Із обстріляного бойовиками міста репортаж Ольги Калиновської.

В оселю на вулиці Леніна, де навколо лише людські хати, ворожий снаряд прилетів увечері. Через дах потрапив у кімнату, в якій були двоє хлопчиків. Мати із дочкою, розповідає сусідка, у цей час були в сусідній кімнаті.

Ця родина раніше жила на околицях Мар'їнки. З початком війни перебралася ближче до центру – подалі від обстрілів. Світлана Миколаївна пустила мати-одиначку з трьома дітьми пожити у себе. Війна знайшла родину і тут. Осколки посікли обох хлопчаків. Але небезпеки для життя, констатують лікарі, немає.

У керівника військово-цивільної адміністрації сусідньої Красногорівки ціла колекція снарядів, якими гатять бойовики. В останні тижні, каже, терористи прицільно б'ють саме по людських оселях.

Через цю тактику терористів у Красногорівці так і не відкрили відновлений дитсадок. Після чуток про його відкриття біля будівлі почали лягати ворожі міни.

У Красногорівській районній лікарні, розташованій на околиці міста, до вибухів уже звикли. Їх тут чують щовечора і щоночі.

Поблизу районної лікарні Красногорівки немає ні опорних пунктів, ні блокпостів українських військових. Найближчі ВОПи – за кілометри. Але сюди щодня, як за графіком, прилітають ворожі міни та снаряди.

До війни сюди їздив весь район. Нині тут працюють лише два відділення – терапія та неврологія. Наталя Степанівна – єдиний у лікарні терапевт.

Газу і тепла тут немає. А раніше, згадує персонал, не було і світла. Воду медсестри носять із колодязя. Але пацієнтів не меншає. І лікарня, попри обстріли, працює цілодобово.

Торік лікарні допомагали волонтери та благодійники. Цьогоріч, зізнається персонал, ситуація гірша. Бракує майже усіх медикаментів. А восени знову доведеться ламати голову над тим, чим топити буржуйки.

З Донецької області, Ольга Калиновська, Ян Доброносов, "5 канал"