В новому відео від Ukrainian Witness морпіхи 38-ї окремої бригади морської піхоти поділилися моторошними подробицями операції в Кринках в 2023-2024 роках. Утримання островів біля Херсону викликало багато суперечок. Але морпіхи бачать сенс операції, хоч з нею і пов’язано багато важких спогадів.
Журналісти "Українського свідка" поспілкувалися з морпіхами 38-ї ОБрМП біля Покровська. На позиції бригади зараз заїхати вже неможливо через безпекову ситуацію, туди навіть БК складно завозити. Тримають напрямок не тільки піхотинці, а й артилеристи. Василь "Лісник", командир підрозділу артилерії, зауважив: "Покровський напрямок зараз гарячий, і гармати 155-го калібру дуже ефективні. Проявили себе багато разів з позитивної сторони. Сусіди наші вражені, буквально до смерті".
Але військовий журиться, що нищаться красиві українські ліси, замість дерев лишаються самі пеньки.
"Порівняно з Херсоном тут є, де сховатись, і є де працювати. Там степи, піски і відкрита місцевість. Ми закопувалися під землю. Дуже багато було фізичної праці. Тут теж закопуємось, але є можливість працювати з виїзних позицій. Природне маскування на нашої стороні", – додав Василь.
Юрій "Скорпіон", артилерист, зазначив: "Я не можу сказати, де важче – на Херсонщині чи біля Покровська. На війні скрізь важко. Ми насипаємо, нам насипають. Головне – добре замаскувати гармату".
І судячи з бойового шляху воїнів, маскують вони свою гармату дуже добре.
Олексій "Лексус", молодший сержант, 26-річний командир відділення, поділився моторошною історією свого перебування у Кринках. Він у строю з 3 березня 2022 року, зазнав поранення під Новодонецьком ще до боїв на Херсонщині.
"Сама задача була кепська. Ми мали штурмувати одразу три посадки. Посадки на карті є, а в житті – немає. Там тільки стволи маленькі стирчать", – розповів Олексій про обставини отримання свого поранення.
Через відсутність зв’язку не було відомо, що сусіди покинули свої позиції і тим самим відкрили фланг підрозділу Олексія. Тоді йому вдалося евакуюватися самому, витягнути тіло загиблого командира та евакуювати пораненого з суміжної бригади.
"Побратимів треба по можливості забирати. Будь-яку людину, яка там померла, треба поховати, передати родичам, сім’ї. Але якщо питання стоїть, що ми можемо зазнати ще більших втрат, краще цього не робити. Тому що піде мінімум 3-4 людини, бо дуже тяжко тіло нести, якщо немає нош. Якщо є ноші – теж далеко не пройдеш. Обстановка на бойовій – це коли серце в тебе ф*гачить, вискакує з грудей. Це адреналін. І сили можуть дуже швидко закінчитися. Нам не вдалося забрати побратима в Кринках", – поділився "Лексус".
Але, попри все, він евакуював за ці три роки дуже багато поранених.
"Про Кринки можна фільм знімати, чесно. Найголовніше – це зайти на позицію і вийти з неї. На самій позиції перебувати складно, але сам захід і вихід – набагато складніший. Ти на відкритій ділянці. Ми приходили на переправу на Дніпрі, і там були наші "качечки" – надувні човни. 5-6 людей з човняром сідають туди, по Дніпру хвилин 20 пливеш і розумієш, що нижче човна ти не пригнешся. Я розстібав РПСку, знімав рюкзак, розстібав каску, автомат, щоб у випадку чого міг це все скинути з себе й виплисти на берег".
З розповіді "Лексуса", переправа постійно прострілюється артилерією. І коли відбувається ротація, то починається справжній хаос.
"Хтось йде з човна, хтось на човен, і все це на болоті. Ми називали це Гонконг. Коли всі пересуваються, починається масовка (масований обстріл), лупить артилерія, хтось 300, хтось 200 – ось така там двіжуха несеться".
Морпіх розповів, з якими складнощами стикався його підрозділ:
"У підрозділі на місці були поранені, їх не могли евакуювати. Не дуже була продумана логістики на Кринках: відхід, евакуація, підвоз води та БК. Вода швидко закінчується. Десь на 5-й день у нас вже не було води. Коли я евакуював першого пораненого, то зустрів двох медиків з нашої 38-ї бригади. Вони мали з нами там перебувати. Я завів їх на підвал, там були медикаменти. Вони там латали поранених, мені крапельницю поставили, бо мене контузило на болоті".
Він також додав: "Тих Кринків – 200 на 200 метрів. За ніч може по них КАБів 10 упасти, 20 – за добу. Вони все розносять. Ти виходиш із підвалу, а ландшафт змінюється кожну годину".
"Якщо зараз агродрони скидають БК, воду, їжу, то тоді такого не було, такого ще не придумали тоді. Ми розфігачили трубу в підвалі, а там "Кринки-кола" – такого самого кольору вода, як кола. Проціджували цю воду через марлю, вона ставала вже не чорною, а сірою. Закидали туди пігулок для очищення води і пили", – згадав "Лексус".
Він додав: "Чекаємо "качечку", а перед нами в воді хтось стогне. Ми розуміємо, що людина десь жива. Ми знайшли пораненого. У нього виявилася черепно-мозкова травма, бо в нього була розпухла голова. Він не бачив нічого, не міг говорити. Припливає човен, і в цей момент над нами міна світлова – і все як на долоні видно. Я розумію, що зараз почнеться обстріл, і це буде жесть. А ми не можемо цього пораненого загрузити, бо він у мулі, слизький. З горем пополам вчотирьох загрузили його в "качечку". І тільки почали відпливати – почався обстріл. Але, слава Богу, не влучила міна і ми поїхали звідти. Ще на березі там КАБ ліг, але все нормально. Тільки каску хтось загубив".
Свою розповідь Олексій завершив порівнянням сучасної війни з тою, що була на початку повномасштабного вторгнення:
"Зараз війна дронів, технологій та артилерії. Піхоті дуже складно. Набагато складніше, ніж у 22 році. Але ми тримаємось і віримо".
Читайте також: бомбить, мінує й годує ЗСУ: як працює дрон "Вампір" та чому його панічно бояться росіяни – "Невигадані історії".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.
