– Чому тема домашнього насилля настільки нагальна і болюча?
– Тема Стамбульської конвенції є сьогодні однією із найважливіших тем Європейського Союзу, а також членів Європейського союзу, в т. ч. і Речі Посполитої Польщі.
– Ця проблема звучить дуже часто з вуст європейських політиків. Чи дійсно тенденція йде до зростання?
– Проблема є. Але мусимо щиро собі відповісти на запитання: які чинники сприяють домашньому насиллю, а які його обмежують? Дослідження Європейської асоціації з основних прав людини свідчать, що сім'я як інститут є чинником, який запобігає насиллю. Тобто сильні родинні зв'язки, відносини є чинником, який обмежує насилля по відношенню до людини.
Згідно цього дослідження, найбільший показник домашнього насилля наявний у скандинавських країнах, де ослабли сімейні зв'язки. Натомість найменші показники – в країнах, де панують традиційні сімейні цінності, такі як Хорватія і Польща.
Подібні дослідження були проведені й іншими організаціями, зокрема Американським департаментом охорони здоров'я. Вони показують одну ситуацію: щоб запобігати домашньому насиллю, потрібно зміцнювати сім'ю.
– За даними Фонду народонаселення ООН, за 2014 рік більше 1 млн українських жінок зазнали насилля сексуального або іншого. І з них трохи менше 16% звернулися по допомогу до правоохоронних органів. Тобто люди бояться. Ці цифри не враховують психологічного насилля, також немає в Україні даних щодо статистики насилля по відношенню до чоловіків або дитини. Цей рік для України стає переломним через пандемію. Під час пандемії, за даними МВС, на 40% зросла кількість звернень з причин домашнього насильства. Чи вплинув такий чинник як пандемія, карантин у Європі на ріст насильства?
– Дійсно зріс рівень домашнього насилля у зв'язку з карантином. Це насилля, яке частіше будуть зазнавати жінки, але не лише жінки. Також жертвами домашнього насилля можуть бути діти і старші особи.
Важливо знайти ефективні інструменти запобігання, наприклад, як полегшити звертання жертв домашнього насилля до відповідних органів, інфолінії на цю тему.
І треба визначити джерела домашнього насилля. Очевидно, чинниками, які спричиняють насилля, є різного роду залежності, зокрема алкогольна, наркотична, залежність від порнографії. На це вказує ВООЗ. Тобто сексуалізація образу жінки в суспільстві. А також розпад сімейних зв'язків і сімейних відносин у суспільстві.
Тому мусимо реагувати на двох рівнях: перший – по відношенню до насилля, яке вже має місце, по відношенню до самого факту насилля. Але передусім мусимо знівелювати джерела цього насилля, щоби мінімалізувати саме явище. Тобто спочатку запобігати, а потім протидіяти насиллю.
– У контексті протидії домашньому насильству дуже часто згадують Стамбульську конвенцію. Що це за документ?
– Це документ, який дійсно в своєму заголовку зачіпає тему домашнього насилля. І цей документ містить низку різних технічних вказівок, які вже довго існують чи в Україні, чи в Польщі.
Частина цих вказівок є цілковито слушною, але вони нічого нового до законодавства не вносять. Інших вказівок бракує, наприклад, Конвенція не зауважує впливу інтернету й інших чинників, які є причиною самого насилля.
Конвенція є цілком неефективною в тих моментах, де мова про справжні причини домашнього насилля. Наприклад, у ст. 3 Конвенція впроваджує до правового простору термін “гендер”, у ст. 6 – наказує поняття “гендер” зробити основою державної політики. В ст. 12 – наказує викорінювати стереотипну поведінку, яку певні суспільства прив'язують до чоловіків або жінок. Натомість у ст. 14 – наказує державам змінити шкільні програми і пропагувати те, що було окреслено як нестереотипні суспільно–культурні ролі.
Конвенція не згадує про справжні причини насилля, зокрема ті, які я згадав щойно. Цілковито проігноровано дослідження ВООЗ. Декілька років тому можна було мати ще сумніви, як ці загальні окреслення, терміни будуть інтерпретовані. Натомість зобов'язуючу інтерпретацію зараз представив комітет ГРЕВІО (GREVIO – Group of Experts on Action against Violence against Women and Domestic Violence), відповідальний за впровадження вказівок Стамбульської конвенції. Наприклад, комітет ГРЕВІО говорить, що суспільні ролі, які потрібно викорінювати, – це, наприклад, роль жінки або матері. Комітет теж занепокоєний, що у багатьох місцях Європі є міцна сильна традиційна родина і критикує держави, наприклад Італію, які не впроваджують перспективи “гендер” у своїй політиці.
Якщо ми хочемо ефективно боротися з домашнім насиллям, потрібно опиратися на наукові дослідження, а не на ідеологічні дані.
– Тобто маємо суперечливий документ, і в багатьох країнах він також викликає суперечки і не ратифікований. Наскільки відомо, в Болгарії Конституційний суд визнав її неконституційною. Які саме країни відмовляються її ратифікувати?
– Навколо Стамбульської конвенції в багатьох державах, у т. ч. в державах Євросоюзу, неустанно точиться дискусія.
В лютому цього року парламент Словаччини переважною більшістю голосів відкинув Стамбульську конвенцію, відмовився її ратифікувати. В травні подібний закон прийняв парламент Угорщини. Окрім Болгарії, конвенції не прийняла Литва, Латвія і Чехія.
Чехія звертає увагу на певні технічні вади цього документу, не пов'язані з ідеологічним навантаженням. Наприклад, те, що Конвенція частково суперечить адвокатській таємниці. Знівелювання адвокатської таємниці порушує, по-перше, довіру між клієнтом і адвокатом, а також б’є взагалі по правовій системі, напрацьованій демократичними державами.
В Польщі триває дискусія на тему денонсації цієї конвенції. Якщо йдеться про конкретні ефективні інструменти боротьби з домашнім насиллям, наприклад, заборонити тому, хто спричиняє насилля, спільне помешкання в одному будинку (з жертвою – ред.). І ми в цьому плані пішли набагато далі, ніж пропонує Стамбульська конвенція. На основі досліджень, виконаних у Польщі, ми бачимо, що домашнє насилля набагато рідше виступатиме там, де є традиційна родина, де є інститут традиційної сім'ї, ніж там, де вільне, не окреслене співжиття людей. Прем'єр-міністр Польщі, пан Моравецький, скерував питання денонсації Стамбульської конвенції до Конституційного Суду Польщі. Прем'єр-міністр ствердив, що для ефективної боротьби з домашнім насиллям потрібно відкинути цей документ, відповідно, віддав його на перевірку до Конституційного Суду. Також відбувається збір підписів під петицією, яка має на меті дератифікацію Стамбульської конівенції. Якщо петиція набере 100 тисяч голосів, а скоріш за все, що так, Сейм буде змушений розглянути це питання.
– Якими є економічні та правові наслідки прийняття Стамбульської конвенції?
– Економічні наслідки можемо розглядати на декількох рівнях. Перший – це кошти, пов'язані з самою ратифікацією документу, і далекосяжні наслідки, пов'язані зі зміною структури функціонування держави.
В тих ефективних вказівках, які пропонує конвенція, вона майже нічого нового не вносить до державних законодавств. І якщо йдеться про саму систему боротьби з насиллям, то не створює нічого нового, що би служило для боротьби з домашнім насиллям. Натомість обтяжує держави різними коштами бюрократичними, які пов'язані вказівками комітету ГРЕВІО.
Як впроваджується в життя конвенція? Комітет контролює держави-підписанти, як, наприклад, впроваджується перспектива “гендер”, а в держави конкретні локальні інституції мусять давати звіт на цю тему. Крім цього, деякі кошти пов'язані зі зміною шкільних програм, які пов'язані з впровадженням цієї перспективи. Наприклад, впровадження до шкільної програми новий лекцій, які згідно ст. 14 мали би інформувати суспільство про нестереотипні гендерні ролі.
Опираючись на дані ООН, можемо сказати, що якщо би в Польщі консеквентно впроваджувати приписи Стамбульської конвенції, то це би коштувало додатково 50 млн доларів. Якщо взяти до уваги, що в Україні кількість населення приблизно як у Польщі, витрати теж би були подібними.
– Чи може національне законодавство країн достатньо захистити своє населення від насильства? І якщо є альтернатива Стамбульській конвенції, який міжнародний документ ви могли б запропонувати натомість?
– Якщо йдеться про Польщу, то Стамбульська конвенція абсолютно нічого нового не внесла до національного законодавства. Лише внесла ці дивні вказівки і приписи по перспективі “гендер” і по викоріненню стереотипних ролей чоловіків та жінок.
Самі ми запропонували набагато ефективніші інструменти, які в деяких країнах не знані абсолютно. Наприклад, тому, хто вчиняє насильство, перебувати у помешканні (йдеться про заборону спільного проживання на одній території – ред.). Наприклад, на період до 30 днів – без якихось судових процедур. Лише потім це рішення може бути затверджене судом або ні.
Потрібно зосередитися на конкретних інструментах, а не ідеологічних посланнях. Тому польський уряд хоче запропонувати міжнародному товариству альтернативний документ, який буде націлений на ту ж мету, тобто на боротьбу з домашнім насиллям, але буде набагато ефективнішим.
Прем'єр-міністр Польщі Моравецький виступив із ініціативою до Міжнародного співтовариства про прийняття Конвенції про захист прав сім'ї. З одного боку, ця конвенція повторює ефективні інструменти, які згадує Стамбульська конвенція. Також він пропонує новітні розв'язки, інструменти, пов'язані з розвитком інтернету, але більш адекватно хоче ідентифікувати причини насилля. Не буде жодної мови про гендер, викорінювання стереотипних ролей чоловіків та жінок. Натомість багато йтиметься про зміцнення інституту сім'ї, зміцнення родинних зв’язків, про взаємну відповідальність подружжя, про відповідальність батьків за своїх дітей.
Вона буде опиратися на наукові дослідження, зокрема пропоновані ВООЗ. Також ця конвенція стосуватиметься боротьби з різного роду залежностями, які дуже часто стоять біля джерел домашнього насилля. З такою пропозицією польський уряд виходить назустріч державам Східної і Центральної Європи.
З домашнім насиллям можна більш ефективно боротися, ніж це пропонує Стамбульська конвенція.
– Щодо ситуації в Україні, була підписана петиція з вимогою до президента України підписати цей документ, однак він зараз знаходиться в парламенті і не ратифікований. Можливо, країна-партнер Польща допоможе Україні, запропонує альтернативний документ, які матиме більше важелів впливу і на законодавство, і на силові структури, і, можливо, дійсно питання зміцнення сімейних зв’язків і культури поведінки людей так само важливі. Тому що кожне життя – це цінність.