Сьогодні, 6 березня, рівно 15 років тому Верховна Рада України ухвалила закон "Про Державний Гімн України", яким затвердила його текст. Пісня "Ще не вмерла України і Слава, і Воля" на музику Михайла Вербицького стала одним із головних символів нашої держави, поряд із прапором і гербом.
Офіційно затверджений Державний Гімн України складається лише з одного куплету та приспіву:
"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду".
Написати пісню допомогли серби
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню. Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні "Ще не вмерла Україна", яку тут же проспівали на сербський мотив.
За створення вірша його автора вислали в Архангельську губернію
Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського "за шкідливий вплив на розум простолюду" ("за вредное влияние на умы простолюдинов") на проживання в Архангельську губернію.
Радянська влада боялася його як вогню
Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни в його складі, то "Ще не вмерла Україна" був відкинутий як варіант, щоб не викликати сепаратистські настрої серед українців. Потрібен був текст, в якому б стверджувалося, що Україна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там "Між рівними рівна, між вільними вільна" та обов'язково повинна була висвітлена комуністична партія. Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант "Живи, Україно, прекрасна і сильна", покладений на музику Антона Лебединця, став державним гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 роки.
Соціалістична партія та Компартія відмовилися голосувати за державний гімн
У 2003 році проект закону "Про Державний Гімн України", запропонований тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою, підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракції Соцпартії і Компартії. З прийняттям цього закону Стаття 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн на музику Михайла Вербицького отримав слова, віднині затверджені законом.
На честь державного гімну випустили срібну монету
В 2005 році введено ювілейну монету номіналом 10 гривень "Державний Гімн Украї́ни", присвячену державному символу і випущено на відзначення 140-ї річниці його першого публічного виконання. Монета належить до серії "Відродження української державності".
Став популярним під час Помаранчевої революції та Революції Гідності
Гімн України набув значної популярності в ході масових протестів 2004 та 2013 років. Композитор Валентин Сильвестров, що виходив на акції протесту в Києві, так охарактеризував український гімн:
"Гімн України — дивовижний. Спочатку він начебто не справляє враження, але це лише на перший погляд. Насправді його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. Він був церковним композитором. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів (наспівує). У гімнах ніде такого немає! Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку. У цьому гімні затонула якась пам'ять про літургію, про всеношну. У цьому простому наспіві немов дме вітер, немов гілки дерев співають".
Дивіться фотогалерею за темою:
Український гімн та патріотичні танці: Як у світі відзначили День вишиванки – фото
