"Хлопці, якщо ви хочете, щоб я керував м'ясом, я цього не робитиму..."
Координатор батальйону Нацгвардії ім. Кульчицького Андрій Антонищак, колишній побратим бойового генерала, багато згадував про нього. Один зі спогадів – про те, як створювався перший добровольчий батальйон – на самому початку російської агресії. Одразу після революції.
Із початком анексії Криму багато майданівців рвалися на півострів. Саме з них було вирішено сформувати цей батальйон.
"Можете уявити, як майданівці поставилися до ідеї бути у складі колишніх внутрішніх військ, що три місяці воювали з нами і, фактично, вбивали наших людей. Коли ми приїхали до пункту призначення у Нові Петрівці, єдине, що нам видали, – діряві палатки. У перші три дні ледь не позабивалися "Барс", який дислокувався там, і наші. Заспокоював це все Кульчицький. Розмовами. На нього хлопці чимало нарікали. Адже Майдан – це козацька вольниця, а батальйон Нацгвардії – порядок, марширування. Хлопці злилися, що не стріляють. А не стріляли з банальної причини – не було чим", – пригадав Антонищак.
"Тому з тих, хто мені каже, що можна було відбити Крим, я просто сміюся", – додав він.
"Кульчицький вислухав наші побажання, претензії і сказав: "Якщо ви хочете, щоб я керував м'ясом, я цього не робитиму. Щоб їх убили в перші 3 хвилини бою, цього не буде. Або вони будуть виконувати накази, стануть бійцями, або не будуть ніким. А шантрапою я керувати не буду". Вирішили більше уваги приділити військовій тактиці. Починали цю роботу Кульчицький і бойові офіцери, з якими згодом ми разом штурмували Слов'янськ", – додав армієць.
"Чуєш, ти дядька з рушницею бачив?.."
"Запам'ятався конфлікт на блокпосту, коли якийсь самовпевнений депутат райради – регіонал – проігнорував вимогу зупинитися. У відповідь варта відкрила вогонь по авто. Зчинився скандал: була піднята прокуратура – ледь не до Генерального. На другий день ми з генералом приїхали на цей блокпост, де всі "задіяні" були у зборі. І депутатик "качав права". Сергій підходить до нього і питає: "Чуєш, ти дядька з рушницею бачив?". Той, мовляв, "бачив". "Ти чого не зупинився? Ти на державу поклав, зараз держава на тебе кластиме, ти зрозумів?". Усе, більше ми того депутата не бачили", – сплив у спогадах черговий випадок.
"Була чеченська журналістка, яка все винюхувала..."
Антонищак пригадував: "У мене була машина. Я, "Борода" позивний і нині покійний Ендрю – поїхали в розвідку у вже окупований Донецьк. Були добу в Донецьку, у Красноармійську, у Горлівці... Це з "добра" Кульчицького. Після цього йому доповіли, що бачили, як зустрічалися з нашим підпіллям.
Ми з ним їздили по блокпостах. Вчили хлопців, як зупиняти машини, перевіряти документи. Увечері повертались десь о дев'ятій і до першої-другої говорили...
Дуже багато розповів про колишніх генералів – боягузливих шакалів, яких уже немає. Вони повтікали, декого виганяли... Але на той час вони командували ТРК. Зливали. Кульчицького точно злили, я більш ніж упевнений. Навіть знаю, орієнтовно, хто це зробив. Думаю, пройде час, і ми про все розкажемо.
Була чеченська журналістка, яка все винюхувала, і я більш ніж переконаний, мала зв'язок із нашим генералітетом. Був наводчик. Прослуховували, коли борт вилітає з Ізюма, знали маршрут, що він летить на гору Карачун, бо вже біля Карачуна його чекали (окупанти – 5.ua). Це при тому, що до того два вертольоти збили – Кульчицький про це знав".
"Генерал працює з нами і після своєї загибелі..."
У день загибелі Кульчицького Андрій Антонищак був у Києві. О дев'ятій та одинадцятій вечора ще спілкувався з генералом. О першій телефоном бійці повідомили про його смерть. Він сів за кермо і поїхав на схід, набираючи номер Кульчицького. Телефон поводився містично: то зв'язку із абонентом не було, то надходили SMS, що він знову в мережі. Апарат лежав на місці падіння гелікоптера біля Карачуна, де зв'язок був "плаваючим".
Напередодні ввечері генерал провів Антонищака до машини і вони, прощаючись, двічі обнялись. Такого теж ніколи не було.
"Коли збили гелікоптер, у засаді було близько 40 сепаратистів, які вже передали своїм, що тіло генерала в них. Нашим хлопцям рвонуло дах. Сім чоловік вискочило з автоматами і так лупили, що вороги відступили. Забрали тіла загиблих. Другому пілоту вдалося вижити", – згадував він.
"Генерал працює з нами і після своєї загибелі. Він об'єднав нас. Батальйон розростався, хтось ішов, хтось приходив, але ми стали єдиним формуванням", – сказав Антонищак.
"Смерть Кульчицького була показовою стратою, яку провела Москва після того, як генерал сказав, що готовий дійти до Москви і стріляти до останнього патрона. Але Кремль досяг протилежного ефекту", – додав він.