мене в ногах. Боляче було страшно, бо мені відрізало стопу і уламками побило ноги", – поділився Дмитро.
Від поранень у хребет Дмитра паралізувало. Але його і ще трьох побратимів врятували "азовці". Несли поранених на руках два кілометри.
"Кажу, хлопці, дайте попити. Вони в кришечку мені налили. Скажу чесно – води смачнішої ніж тоді, я ніколи не пив", – пригадав Дмитро.
В одній із лікарень Маріуполя пораненого прооперували, але тіло залишалося нерухомим. Щодня він чув канонаду за вікном, одного дня снаряд влучив у медзаклад.
Дивіться також відео: Поранені військові поза грошовим забезпеченням! Яка кількість таких військовослужбовців? – Сарнова
"Я відкриваю очі – я в коридорі. На мені віконна рама, все в крові, руки порізані. Починається паніка, починаю кричати. Мені знову пощастило. В 12-й палаті плити обрушилися тоді прямо на пацієнтів – всіх зачавило. Я ж був в 11-й, за декілька метрів від смерті – знову мене відвело", – запевнив Дмитро.
Далі – гірше, Маріуполь блокували й окупували. Вороги розстрілювали медиків. Але на свій страх та ризик один із лікарів врятував Дмитра.
"Мене евакуювати не хотіли, бо я був надважкий. Сказали, що з такими пораненнями не живуть. Ігор спалив всі мої військові документи, жетон сховав. Він зміг з ними домовитися, щоб мене евакуювали", – розповів Дмитро.
Хлопця вивезли до окупованого Донецька як цивільного, але там встановили, що він військовий. Як військовополоненого – доправили до російської лікарні. Завдяки обміну у січні цьогоріч Дмитро повернувся в Україну і нині проходить реабілітацію у Рівненському шпиталі.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
"Успіхи позитивні. Коли Діма поступив до нас, він не міг навіть сидіти у ліжку самостійно. Ми починали з сидіння, потім переміщення і поступово давали навантаження", – зауважила фізичний терапевт Тетяна Терешкович.
Окрім фізичних занять, Дмитро працює із психологом. Нинішній сеанс – терапія з чаєм як одним з елементів відчуття життя на смак. Хлопець каже, після полону це дуже цінує.
"Якщо ми говоримо про полон, то довіра – це одне з того, що втрачається. Бо людина чинить зло над іншою людиною", – пояснила психологиня Софія Гладюк.
Тепер у Дмитра головний стимул – повернення додому, де на нього чекає дружина та однорічний син. А ще – він пише автобіографічну книгу про життя на межі смерті, дивовижне відновлення та справедливу перемогу.
"росія капітулює і над всіма захопленими містами буде висіти український прапор. Ми обов’язково переможемо!", – запевнив Дмитро.
Оксана Ткачук, Рівне, "5 канал".
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.