На Маріупольському напрямку ситуація залишається напруженою. Ворог застосовує важку артилерію вздовж усієї лінії розмежування. І все це при тому, що просто на передовій залишаються чимало цивільних, котрим доводиться в умовах війни виживати третій рік поспіль.
Металеві труби завдовжки більше метра – такими рештками реактивних снарядів, випущених із "Граду", всіяна земля поблизу селища Гранітне. Військові кажуть, що останнім часом смертоносні "опади" у цих місцях – не рідкість.
"Зараз загострилася ситуація на Маріупольському напрямку. Я чую, як морпіхи там день і ніч працюють – і САУ, і "Гради", і танки", – каже військовослужбовець 30-ї механізованої бригади ЗСУ Олег.
Близько десятка снарядів розірвалися поблизу домівок мешканців Гранітного. Загострення на фронті там сприймають з острахом, але заняття у школі не припиняють. Діти кажуть, що під час обстрілів вибігають у коридор і стають під стінку. "Там є матраци, ми сідаємо на них і чекаємо, коли перестануть гриміти, стріляти", – розповідають відважні школярі.
У місцевій школі, розташованій на лінії розмежування, до війни навчалося 300 дітлахів. Нині – удвічі менше. Із десяток учнів приходять на уроки із сірої зони. 9-річний Михайло разом зі своєю вчителькою щодня перетинають лінію фронту та долають кілька кілометрів пішки.
Вчителька української мови Тетяна Єфесько виїжджати з так званої "сірої зони", навіть попри небезпеку, не має наміру. Вона каже, що не може залишити дітей.
"Ми з ними читаємо "Дорогою ціною", і там було таке питання: чи треба їхати, чи треба залишатися в Україні, і тут усе відновлювати. Ну знаєте, хоч 8-й клас, але відповідь була – "треба залишатися і відновлювати". Я їм побажала тільки щастя", – розповіла викладачка української мови Тетяна Єфесько.
Як живуть на лінії розмежування прості українці – дивіться у сюжеті:
Тетяна Ігнатченко, Євген Гончаренко, Донецька область, "5 канал"
Дивіться також фотогалерею за темою:
Евакуація Авдіївки та порятунок місцевих – чим живе обстріляне місто
