Центр Марїнки, 19:30, на вулицях – нікого. Лише військові на автівці мчать у справах. Та Іван Іванович під звуки обстрілів, що наростають, розминає містом ноги. Вдень, каже, ходити не може – надто спекотно.
Я вже привик. Я тут живу. У мене вже все порозбивало 5 разів. Погано, у батьків гробки порозбивало, тільки дочка поставила. Жалко, - каже мешканець Мар'їнки Іван Іванович
Що далі то дужче гатять з боку окупованого Донецька та довколишніх сіл. Українські бійці з відповіддю не баряться. За півгодини горизонт, у напрямку ворога, займається червоним. У бойовиків щось палає. Вечір плавно переходить у ніч – спекотну та напружену. Після попередньої тихої доби з окупованої території гатять з усього, що мають. А потім отримують відповідь. Швидку, злагоджену, гідну. Так на цій ділянці фронту, кажуть бійці, працюють уже давно
Ярослав, якому минулого тижня виповнилося 20, своїх півночі уже відчергував. Півроку тому юнак підписав контракт. На фронті потрапив у саме пекло – під Донецьк. Але жодного разу, каже, про це не пошкодував.
Тут чимало військових, чиї родини не знають, що вони – на передовій. Алекса мобілізували 15 липня. Раніше він тримав оборону під Попасною. Потім були полігони і бойове злагодження. Під Донецьком – третій місяць. У матері, яка про це не знає, просить пробачення.
Доки одні бійці вгамовують бойовиків, інші, під вогнем, вивішують у сірій зоні новенький український прапор. Для підняття і так високого бойового духу.
З першої до третьої ночі – відносне затишшя. Та потім бойовики підтягують на позиції міномети. Затихає все ближче до п’ятої. На світанку, із сірої зони, бійців вітає український стяг.
"Журналіст 5 каналу":"Ну що ж, ще одна спекотна ніч на передовій позаду. Головний її результат – поранених та вбитих серед військовослужбовців, принаймні на цих позиціях, немає. Можливо саме тому, сьогодні вранці, тут чути пташок, а не обстріли та розриви снарядів".
Ольга Калиновська, Ян Доброносов, Донецька область, "5 канал".
