Родичі та друзі зібралися біля військової частини за годину до приїзду нацгвардійців. Під супровід оркестру на територію в'їжджає автоколона. Виходять бійці – засмаглі, виснажені, проте щасливі. Далі – шикування і рапорт командира підрозділу про те, що прибули у повному складі.

Після протокольних промов чиновників і виступу танцюристів, довгоочікувана мить зустрічі.

23-річного Валерія зустрічають мама і сестра. Для пані Алли головне, що її син повернувся додому живим. Валерій розповідає: разом із бойовими побратимами охороняв блокпост за кілька кілометрів від російського кордону. "Спочатку не було в них такої зброї щоби до нас дістати. А після перемир'я в них появилася зброя і нас почали обстрілювати. Я вже знаю, що таке звук падаючої міни. Напевне не забуду його ніколи", – ділиться боєць. .

Майже два місяці пробув у зоні АТО й Анатолій Гречаник. Сьогодні нарешті побачив рідню: "Син – да, син дуже виріс. Тільки бачу, не впізнає щось татка… Розумієте, коли там – починаєш цінити зовсім інші речі. Більше задумуєшся про те, що в тебе є сім'я, діти".

Автобус, у якому приїхали бійці Нацгвардії – весь зрешечений, і без лобового скла. Це наслідки мінометного обстрілу.

Солдати розповідають: за потреби готові знову їхати захищати Україну. А поки що здають амуніцію, і на відпочинок. Скільки він триватиме – не знають, втім не забувають передати слова підтримки побратимам, які залишилися на Сході: "Хлопці тримайтеся, ми скоро приїдемо".

Олександра Фетисова, Юрій Фетисов, Луцьк, "5 канал".