Володимирові Полешку тридцять дев'ять. Для нього Піски – не просто географічна назва. Він пішов на фронт добровольцем під час першої хвилі мобілізації. Потрапив до складу 93-ї бригади, був командиром бойової машини піхоти. Саме на ній відвойовував донецьку землю в терористів, але під час визволення Пісків був тяжко поранений і мало не помер.
"Танкісти казали, коли відходили, скидали на танк "двохсотих" і нас, поранених. Міхо казав, що від крові люк злипся так, що його було важко відкрити", – пригадує боєць АТО.
Згодом про тяжкі дні під Пісками він написав пісню, а захоплюватися музикою Володимир почав ще зі школи. На початку 2000-х з друзями створив групу, яка переспівувала відомі українські рок-хіти. Кілька пісень у репертуарі написав саме Полешков.
У текстах – містика, кохання та почуття, проте війна все змінила. Під кулями та у госпіталі він про творчість навіть не згадував. Після двох операцій та тривалої реабілітації Володимир ще довго чекав натхнення.
"Перший час – це було просто ні про що. Це такий замкнутий простір, просто проживання цих днів. Соціум не сприймав взагалі. Усі – гади. Не хочуть воювати, не допомагають. Країна не шанує своїх героїв. Можливо, це десь так і є, але тоді це все було настільки гостро", – розповідає Володимир Полешко.
Згадки про найзапекліші бої, найтрагічніші хвилини в житті Володимир спробував заримувати і, взявши гітару до рук, наспівати. Він згадав про гурт і запропонував друзям-музикантам нову концепцію.
"Він приніс мені декілька пісень нових, причому, це військова тематика. До цього в нас такого не було, навіть стиль музики дещо змінився після того. До того ми грали просто тяжкий альтернативний рок з елементами металу. А зараз пішли більш прогресивні напрями", – зазначає соліст гурту "Мрії Марії" В'ячеслав Кушніренко.
У гурта вже три пісні про війну, а поряд із прапором 93-ї бригади, де служив Полешко, – тека з новими творами. Тут багато того, що має бути покладене на ноти.
Нині в колишнього бійця з'явилася мрія – видати тематичний альбом військових пісень. А щоб наблизити її здійснення, гурт збирається тричі на тиждень. Хоч і зустрічаються вечорами після роботи – працюють із натхненням.
"Зрозуміло, що війна – це війна. На підсвідомості всі розуміли, що під Богом ходимо. Сьогодні-завтра. Один день. Сьогодні ти живеш, а завтра тебе вже не буде. Живу одним днем, одним. Одне з завдань – повернутися живим", – каже демобілізований військовослужбовець.
Оксана Нечепоренко, В'ячеслав Кузьменко, Харківська область, "5 канал"