Олександр Білоус загинув 5 років тому поблизу селища Металіст Луганської області. Тоді "айдарівці" потрапили у ворожу засідку.
"Це найстрашніша сторінка нашого батальйону. Настільки підло! Вони стояли під нашим прапором на нашому блокпосту, і при першому ж запитанні "Хто ви є?" – "Ми "Айдар"" відкрили шквальний вогонь зі всього, що вони мали", – пригадує Олександр Омельчук, побратим загиблого бійця.
"Ми сидимо в місці, де в будь-який момент може прилетіти куля. А він – це не пафос – говорить про любов до Батьківщини, своє нерозуміння, чому все так відбувається. І він говорить, що "Саня, я крок назад не зроблю, хіба що вперед ногами". От такі хлопці крок назад ніколи не зроблять", – пригадує Олександр Кралюк, побратим загиблого.
Пізніше бійця поховали як невідомого солдата у Старобільську. У 2016-му році за результатами ДНК-експертизи його особу встановили. Натомість, мати Олександра Білоуса до останнього відмовлялася вірити у загибель сина. Вона вважала, що він перебуває у полоні. Лише після її смерті родичі погодились на перепоховання.
Панахиду за земляком влаштували у середмісті Луцька. В останню путь Олександра Білоуса провели сотні людей. Поховали бійця на Алеї Почесних поховань міського кладовища.
