Милістю долі називає своє спасіння киянка Тамара Крилова. 13 березня вагоноводій мала виходити на лінію. Тоді жінка співала у самодіяльному колективі і відпросилася на концерт.
Не мав виходити на роботу тоді і начальник зміни у Куренівському депо,- батько Тетяни Міркуленко.
Куренівська трагедія давно стала не тільки київським, а й всеукраїнським лихом. На мітинг-панахиду щороку приїжджають люди з різних областей. З Полтавщини до столиці віддати шану другові приїхав і Борис Зарівчацький.
Дар`я Безродна, 5 канал: "Зрозуміти масштаби затоплення куренівки не важко. Бачите, будівля позаду мене. 50 років тому вода тут доходила до третього поверху".
Будинки, транспорт, електричні стовпи, люди - все, що було під водою, з глиною знищилося. Офіційною причиною трагедії назвали прорив земляної дамби в Бабиному яру. Саме туди 10 років зливали стічні води київські цегельні заводи. Радянська влада замовчувала навіть факт катастрофи. Тож досі достеменно невідомо скільки людей тоді загинули. В офіційному повідомленні йдеться про 145 осіб. Історик Олександр Анісімов наводить цифру вдесятеро більшу.
50-ті роковини куренівської трагедеї вшанували встановленням чергового пам`ятника на території Лук`янівського кладовища. Там похований 31- працівник куренівського депо. Люди ж уже кілька років добиваються, щоби куренівській трагедії присвятили музей. Але влада змінюється, очевидців трагедії стає мешше, а музею немає.
Даря Безродна, Денис Ковальов, Ігор Пльонкін, 5 канал