Павло Сергійович Романенко народився 26 серпня 1992 року. Все своє життя він прожив у Києві, мешкав у Святошинському районі. Закінчив Житомирський державний технологічний університет за спеціальністю "Автомобільний транспорт". Був молодшим сержантом та обіймав посаду старшого навідника 1-го розвідувального взводу, розвідувальної роти 95 ОДШБр ДШВ ЗСУ.
Підписати петицію можна тут.
Павло брав активну участь у Революції Гідності, а згодом став захищати рідну країну спершу в АТО, а згодом – в ООС. У 2014 році пішов добровольцем у складі 11-го батальйону територіальної оборони"Київська Русь", а у 2015 році демобілізувався.
У 2017-2018 роках проходив службу у полку поліції особливого призначення "Миротворець" Національної поліції України в Київській області. У 2018-2019 роках – інструктором з особистої безпеки тренінгового центру Нацполіції.
За зразкову службу у ЗСУ та Нацполіції був нагороджений численними грамотами та медалями (медаль "Ветеран війни", відзнака Президента України "За участь в антитерористичній операції", Нагрудний знак "Учасник АТО", медаль "За жертовність і любов до України", Нагрудний знак "11 ОМПБ – Київська Русь", нагрудний знак "Гвардія", медаль "15 років УНСО" та грамота "За зразкове виконання службових обов’язків, зміцнення законності та правопорядку, особливі заслуги у боротьбі зі злочинністю у складі сил Антитерористичної операції на території Луганської області" від керівництва Нацполіції в Луганській області.
Влітку 2019 року Павло Романенко почав служити у 131-му окремому розвідувальному батальйоні ЗСУ. Але завжди мріяв бути десантником, розповіла його дружина. Тож у жовтні 2020 року підписав контракт з 95-ю окремо десантно-штурмовою бригадою, ДШВ ЗСУ. Воював під позивним "Кандагар".
За вісім років війни Павло Романенко пройшов найгарячіші точки Донецької та Луганських областей. Воював у Дебальцево, Словʼянськ, Авдіївка, Краматорськ, Зайцеве, Щастя, Майорськ, Сєвєродонецьк, Широкине, Красногорівка, Троїцьке, Павлопіль, Мар’янка, Торецьк, Чорнухине, Фащівка, Кам’янка, Долина та Довгеньке.
Наприкінці жовтня 2021 року Павло разом з бригадою знову віирушив у зону ООС. А з 24 лютого 2022 року перебував на першій лінії зіткнення і стримував наступ ворога в Донецькій області.
На початку березня його бригаду перекинули на Харківський напрямок, де Павло з побратимами тримав оборону в населених пунктах Долина, Кам’янка та Довгеньке. Павло Романенко героїчно загинув 24 травня 2022 року під час оборонного бою поблизу населеного пункту Довгеньке на Харківщині в результаті російського артобстрілу. Поховали Героя на Лісовому цвинтарі в Києві.
Вдома на нього чекала дружина Юлія та маленька донечка Ксенія.
"У звичайному житті Павло завжди був світлим, доброзичливим, сміливим, справедливим. Але на війні був безжальним до ворогів. Друзі та побратими називали його "розвідник від Бога", "справжній вікінг", "вроджений диверсант", "професіонал своєї справи". Він був товариським, побратими його дуже любили та тягнулись за ним, брали приклад з нього".
4 липня 2022 року Указом Президента України киянина Романенка Павла було посмертно нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Читайте також: "Шаную воїнів, біжу за героїв України": у Києві пройде шостий щорічний благодійний марафон
Дивіться також відео на тему: "Українські Воєнні Історії": бійці ТрО ЗСУ зняли художній фільм – про залаштунки
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
