5 канал

Радянська операція "Захід": Вивезений до Сибіру розповів злиденні подробиці масової депортації українців

Тоді з Західної України примусово депортували щонайменше 76 тисяч українців

Декілька хвилин на те, щоб зібратися і поїхати з рідної домівки назавжди. 70 років тому розпочалася масова депортація українців із Західної України до Сибіру та далекого Сходу. Тоді рідну землю примусили залишили щонайменше 76 тисяч українців. Без права на повернення. Навіщо це було потрібно радянській владі, розпитувала істориків журналіст "5 каналу" Ольга Рега.

Старенький Іван Павликівський, жертва депортації, згадує: "72 було у вагоні. Тоді тільки такі короткі були вагони. Не було де стати. Ви розумієте, кожен мав якісь тлумаки, та й то 72 – попробуй. Одні на підлозі, одні на нарах, так, що ні туалету – отака діра, 6 сантиметрів.

Читайте також: Роковини наймасовішої депортації українців до Сибіру: 10 маловідомих фактів

Такою 83-річний Іван Павликівський з прикарпатського села Іваниківка запам'ятав дорогу до Хабаровського краю, яка тривала майже місяць. Саме туди його, 16-річного юнака, разом із родиною депортували у 1950 році. Жити було ніде: людям видали простенькі намети та поспіхом будували тісні бараки.

Чоловік розповідає: "Перша зима була дуже тяжка. Тому що морози були великі. Тепер, певно, таких морозів там нема, як тоді. Там в середньому було 55-62, отакі були морози".

Таких, як Іван Павликівський – десятки тисяч. Радянська влада вивозила людей цілими селами. За історичними документами, лише на Прикарпатті тоді були повністю спустошені близько двох десятків населених пунктів. Депортованих відвозили у віддалені райони СРСР, де вони тяжко працювали без права повернутися додому.

Історик Василь Тимків пояснює: "Основна мета – це було вибити основу для українського визвольного руху. Бо, власне, українська партизанка, Українська повстанська армія, підпілля ОУН, воно опиралося в основному на простий люд. Тому що державності не було. І вся допомога, вся основа для діяльності українського підпілля – це було місцеве населення".

Та навіть у суворому Сибіру, під пильними наглядом комендантів, українцям вдавалося зберегти свою культуру. Яскраве свідчення цього – ікони-обереги, які люди створювали у засланні з допомогою підручних матеріалів.

Директор Музею визвольної боротьби ім. С. Бандери Ярослав Коретчук каже: "Вишиті вони не голкою, а кісткою з риби. Нитки бралися теж з частинок одягу, зношеного светру чи ще з чогось. Підбиралися кольори і таким чином творилися ось ці ікони".

За історичними довідками, більшість депортованих за півтора десятка років після депортації отримали право повернутися на рідну землю. Втім, точна кількість українців, які пережили вигнання, досі не відома.

Ольга Рега, Сергій Попович, Івано-Франківськ, 5 канал.

Дивіться також фотогалерею за темою:

Попередній матеріал
Через посилення проукраїнських настроїв в ОРДЛО почастішали випадки побиття окупантів – речник Міноборони
Наступний матеріал
Викрадення немовляти в Києві: У прокуратурі розповіли, коли 20-річній жінці оберуть запобіжний захід